Справа № 2-1229/11

 РІШЕННЯ

            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 січня 2011 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,

за участі позивача –ОСОБА_1,    

за участі відповідача –ОСОБА_2,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні  у м. Дніпропетровську  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та зустрічним позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження,

ВСТАНОВИВ:

        Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що перебувала у шлюбі із відповідачем за цим позовом з  14.06.1997 року та подружжя має дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає разом із матір’ю та перебуває на її утриманні. Як зазначається позивачем при зверненні до суду після розірвання шлюбу у 2003 році подружжя мешкає окремо, та з цього часу батько дитини не надає матеріальної допомоги на утримання доньки,  чим ставить  дитину у важке матеріальне становище, та, зазначаючи у позові про те, що грошових котів, які отримує позивач, недостатньо на утримання дитини та в добровільному порядку батько дитини не   надає коштів, зазначене й стало приводом для цього звернення до суду та заявленою у позові вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини в розмірі ? частини заробітку відповідача до досягнення диню повноліття.  

        У судовому засіданні позивач підтримала позов повністю,  надала пояснення, аналогічні  викладеному у позовній заяві, та наполягала на його задоволенні;  відповідач позов не визнав,  пояснив, що всіляко допомагав дитині, яка разом із матір’ю мешкає в його (тобто відповідача) квартирі, тоді як  він вимушений винаймати житло, заробляючи на життя розвантаженням вагонів, оскільки не  має змоги працевлаштуватися за спеціальністю, та звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому зазначив про сумніви у батьківстві відносно неповнолітньої дитини та у зв’язку з чим просив суд ухвалити рішення  про виключення відомостей з актового запису про нього, як батька дитини.   

       Суд,  заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та ухвалення рішення про відмову в задоволенні  зустрічного позову,  виходячи з наступного.     

       Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та за ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

        Як було встановлено судом, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Амур-Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська в книзі записів актів громадянського стану про народження  було зроблено відповідний  запис та видано свідоцтво, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_1  є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 Оскільки обов’язок по утриманню дитини є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, не пов'язаний із матеріальним становищем особи, до якої заявлено матеріально-правову вимогу про стягнення аліментів, для суду вбачаються   підстави для присудження  з відповідача на користь  позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини в заявленому у позові розмірі.  

        Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України  аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

        Разом з тим, при вирішенні питання щодо присудження до сплати аліментів, про яке позивачем було заявлено відповідне прохання, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, яка є  неповнолітньою,  мешкає разом із матір’ю (позивачем), потребує піклування та утримання, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який є працездатним; водночас суд при вирішення питання про присудження до стягнення аліментів враховує те, що відповідачем не було надано доказів щодо перебування у нього на утриманні інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина,  а також враховує інші обставини, що мають істотне значення, зокрема те, що стягнення за виконавчими листами з відповідача за цим позовом не проводиться, зобов’язання за кредитними договорами на нього не покладені тощо.   

        Водночас, задовольняючи позов, суд виходить з того, що частиною 2 ст. 18 Сімейного кодексу передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін, та, як  було встановлено судом, домовленості (договору) щодо сплати аліментів на утримання позивача, між сторонами у справі, яка розглядалася, досягнуто не було, через що для суду, з огляду на вищенаведене  та з метою захисту порушених прав особи, яка звернулася до суду із даним позовом, вбачаються усі підстави для задоволення позову.      

        Згідно з ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

        Щодо вимог за зустрічним позовом відповідача, то, відмовляючи в задоволенні, суд виходить з наступного.  

         Відповідно до ч. 1 ст. 136 Сімейного кодексу України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

         У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (ч. 2 ст. 136 СК).

         Вирішуючи під час ухвалення  рішення питання чи мали місце обставини, якими  обґрунтовувалися вимоги  і заперечення,  та якими доказами вони підтверджуються, то доводи відповідача щодо відсутності його батьківства відносно неповнолітньої ОСОБА_3 не є слушними, адже  відповідно до висновку експерта №92 від 09.07.2010 р. відповідно законам успадкування в генотипі дитини присутні тільки такі алелі, які  виявляються у матері та біологічного батька; молекулярно-генетичним  аналізом встановлено, що у дитини серед досліджених локусів не виявлено алелей умовно батьківського (нематеринського)  походження, які б не виявлялись  у припустимого батька, та було судовою молекулярно-генетичною експертизою по встановленню батьківства громадянина ОСОБА_2 у відношенні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народженої громадянкою ОСОБА_1,  встановлено, що гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, може бути біологічним батьком дитини  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ймовірністю не менше 99,9999%. Окрім цього, судом не було встановлено інших фактичних даних,  які мають  значення  для  вирішення  справи у частині зустрічного позову,  та  доказів на їх підтвердження, через що, зважаючи на  те, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч. 1 ст. 60 ЦПК України),  підстав для задоволення вимог зустрічного позову не вбачається.

         Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що на виконання п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито»позивача було звільнено від сплати судового збору та не підлягали оплаті при зверненні до суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи (п. 4 ч. 3 ст. 81 ЦПК України), утім, на виконання ч. 3 ст. 88 зазначеного кодексу, згідно зі змістом якої якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, та відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягають присудженню зазначені судові витрати.      

         Керуючись  ст. ст. 10, 11, ч. 3

ст. 88, ст.ст.  212, 214-215, 218, 367 ЦПК України,   суд                                          

ВИРІШИВ:

        Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини  задовольнити повністю.  

        Стягнути з  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3,  аліменти на утримання неповнолітньої дитини  - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,   в розмірі  ?  частини заробітку (доходу) ОСОБА_2, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.03.2010 р. та до досягнення  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  повноліття.   

       Рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць  допустити до негайного виконання.

       Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,  на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят однієї) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120  (ста двадцяти) грн.     

       В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження відмовити повністю.

        Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська; апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя