Справа № 22-Ц-626 Головуючий у 1-й інстанції: Подопригора Л.І.
Категорія - 27 Суддя-доповідач: Криворотенко В.І.
РІШЕННЯ
іменем України
15 травня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Смирнової Т.В.,
суддів - Криворотенка В.І., Ільченко О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,
в присутності осіб, які приймають участь у справі - ОСОБА_1.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну
справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 24 січня 2007 року
в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про
стягнення матеріальної і моральної шкоди
та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про
захист честі та гідності і стягнення моральної шкоди, -
встановила:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1. про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що вона була присутня як член правління 29 березня 2005 року на засіданні правління ОСББ «Світанок» в м. Лебедин по вул. Першогвардійська, № 38, де ОСОБА_1. виказувала в адрес членів правління образливі слова. На 19 травня 2005 року вона отримала повістку про виклик її до суду в якості свідка за клопотанням ОСОБА_1., але коли вона давала свідчення відповідачка звинуватила її в дачі неправдивих показів, що стало причиною різкого погіршення її стану здоров'я, з приводу чого вона звернулася до Лебединської ЦРЛ. На призначені медичні препарати нею витрачено 332 грн. 75 коп., що повинні бути відшкодовані їй ОСОБА_1., крім того вважає, що їй також спричинено моральну шкоду, що виразилася в приниженні її честі та гідності, і яку вона оцінює в 2000 грн., змінивши під час судового розгляду позовні вимоги, збільшила зазначену суму до 7000 грн. в зв'язку з подачею відповідачкою зустрічного позову.
ОСОБА_1. заявила зустрічний позов до ОСОБА_2, в якому, в свою чергу, просила стягнути з останньої 2500 грн. спричиненої їй внаслідок приниження її честі та гідності моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що під час засідання правління ОСББ «Світанок» 29 березня 2005 року ОСОБА_2 виказала на її адресу образливі слова, що призвело до погіршення її стану здоров'я.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 24 січня 2007 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1. задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 250 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим у
справі обставинам, порушення судом норм процесуального права, просить вказане рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог. Вказує, що судом не з'ясовано правдивість показів членів правління ОСББ «Світанок» та ОСОБА_2, не дано належної оцінки наданим суду доказам. Вважає, що з її боку не було порушень прав ОСОБА_2, а навпаки, мало місце порушення її прав останньою та членами правління ОСББ «Світанок», які виказували образи, що посягають на її честь та гідність. Зазначає, що судом порушені вимоги ст.ст. 1, 4, 5, 6, 27, 31, 57, 60, 63, 65, 118, 119, 157, 192 ЦПК України, а також вказує на допущення в тексті рішення низки орфографічних помилок.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 травня 2005 року ОСОБА_2 допитувалася в судовому засіданні як свідок по справі за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_3. про захист честі і гідності та стягнення моральної шкоди. При цьому суддею по справі попереджувалась як свідок про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів і за відмову від дачі показів, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України. Свідок дав свої свідчення, які суд прийняв як докази по справі і поклав в основу рішення. При цьому ОСОБА_1 з показами свідка була незгодна, і виказувала про неправдивість свідчень свідка, з приводу чого остання розхвилювалась і стан її здоров'я погіршився. Цього ж дня ОСОБА_2 зверталась до лікарні з приводу погіршення стану здоров'я, так як тривалий час хворіє хронічним захворюванням, і по призначенню лікаря проходила курс лікування.
Судом також встановлено, що 29 березня 2005 року ОСОБА_1. була запрошена на засідання правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Світанок» з метою укладення договору про співпрацю, оскільки вона не є членом об'єднання, але користується всіма комунальними та іншими послугами, що надаються об'єднанням. На засіданні були присутні 8 членів правління, які в присутності ОСОБА_1. підписали договір, але остання відмовилася його підписати. Голова правління ОСОБА_3. пропонувала ОСОБА_1. підписати договір і своєчасно оплачувати договір, а остання також відмовилась це виконувати. Жодних слів образи з боку ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1. члени правління ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5 не чули.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи зі наступного.
Стягуючи зі ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 кошти в рахунок компенсації моральної шкоди, місцевий суд виходив з того, що неправомірними діями (виказуваннями про неправдивість свідчень ОСОБА_2 як свідка в судовому засіданні 19 травня 2005 року) ОСОБА_1. позивачці ОСОБА_2 завдала моральної шкоди, що виразилась в приниженні її честі та гідності з точки зору загальних правил співжиття, принципів моралі.
Проте, з таким висновком повністю погодитися не можна.
Статтями 23, 1167 ЦК України, якими керувався суд при задоволенні позову, передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (не договірні зобов'язання).
Проте, докази того, що ОСОБА_1. порушила права ОСОБА_2 будь-якими неправомірними діями, які завдали останній моральної шкоди, в матеріалах справи відсутні, а тому у суду не було достатніх підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення на її користь коштів у рахунок компенсації моральної шкоди.
Разом з тим, виказування ОСОБА_1 в судовому засіданні, як сторони в справі, про неправдивість свідчень ОСОБА_2, як свідка, не можна розцінювати як її винні,
неправомірні дії чи такі, що порушують права ОСОБА_2, які завдали моральної шкоди останній.
За таких обставин оскаржуване судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 коштів у рахунок компенсації моральної шкоди підлягає скасуванню з постановлениям в цій частині рішення про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_2 про компенсацію моральної шкоди у зв'язку з невірним застосуванням ст.ст. 23, П67 ЦК України.
У решті - рішення суду необхідно залишити без зміни, оскільки, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 місцевий суд з достатньою повнотою з'ясував обставини справи, належним чином перевірив доводи та заперечення кожної сторони, вірно оцінив всі докази в справі.
Посилання апелянта на необгрунтовану відмову суду в задоволенні її зустрічних позовних вимог, на думку колегії суддів, є безпідставними. Суд першої інстанції належним чином дослідив надані в обґрунтування та спростування таких вимог докази в справі та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшовши вірного висновку, що вимоги ОСОБА_1. щодо посягання на її честь та гідність не знайшли свого підтвердження, врахувавши в тому числі й посилання останньої на відповідь свідка ОСОБА_3. в справі за позовом ОСОБА_1 до ДКП «Водоканал» (справа № 2-282/ 2005 року), озвучену записом судового засідання від 07 квітня 2005 року, що також і на думку колегії суддів не можна вважати прямим доказом образи.
Оскільки, колегією суддів не вбачається порушення ОСОБА_2 честі та гідності ОСОБА_1. внаслідок недоведенності образи, тому й не може бути відшкодована останній моральна шкода у відповідності до ст. 23 ЦК України, оскільки немає порушення її прав.
Порушень судом першої інстанції норм процесуального права колегією суддів також не вбачається.
Таким чином, на думку колегії суддів, висновок суду щодо відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1. є законним та обґрунтованим, таким, що узгоджується з доказами, наявними у справі, відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування рішення в цій частині не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.2, 309 ч.І п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 24 січня 2007 року в даній справі в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині рішення суду в даній справі залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.