Справа № 2-2532/11

РІШЕННЯ

            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 березня 2011 року

         Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,     

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську  цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про  розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

         Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що уклала шлюб із ОСОБА_2 10.09.2005 р., та від шлюбу подружжя має сина –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1   Як зазначається позивачем при зверненні до суду,  з 03.04.2009 р. подружжя не підтримує стосунки, проживає окремо, адже переконалося, що не має спільних інтересів, крім сина, не має бажання бути разом, кожен живе своїм життям і не переймається проблемами іншого, кожен фактично створив нову сім’ю, через що  у позові й заявлено відповідну вимогу про розірвання шлюбу.     

        У судове засідання сторони не з’явилися, надали до суду заяви про розгляд справи у їх  відсутності;  відповідно до письмової заяви відповідача, останній  позов визнав повністю.       

        Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

        Таким чином, беручи до уваги той факт, що визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов  до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову у частині  вимоги про розірвання   шлюбу  з огляду на таке.

        Як було встановлено судом, 10.09.2005 р. Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції  між  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що було зроблено відповідний актовий запис та видано свідоцтво;  подружжя  має дитину -   ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, утім, спільне життя подружжя  не склалося, подружжя з 03.04.2009 р. мешкає окремо, не підтримує стосунків, не має бажання бути разом, адже, окрім сина,  немає спільних інтересів.       

        Згідно з ч. 1 ст. 110 ЦПК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя; згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

        Таким чином, суд, з’ясувавши фактичні взаємини подружжя, зокрема те, що  спільне життя подружжя  припинено з 03.04.2009 р., а також дійсні та зазначені вище причини  розірвання шлюбу,  які у свою чергу вплинули на шлюбні стосунки, дійшов до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам цього подружжя, що має істотне значення. Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позову, суд бере до уваги наявність у подружжя неповнолітньої дитини, враховує також її інтереси та зазначає про те, що задля охорони її  інтересів  є кращим проживання для дитини в повній родині, і водночас зауважує, що зазначені вище та дійсні причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя подружжя, визнання позову відповідачем,   вочевидь свідчать про те, що збереження шлюбу суперечитиме інтересам обох подружжя, кожен з подружжя фактично створив нову сім’ю,  тому суд вважає за необхідне позов задовольнити.       

        Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що при подачі позову позивачем було належним чином оплачено судові витрати, у зв’язку з чим, беручи до уваги те, що на виконання ч. 1 ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, з відповідача на користь позивача підлягають присудженню сплачені позивачем при подачі позову судові витрати.

        Разом з тим, за ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»за державну реєстрацію актів цивільного стану та за повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і свідоцтв, що видаються у зв'язку із зміною і поновленням актових записів цивільного стану, справляється державне мито у розмірі, визначеному законом; на виконання п. 4 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року N 52/5, реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду провадиться за письмовою заявою подружжя або одного з них по пред'явленні копії рішення суду (витягу з рішення суду) про розірвання шлюбу, що набрало чинності, а також паспорта або паспортного документа, квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита.

       Таким чином, суд вважає за необхідне при вирішенні питання щодо встановленого чинним законодавством (відповідно до п. «б»ч. 5 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито»за реєстрацію за вчинення акту по реєстрації розірвання шлюбу державне мито підлягає до сплати в розмірі від 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів  громадян)   розміру справляння державного мита за вчинення реєстрації розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану  зазначити, що державне мито за реєстрацію розірвання шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану підлягатиме до сплати в розмірі 8 грн. 50 коп. із особи, яка звертатиметься за вчиненням державної реєстрації  розірвання шлюбу.   

        Разом з тим, частково задовольняючи позов, та відмовляючи в задоволенні вимоги про встановлення позивачеві дошлюбного прізвища після розірвання шлюбу (ОСОБА_1) суд виходить з приписів ст. 19 Конституції України,  а також правових та організаційних  засад державної реєстрації актів цивільного стану, зокрема, ст. 15 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», відповідно до якої той з подружжя, який бажає відновити своє дошлюбне прізвище, повинен заявити про це в органі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу, через що, виходячи з вищенаведеного,  відновлення дошлюбного прізвища одного з подружжя не відноситься до компетенції суду за розгляду судової справи  про  розірвання шлюбу та вирішуватиметься за заявою  органом державної реєстрації актів цивільного стану.   

        Керуючись  ст. 11, ч. 1 ст. 88,   ч. 4 ст. 174, ст.ст. 212, 214-215  ЦПК України,  суд                                     

ВИРІШИВ:

        Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу задовольнити повністю.  

        Розірвати шлюб між  ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  зареєстрований  10 вересня 2005 року Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області   під актовим записом  №859.   

        Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі  8 (вісім) гривень 50 (п’ятдесят) копійок та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі  30 (тридцять) гривень.      

       Державне мито за реєстрацію розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану  підлягатиме до сплати в розмірі 8 грн. 50 коп. із особи, яка звертатиметься за вчиненням державної реєстрації  розірвання шлюбу.    

      В задоволенні вимоги позову про встановлення прізвища після розірвання шлюбу  відмовити.

        Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська; апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя