Судове рішення #14631020

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22-ц-871/11  23.03.2011 23.03.2011  

  Справа № 22 Ц- 871/2011 р.                         Головуючий першої інстанції: Вуїв О.В.

Категорія-35                                                    Доповідач апеляційної інстанції: Галущенко О.І.

      

                                           У  Х  В  А  Л  А

                                                  Іменем України

23 березня   2011 р.                                                                                          м. Миколаїв

          Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду   Миколаївської області    в складі:

          головуючого:           Галущенка О.І.               

                 суддів:                     Кутової Т.З.

                                                         Шолох З.Л.

                   із секретарем:      Богуславською О.М.

                  розглянувши  у відкритому судовому засіданні цивільну справу  за

                                               апеляційною скаргою

           Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ( далі - ПАТ «Приватбанк», або Банк) на рішення Вознесенського міськрайонного  суду Миколаївської області від 21. 12. 2010 р. за

                                                позовом

            ОСОБА_3 до ПАТ «Приватбанк»  про визнання незаконним підвищення процентної ставки за кредитним договором,

                                                 встановила:

          26.08.2010 р. ОСОБА_3 звернувся  з позовом до ПАТ «Приватбанк» про визнання незаконним підвищення процентної ставки за кредитним договором.          

          Позивач зазначав, що 10.04.2007 р. він уклав з Банком кредитний договір, за яким отримав 91934 грн. для придбання автомобіля.

           За умовами цього договору позичальник мав щомісячними платежами, відповідно до графіку, погашати заборгованість перед Банком, у тому  числі,  частину кредиту,  проценти  за  його користування у розмірі 14,04%. та щомісячну комісію у розмірі 0, 14% від суми кредиту

          Пунктом  2.3.1 зазначеного договору передбачається право Банку змінювати в односторонньому порядку процентну ставку за договором в залежності від подій, які впливають на вартість його кредитних ресурсів.           

          11.01.2009 р. він отримав повідомлення Банку про підвищення процентної ставки до 27, 48% річних.

          Посилаючись на те, що умова про одностороннє підвищення процентної ставки суперечить вимогам закону, позивач просив про задоволення позову та покладення на кредитора зобов’язання щодо здійснення перерахунку відповідно до раніше встановленої процентної ставки за договором.

           Рішенням Вознесенського міськрайонного  суду Миколаївської області від 21. 12. 2010 р.  постановлено про задоволення позовних вимог.

          Цим рішенням постановлено про визнання незаконним підвищення процентної ставки з 01.02. 2009 р. до 27, 48% річних за кредитним договором від 10.04.2007 р.

          ПАТ «Приватбанк» зобов’язаний перерахувати кошти, які надійшли на погашення щомісячної заборгованості після 01.02.2009 р. відповідно до процентної ставки, яка діяла до 01.02.2009 р., тобто 1,17% на місяць, зарахувавши зайво сплачені кошти в рахунок погашення основного кредитного зобов’язання.

          В апеляційній  скарзі Банк ставить питання про скасування рішення  та ухвалення нового про відмову задоволенні позову,  посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

          Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню виходячи з таких підстав.

          Згідно з приписами ст. ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити положенням цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

          Відповідно до вимог ч. 2 ст. 215, ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

           З матеріалів справи та змісту договору вбачається, що 10.04.2007 р. позивач  уклав з Банком кредитний договір, за яким отримав 91934 грн. для придбання автомобіля.

           За умовами цього договору позичальник мав щомісячними платежами, відповідно до графіку, погашати заборгованість перед Банком, у тому  числі,  частину кредиту,  проценти  за  його користування у розмірі 14,04%. та щомісячну комісію у розмірі 0, 14% від суми кредиту

          Пунктом  2.3.1 зазначеного договору передбачається право Банку змінювати в односторонньому порядку процентну ставку за договором в залежності від подій, які впливають на вартість його кредитних ресурсів.

          При чому, така зміна договору набуває правого значення за умови направлення позичальнику повідомлення про зміну розміру ставки з наведенням правила, за яким змінюється процентна ставка, як це передбачено п. п. 3.4 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» ( затв. постановою Національного Банку України № 168 від 10.05.2007 р.).

          Таким чином, зміна умов договору в частині підвищення розміру процентної ставки набирає чинності з часу отримання позичальником повідомлення про підвищення процентної ставки.          

          Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 р. № 661-VI набрав чинності з 09.01.2009 р.

          Цим законом  ЦК України доповнено статтею 1056 -1.

          Частинами 2 та 3 зазначеної статті визначено, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

          З матеріалів справи вбачається, що позичальник отримав повідомлення про підвищення процентної ставки 11.01.2009 р.

          На цей час закон, яким запроваджена заборона щодо односторонньої зміни умов кредитного договору, набрав чинності.

          В повідомлені Банку не наведено правила відповідно до якого процентна ставка має бути підвищена з 14.04% до 27, 48%, тобто більше ніж 13 пунктів. З цього вбачається, що підвищення є необґрунтованим, а тому довільним, що суперечить п. п.3.1, 3.3 «Правил надання банками України інформації  споживачу щодо умов кредитування…» затв. постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 р.

          Крім того, така зміна умов договору не відповідає вимогам п 2.3 постанови НБУ № 319 від 11.10.2008 р. «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» та є порушенням ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність, адже кредитор не навів обґрунтувань підвищення процентної ставки, які б свідчили про те, що зміна процентної ставки є адекватною змінам облікової ставки НБУ.

          Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи дав належну юридичну оцінку наданим доказам і прийшов правильного висновку про незаконність підвищення процентної ставки з урахуванням і того факту, що повідомлення про підвищення процентної ставки позичальником отримано після набрання чинності закону, яким заборонено в односторонньому порядку змінювати умови раніше укладеного кредитного договору.

          Посилання апелянта на те, що рішення про зміну процентної ставки прийняте банком до запровадження Закону від 12.12.2008 р. № 661-VI та що позичальник фактичними діями підтвердив свою згоду на підвищення процентної ставки не заслуговують на увагу, оскільки рішення Банку про підвищення процентної ставки є зміною умов договору, яка відповідно до закону (ст. ст. 638-643 ЦК) та п. 2.3.1 Договору здійснюється шляхом направлення повідомлення позичальнику і за змістом цих нормативних положень набуває чинності лише після отримання такого повідомлення.

          Адже лише після отримання повідомлення у  позичальника настає право вибору, або продовжувати виконання договору на змінених умовах, або відмовитися від договору та повернути кредит разом з усіма належними до повернення нарахуваннями. І лише після отримання повідомлення виникають підстави для відповідальності за порушення договору, які пов’язані з несвоєчасною та неповною сплатою нарахованих процентів.

          Що стосується фактичних дій позичальника, то він здійснював погашення  кредиту та процентів відповідно до рахунків, які щомісячно складалися кредитором, а не у відповідності до сум зазначених у графіку, що не може свідчити про його освідомленність про зміну процентної ставки та її погодження з кредитором.          

          Інші доводи апелянта також не можуть бути враховані, оскільки не спростовують висновків оскаржуваного рішення.          

          Керуючись   ст.ст. 303, 307, 308, 314-315  ЦПК України,  колегія суддів

          

                                                    ухвалила:          

          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного  суду Миколаївської області від 21. 12. 2010 р. - залишити без зміни.

          Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів  може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:                                                                                       О.І.  Галущенко             

Судді:                                                                                                          Т.З. Кутова             

                                                                                                                     З.Л. Шолох

           

                                                                                                                                                                                                                                                

   

 


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація