УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Гончара В.П., Євграфової Є.П.,
Дербенцевої Т.П., Наумчука М.І., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 вересня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Позивачі звернулись до суду із зазначеним позовом, в якому просили визнати такими, що не відповідають дійсності, принижують їхню честь, гідність та ділову репутацію відомості, поширені ОСОБА_6 у заяві, адресованій директору ТОВ «Транзит» від 15 серпня 2007 року; у листі, адресованому начальнику управління Служби безпеки України у Львівській області від 16 серпня 2007 року; у заяві, адресованій начальнику Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області та начальнику управління Служби безпеки України у Львівській області від 14 серпня 2007 року; зобов'язати ОСОБА_6 не пізніше одного місяця після набрання законної сили рішенням суду надіслати письмові звернення на адресу: директора ТОВ «Транзит» про те, що відомості, викладені у заяві від 15 серпня 2007 року, не відповідають дійсності; начальника управління Служби безпеки України у Львівській області про те, що відомості, викладені у листі від 16 серпня 2007 року, не відповідають дійсності; начальника Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області та начальника управління Служби безпеки України у Львівській області про те, що відомості, викладені у заяві від 14 серпня 2007 року, не відповідають дійсності; стягнути з ОСОБА_6 на їхню користь по 10 тис. грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що поширена відповідачем інформація не відповідає дійсності, порушує право позивачів на повагу до гідності, честі та ділової репутації і ставить під сумнів набуту ними суспільну оцінку їх ділових і професійних якостей при виконанні ними трудових обов'язків, їх соціальну оцінку в очах оточуючих, що призводить до істотного погіршення стосунків з людьми.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 25 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 вересня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відомості, поширені ОСОБА_6 у заяві, адресованій директору ТОВ «Транзит» від 15 серпня 2007 року; у листі, адресованому начальнику управління Служби безпеки України у Львівській області від 16 серпня 2007 року; у заяві, адресованій начальнику Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області та начальнику управління Служби безпеки України у Львівській області від 14 серпня 2007 року. Зобов'язано ОСОБА_6 не пізніше одного місяця після набрання законної сили рішенням суду надіслати письмові звернення на адресу: директора ТОВ «Транзит» про те, що відомості, викладені у заяві від 15 серпня 2007 року, не відповідають дійсності; начальника управління Служби безпеки України у Львівській області про те, що відомості, викладені у листі від 16 серпня 2007 року, не відповідають дійсності; начальника Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області та начальника управління Служби безпеки України у Львівській області про те, що відомості, викладені у заяві від 14 серпня 2007 року, не відповідають дійсності. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 7 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_6 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що 14 серпня 2007 року відповідачем ОСОБА_6 на адресу начальника Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та начальника управління Служби Безпеки України у Львівській області направлено заяву із викладенням наступних відомостей щодо позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5: «ОСОБА_3, ОСОБА_5 часто влаштовують п'яні оргії зі стрільбою з вогнепальної зброї, загрожуючи життю людей».
15 серпня 2007 року відповідачем ОСОБА_6 на адресу директора ТзОВ «Транзит» направлено заяву, в якій зазначено, що «ОСОБА_4 займається поборами клієнтів при розмитненні вантажів ніби для залагодження справ з митниками. Крім того продає комерційну інформацію конкурентам».
16 серпня 2007 року відповідачем ОСОБА_6 на адресу начальника Служби Безпеки України у Львівській області направлено листа із викладенням наступних відомостей: «ОСОБА_3 займаючи таку високу посаду та важливу посаду він фактично сам очолює та організовує корупцію в Стінах СБУ Львівської області. Він через своїх підлеглих контролює тіньові потоки контрабанди мобільних телефонів, комп'ютерної техніки, сірі схеми ввозу автомобілів».
Задовольняючи позов, суд виходив із приписів ст. 277 ЦК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року та вважав доведеним те, що вказана вище інформація, викладена ОСОБА_6 у заявах від 14 серпня 2009 року, від 15 серпня 2009 року та від 16 серпня 2009 року не відповідає дійсності, викладена частково в образливій формі із звинуваченням в порушенні принципів моралі та неетичній поведінці в суспільному житті, не підтверджена жодними достовірними доказами, порушує право позивачів на повагу до гідності, честі та ділової репутації і ставить під сумнів набуту ними суспільну оцінку їх ділових і професійних якостей при виконанні ними трудових обов'язків, їх соціальну оцінку в очах оточуючих, що призводить до істотного погіршення стосунків з людьми.
Стягуючи моральну шкоду, суд виходив із характеру та тривалості останньої.
Проте, наведені висновки є передчасними з огляду на наступне.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
У випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40, а не поширення недостовірної інформації.
Разом з тим, наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
Відхиляючи доводи відповідача щодо звернення останнього із заявами до Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та начальника управління Служби Безпеки України у Львівській області саме як до правоохоронних органів на захист своїх прав, наслідки розгляду таких заяв суд в повному обсязі не перевірив.
Так, як свідчать матеріали справи, суд неодноразово запитував відмовні матеріали по заяві відповідача до Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, проте рішення в справі ухвалено до отримання судом витребуваних матеріалів.
Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Управління СБУ у Львівській області від 11 вересня 2007 року, що був адресований відповідачу у відповідь на його звернення, отримані в ході перевірки матеріали свідчать про наявність цивільно-побутового характеру конфліктної ситуації між відповідачем та ОСОБА_3 Проте, чи свідчить наведене про відсутність підстав для звернення відповідача до Управління СБУ у Львівській області, чи відсутності у відповідача мети захищати свої права, судом не з’ясовано.
Щодо поширення відповідачем інформації шляхом направлення листа ТОВ «Транзит» від 15 серпня 2007 року, суд, відхиляючи доводи відповідача щодо непричетності до виготовлення такого листа, не надав належної оцінки наявному в матеріалах справі листу ТОВ «Транзит» від 13 листопада 2009 року, згідно з яким останнє отримувало лише факсимільне повідомлення, а не оригінал заяви ОСОБА_6 Чи направлялось зазначене факсимільне повідомлення саме відповідачем ОСОБА_6 судом не з’ясовано.
Висновки суду, що вміщений в скерованій відповідачем на адресу начальника Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та начальника управління Служби Безпеки України у Львівській області заяві від 14 серпня 2007 року вираз «ОСОБА_3, ОСОБА_5 часто влаштовують п'яні оргії зі стрільбою з вогнепальної зброї, загрожуючи життю людей», стосується саме особистого та сімейного життя ОСОБА_3 як посадової особи управління Служби Безпеки України у Львівській області, є також передчасними, оскільки вогнепальна зброя є смертельним засобом, можливість її використання, зберігання, відповідальність за стрільбу в не відведених місцях, тощо, чітко регламентується нормами чинного законодавства.
Не можна вважати обґрунтованими висновки щодо часткового задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки при відшкодуванні моральної шкоди необхідно з’ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.
Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов’язковому з’ясуванню підлягає наявність такої шкоди.
Підстав для задоволення вимог про відшкодування шкоди, наявності самої шкоди та її розміру судом не встановлено.
Апеляційний суд на зазначені порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, які є підставами для скасування судового рішення, уваги не звернув.
Оскільки з‘ясування наведених обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими та підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 вересня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Є.П. Євграфова
В.П. Гончар
Т.П. Дербенцева
М.І. Наумчук