ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" квітня 2011 р. Справа № 2a-768/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
представника позивача: Пони В.Д,
представника відповідача: не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції
до відповідача: закритого акціонерного товариства "Колопапір"
про стягнення заборгованості у сумі 39061,40 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
03 березня 2011 року Коломийська об’єднана державна податкова інспекція (надалі – позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до закритого акціонерного товариства "Колопапір" (надалі – відповідач) про стягнення боргу за рахунок активів платника податків в сумі 39061,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача наявна заборгованість по сплаті: податку на додану вартість у сумі 26077,58 грн., по орендній платі за землю в розмірі 10163,01 грн., по земельному податку у сумі 684.00 грн.,суми комунального податку в розмірі 414,80 грн., податку з власників транспортних засобів у сумі 1641,00 грн., по податку з доходів найманих працівників в розмірі 81,01 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач повторно в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлений, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, наявними в матеріалах справи, своїм правом на подання заперечення на адміністративний позов не скористався, не повідомив суд про причини неприбуття та не направив жодних заяв про відкладення справи чи проведення судового розгляду без його участі.
Відповідно до частини 2 статті 128 КАС України повторне неприбуття в судове засідання без поважних причин сторони або її представника або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ЗАТ "Колопапір" відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є юридичною особою.
Як встановлено з матеріалів справи, 16.11.2010р. відповідачем було подано декларацію з податку на додану вартість за 10-й місяць 2010р., якою він самостійно визначив суму податкового зобов’язання по даному податку, однак визначені суми не погасив в терміни, передбачені законом.
Окрім того, відповідачем 18.10.2010р. самостійно здійснено розрахунок комунального податку за третій квартал 2010 року та задекларовано до сплати суму комунального податку в загальному розмірі 414,80 грн. Заборгованість виникла внаслідок несплати узгодженої суми податку.
Також, станом на 2010р., за відповідачем рахується заборгованість по сплаті земельного податку на загальну суму 684,00грн., що підтверджується розрахунком земельного податку та наявними матеріалами справи. Заборгованість виникла внаслідок часткової несплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Згідно декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік відповідач повинен сплатити до бюджету 40652,07 грн., однак, відповідач не сплатив узгоджену суму податкових зобов’язань по орендній платі за землю за жовтень-грудень 2010 року у сумі 10163,01 грн.
Відповідачем самостійно здійснено розрахунок суми податку з власників транспортних та інших самохідних машин і механізмів за 2010 рік та задекларовано до сплати суму податку з власників транспортних засобів в загальному розмірі 6566 грн. Однак, відповідач не виконав вимоги Закону і не сплатив узгоджену суму податкових зобов’язань по податку з власників транспортних засобів за 4 квартал 2010 року в сумі 1641,00грн.
На підставі акту перевірки за № 4751 від 10.12.2010 року податковим повідомленням-рішенням за № 0045281720/0 від 10.12.2010 року, яким визначено податкове зобов’язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 81,01 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем, що підтверджується відповідним підписом на корінці вказаного повідомлення-рішення.
Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України “Про систему оподаткування” визначені види податків і зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України. Згідно пункту 3 частини 1статті 9 вказаного Закону платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законом терміни.
Згідно пункту 2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами.
Згідно із частиною 1 статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), в тому числі: податок на додану вартість, податок на доходи фізичних осіб, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, плата за землю.
Статтею 2 Закону України “Про плату за землю”, із змінами та доповненнями, передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Згідно із статтею 14 Закону України “Про плату за землю” платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про плату за землю” податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Як вбачається із змісту абзацу 1 статті 6 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” (надалі Закону) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів проводиться виходячи з об’єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.
Абзацом 2 статті 6 Закону передбачено, що юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. За транспортні засоби, придбані протягом року, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу (абз. 5).
Відповідно до абзацу 1 статті 7 Закону у разі приховування (зниження) об’єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.
Недоїмки із сплати податку, а також суми штрафів, пеня стягуються з платників податку згідно із законодавством (абзац 3 стаття 7).
Згідно із пунктом 5.1. статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями (надалі Закону), податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (абзац 2 пункту 6.2.2).
Як встановлено з матеріалів справи позивачем були вжиті заходи щодо вручення відповідачу першої податкової вимоги форми “Ю1” № 1/335 від 22.07.2010р. на суму 7404,24 грн. та другої податкової вимоги форми “Ю2” № 2/357 від 21.08.2010р. на суму 9755,92 грн., які отримані, про що свідчить підпис на вказаних вимогах, але залишені без виконання.
Пунктом 16.1.1., частини 16.1. статті 16 Закону передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
У відповідності до підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (п.п.5.4.1. п.5.4. ст.5 Закону).
Податкове зобов'язання –це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п.1.2. ст.1 даного Закону).
Податковий борг –це податкове зобов’язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання (ст.1 згаданого Закону).
Згідно із підпунктом 3.1.1 пунктом 3.1 статті 3 Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
На момент розгляду справи відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу, доводи позивача не спростував. Разом з тим, суми наявного податкового боргу підтверджуєтся: деклараціями ПДВ за період 10 місяць 2010 року та 1 та 2 місяці 2011 року, орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, податковим розрахунком земельного податку, податковим розрахунком комунального податку, розрахунком суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податковим повідомленням-рішенням, витягами з особової картки відповідача платника в розрізі окремого податку, а також рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2011 року по справі № 2а-4353/10/0970 та іншими матеріалами справи. За таких обставин, вимоги позивача слід визнати обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з закритого акціонерного товариства "Колопапір" (ЄДРПОУ 30953545), вул. Фабрична, 10, м. Коломия, Івано-Франківська область в доход Державного бюджету заборгованість в сумі 39061,40 грн. (тридцять дев’ять тисяч шістдесят одна гривня сорок копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 11.04.2011 року.