Справа № 22-Ц-652 2007р. Головуючий у 1-й інстанції Чернобай О.І.
Категорія 5 Суддя-доповідач Смирнова Т.В.
УХВАЛА
іменем України
17 травня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Смирнової Т.В.
суддів - Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.
з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.
та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1.,
відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи Шосткинського
казенного заводу «Зірка»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шосткинського міськрайонного суду від 26 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, комунального підприємства промислово-виробничого об'єднання «Енергія», треті особи: виконавчий комітет Шосткінської міської ради, Шосткинський казенний завод «Зірка», про визнання незаконним свідоцтва про право власності на квартиру, встановлення факту належності на праві власності по Уі частини квартири за померлими батьками, визнання права власності на 1А частину квартири в порядку спадкування, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду від 26 березня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів суду, що його батьки набули право власності на спірну квартиру.
При цьому суду зазначив, що на момент винесення адміністрацією і профспілковим комітетом виробничого об'єднання «Десна» та виконкомом Шосткинської міської ради рішення про безоплатну передачу ОСОБА_2. займаної ним спірної квартири вже діяли Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків») у власність громадян», якими був встановлений порядок і механізм безоплатної передачі житла у власність.
Дані рішення профспілкового комітету та виконкому Шосткинської міської ради не є правовстановлюючими документами і лише свідчать про намір підприємства передати квартиру у власність, а сам ОСОБА_2 юридично не оформив свого права власності на спірну квартиру відповідно до діючого на той час законодавства.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення його позову, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
При цьому апелянт зазначає, що оскільки на той період діяли обидва закони: і Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», і Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», і пізніший Закон «Про приватизацію...» не відміняв положення Закону «Про соціальний захист військовослужбовців...», то військовослужбовець, тобто його батько, мав право вирішувати порядок отримання квартири у приватну власність на свій розсуд.
Крім того, апелянт вважає, що оскільки вже було рішення Шосткинського міськвиконкому про безоплатну передачу квартири у власність ОСОБА_2., то його батько фактично набув право власності на спірну квартиру, а тому суд повинен був визнати факт належності спірної квартири на праві власності ОСОБА_2.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_1., який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення на ці доводи відповідача ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 жовтня 1967 року ОСОБА_2. на підставі рішення виконкому Шосткинської міської ради був виданий ордер на квартиру АДРЕСА_1, на сім'ю з п'яти чоловік: ОСОБА_2, його дружина ОСОБА_3., діти ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6. (а.с.57).
Квартира перебувала на балансі виробничого об'єднання «Десна».
17 грудня 1992 року адміністрацією і профспілковим комітетом виробничого об'єднання «Десна» прийнято рішення про безоплатну передачу у приватну власність окремим громадянам - офіцерам запасу, в тому числі і ОСОБА_2., займаних ними та членами їх сімей квартир, відповідно до п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с.17-18).
Рішенням виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 18 від 21 січня 1993 року затверджене вказане рішення виробничого об'єднання «Десна» про безоплатну передачу квартир у приватну власність громадян -ветеранів збройних сил, в тому числі ОСОБА_2. - квартири АДРЕСА_1 (а.с.11-12).
При житті батьки позивача не оформили правовстановлюючих документів про право власності на спірну квартиру.
Згідно довідки Шосткинської філії Державного Ощадного банку України (а.с. 45), померлі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 використали приватизаційні майнові сертифікати, але не використали житлові чеки.
Доводи апелянта стосовно того, що його батько лише не оформив юридично своє право власності на спірну квартиру, але набув це право фактично, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки рішення адміністрації ВО «Десна» та рішення виконкому не є правовстановлюючими документами, які підтверджують право власності на квартиру.
На момент винесення рішення виконкомом про безоплатну передачу ОСОБА_2. займаної ним квартири, вже існував відповідний порядок передачі квартир у власність громадян.
Так, відповідно до п. 16 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунального господарству від 15 вересня 1992 року № 56, передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією оформлюється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
З матеріалів вбачається, що батьки апелянта не скористались своїм правом на приватизацію і не оформили свідоцтво про право власності на квартиру, а значить, не набули права власності на спірну квартиру.
Яких-небудь перешкод у приватизації квартири батькам не чинилось, навпаки, були надані відповідні дозволи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер наймач квартири ОСОБА_2, але позивач не ставив питання про прийняття спадщини після його смерті. Лише після смерті матері він став заявляти про свої права на квартиру, як на спадкове майно.
Проте, спірна квартира не може бути включена до спадкового майна, оскільки не набула статусу приватної власності та не належала батькам сторін.
За таких обставин, висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову щодо спадкування квартири ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Оскільки відповідач проживав та був зареєстрований в квартирі, то він правомірно її приватизував, одержавши свідоцтво про право власності.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав правильну оцінку доказам по справі та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шосткинського міськрайонного суду від 26 березня 2007 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.