Справа № 22-1771/2007 рік Головуючий у 1 інстанції Сіваченко І. В.
Категорія 29 Доповідач Маширо О.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Краснощокової Н. С. суддів Маширо О.П., Ігнатової Л.Є. при секретарі Маслаковій М.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 14 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення порядку користування жилим приміщенням, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням,
установив:
До апеляційного суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та визначений порядок користування спірною квартирою АДРЕСА_1
Суд виходив з того, що ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3. Під час подружнього життя вони придбали квартиру АДРЕСА_1 Ця квартира має дві прохідні жилі кімнати площею 15,1 кв.м та 12,2 кв.м.
Рішенням Пролетарського районного суду м.Донецька від 7 листопада 2001 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було визнане право власності на 1/2 ідеальну частину цієї квартири - за кожним.
30 серпня 2006 року ОСОБА_3 продав свою 1/2 частину квартири ОСОБА_1.
На час виникнення спору у спірній квартирі були зареєстровані: позивачка з малолітньою дитиною, її колишній чоловік ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Оскільки сторони не змогли досягти домовленості про порядок користування квартирою, суд встановив такий порядок, при якому позивачці з дитиною виділив кімнату площею 15,4 кв. метри, відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - жилу кімнату площею 12,2 кв. метри, а підсобні приміщення були залишені у загальному користуванні сторін.
Оскільки більша кімната є прохідною, суд зобов"язав ОСОБА_2 забезпечити доступ ОСОБА_3. та ОСОБА_1 до їхньої кімнати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким передати у спільне користування усіх мешканців квартири балкон
площею 0,9 кв. м, на який можна вийти тільки з кімнати, що суд виділив у користування позивачці.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи,
апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду
скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачці у задоволенні її позовних вимог, з
таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 під час перебування у зареєстрованому шлюбі 17 лютого 1999 року за договором купівлі-продажу придбали квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9). 5 березня 2001 року вони розірвали шлюб (а.с.8).
Рішенням Пролетарського районного суду м.Донецька від 7 листопада 2001 року за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було визнане право на 1/2 ідеальну частину спірної квартири (а.с.6), а 13 серпня 2006 року ОСОБА_3 продав свою 1/2 частину квартири ОСОБА_1(а.с.28-30).
У спірній квартирі на час розгляду справи були зареєстровані: позивачка ОСОБА_2 з малолітньою донькою та ОСОБА_3(а.с. 10).
Задовольняючи вимоги позивачки, суд виходив з того, що можливо виділити сторонам у користування по жилій кімнаті: позивачці з дитиною - кімнату площею 15,4 кв.м, а ОСОБА_1 з ОСОБА_3 - площею 12,2 кв.м. Однак при цьому суд не врахував, що ці жилі кімнати не є ізольованими, вони прохідні, а крім того, ОСОБА_3 не є власником житла.
Згідно зі ст.63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі; частина кімнати або кімната, зв"язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення.
За аналогією закону ця вимога закону також застосовується у разі визнання порядку користування жилими приміщеннями у квартирах, які належать сторонам на праві власності.
За таких обставин рішення суду в частині визнання порядку користування жилим приміщенням у спірній квартирі не відповідає вимогам закону, тому в цій частик і його слід скасувати та відмовити позивачці у задоволенні таких вимог.
Відмовляючи позивачці у задоволенні її позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні жилою площею, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надала до суду відповідних доказів щодо цього.
ОСОБА_1 в апеляційному суді пояснив, що у засіданні суду першої інстанції позивачці були передані ключі від вхідних дверей квартири, про що ОСОБА_2 власноручно склала розписку.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те. що позивачка не довела свої вимоги щодо того, що відповідачі стають їй на перешкоді у користуванні спірною квартирою, є обґрунтованим, тому у цій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 14 грудня 2006 року в частині встановлення порядку користування жилою площею у квартирі АДРЕСА_1 скасувати та в цій частині позову ОСОБА_2 відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.