ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" квітня 2011 р. Справа № 2a-100/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
представника позивача: Савчук Н.І.,
відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції
до відповідача: ОСОБА_2
про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітніх плат, конфіскацію майна та коштів,-
ВСТАНОВИВ:
11 січня 2011 року Калуська об’єднана державна податкова інспекція (надалі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат, конфіскацію майна та коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення статті 2 Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні” №1334-VI від 15.05.2009 року займався гральним бізнесом, за що статтею 3 Закону передбачена відповідальність у виді штрафу в розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат. Вищевказані фінансові сакції позивач просить застостосувати до відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, викладені в адміністративному позові підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в частині конфіскації грального обладнання та вилучення прибутку (доходу) від проведення таких азартних ігор, однак вказав суду на те, що не був в минулом і на даний час не є суб’єктом підприємницької діяльності.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, оцінивши та дослідивши подані докази, суд приходить до переконання, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно статті 2 Закону України „Про заборону грального бізнесу в Україні” №1334-VI від 15.05.2009 року (надалі Закон №1334-VI від 15.05.2009 року) в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.
Відповідно до пункту 1 статті 1 зазначеного Закону під терміном „гральний бізнес” слід розуміти діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, на гральних автоматах, у букмекерських конторах та в електронному (віртуальному) казино, що здійснюють організатори азартних ігор з метою отримання прибутку. Пунктом 3 цієї статті визначено, що організатори азартних ігор – фізичні та юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку.
Відповідно до статті 3 Закону №1334-VI від 15.05.2009 року до суб’єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України. Застосування санкцій, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється за рішенням суду, ухваленим за позовом міліції та/або органів державної податкової служби.
Таким чином суд зазначає, що санкції, передбачені статтею 3 Закону №1334-VI від 15.05.2009 року можуть бути застосовані судом тільки до суб’єктів господарювання.
Поняття суб’єкта господарювання визначено статтею 55 Господарського кодексу України, відповідно до пункту 2 частини 2 якої суб’єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись без мети одержання прибутку (стаття 1 Господарського кодексу України).
Згідно статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб’єктом господарської діяльності у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст.58 Господарського кодексу України.
Статтею 58 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкт господарської діяльності підлягає реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку визначеному законом.
Відповідно до статті 4 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно частини 2 статті 43 зазначеного Закону дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
З урахуванням вищевказаних норм матеріального права, суд констатує, що застосування фінансових санкцій визначених статтею 3 Закону №1334-VI можливе тільки до спеціальних суб"єктів, а саме фізичних та юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку.
Проте, як встановлено в судовому засіданні, відповідач ніколи не реєструвався як суб’єкт підприємницької діяльності. Зазначену обставину не заперечила і представник позивача.
На підставі викладеного, за умов, коли відповідач не наділений статусом суб"єкта підприємницької діяльності, на переконання суду, до нього не можуть бути застосовані фінансові санкції, передбачені статтею 3 Закону України „Про заборону грального бізнесу в Україні”, внаслідок чого вимоги позивача є необгрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 08.04.2011 року.