справа № 2а-3528/10/0670
категорія 2.11.3
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2011 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Капинос О.В. ,
при секретарі - Господарчук І.В.,
за участю представника позивача, представника відповідача, прокурора,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Дочірнього підприємства "Фокстрот-Житомир" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-
встановив:
Дочірнє підприємство "Фокстрот-Житомир" Товариство з обмеженою відповідальністю "Фокстрот" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом, в якому вказало, що за результатами планової виїзної перевірки ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" з питань дотримання вимог податкового за період з 01.10.2007 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2009 року державними податковими інспекторами ДПІ в м.Житомирі складений акт №99/23-1/32076070/0110 від 15.01.2010 року. На підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000212301/0 від 28.01.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12117671,00 грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції та № 0000222301/0 від 28.01.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8292198,00 грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції. Вказані податкові повідомлення - рішення оскаржувались позивачем до ДПІ в м.Житомирі, ДПА в Житомирській області однак, скарги підприємства залишені без задоволення. За результатами розгляду скарг виносились нові податкові повідомлення-рішення за №0000212301/1 від 07.04.2010 року, №0000222301/1 від 07.04.2010року, №0000212301/2 від 05.05.2010 року, №0000222301/2 від 05.05.2010року, якими підприємству визначені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість залишені без змін.
Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями №0000212301/0 № 0000222301/0 від 28.01.2010 року, №0000212301/1 № 0000222301/1 від 07.04.2010 року, №0000212301/2 № 0000222301/2 від 05.05.2010 року просить їх скасувати, так як при формуванні валових витрат та податкового кредиту підприємством дотримані всі вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість". Витрати за компенсацію вартості електроенергії правомірно включені до складу валових витрат, так як їх вартість, як і вартість інших комунальних витрат, пов'язані з господарською діяльністю товариства, підтверджені актами виконаних робіт орендодавців "ТОВ "ТД Атлант" і ТОВ "ТЦ"Темпо". Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачена наявність прямих договорів з постачальниками електроенергії та інших комунальних послуг та наявність виданих саме ними розрахункових та інших документів. Витрати по навантажувально - розвантажувальним роботам, отримані від ТОВ "Ком-Тек", не визнані перевіркою в складі валових витрат та податкового кредиту, підтверджені актом виконаних робіт. Висновки щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат та відповідно і податкового кредиту, вартості товарів, отриманих від постачальників ТОВ "Кемпус" та ТОВ "Медіс-торг" є необґрунтованими та протиправними, оскільки договори поставки з вищевказаними контрагентами укладені виключно з метою здійснення законної підприємницької діяльності та досягнення сторонами реальних економічних результатів підприємницької діяльності. Первинні і бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі видаткові та податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, дані документи, які надавались посадовим особам органу державної податкової служби у ході проведення перевірки, належним чином оформлені, а відомості, що містяться в них, достовірні. Згідно з договором поставки, право власності на поставлені товари переходить до покупця у момент отримання товарів від постачальника по видатково - прибутковій накладній. Саме по видатково - прибуткових накладних і передавався товар постачальниками. Висновки податкового органу про те, що правочини між позивачем та ТОВ "Кемпус", ТОВ "Медіс - торг" є нікчемними, нічим не обґрунтовані. Свою незгоду з неприйняттям у складі податкового кредиту податку на додану вартість з вартості електроенергії, послуг по навантажувально - розвантажувальних роботах та з вартості товарів, отриманих від ТОВ "Кемпус", ТОВ "Медіс- торг" позивач мотивує тим, що при формуванні податкового кредиту підприємством дотримані всі вимоги Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач вважає безпідставним висновок про те, що товариство не мало права на податковий кредит по податковим накладним від постачальників з періодів, що перевірені попередньою документальною перевіркою, оскільки Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що право на податковий кредит виникає в періоді отримання податкової накладної, а не у момент її виписки, то товариство цілком правомірно скористалось своїм правом на отримання податкового кредиту саме у момент отримання податкової накладної.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві та додаткових поясненнях.
Представники відповідача та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Надали суду заперечення щодо позовних вимог. Просять в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ДПІ в м. Житомирі проведено планову виїзну перевірку ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" з питань дотримання вимог податкового за період з 01.10.2007 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2009 року, про що складений акт №99/23-1/32076070/0110 від 15.01.2010 року.
В акті перевірки зазначено, що ДП "Фокстрот-Житоми" ТОВ "Фокстрот" порушено вимоги:
- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: підприємством зайво включено до складу валових витрат витрати по електроенергії , які не підтверджено первинними документами всього на суму 264397,00 грн.;
- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: підприємством зайво включено до складу валових витрат витрати по навантажувально - розвантажувальним роботам від ТОВ "Ком-Тек", які не використовувались в господарській діяльності товариства всього в сумі 33 333,00 грн.;
- п.п.5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: товариством віднесено до складу валових витрат вартість товарів від постачальників - ТОВ "Кемпус" на суму 8128893,00 грн. та ТОВ "Медіс-торг" на суму 17343056,00 грн.;
що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 6412215 грн.,
- порушено п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: підприємством до складу податкового кредиту віднесено :
суми ПДВ сплачені спри відшкодуванні витрат, пов"язаних із придбанням послуг по сплаті електроенергії в розмірі 54708,00 грн.;
суми ПДВ сплачені у зв"язку із придбаннням послуг по навантажувально-розвантажувальним роботам в розмірі 6666,67 грн.;
суми ПДВ за товари по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Кемпус" у розмірі 1625620,00 грн. та від ТОВ "Медіс-торг" у розмірі 3472096,00 грн..
- п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.7.4, п.п. 7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством завищено податковий кредит в результаті включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по отриманим накладним від постачальників з періодів, що перевірені попередньою перевіркою на загальну суму 369041,00 грн.;
що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 5528132 грн.
На підставі вказаного акту прийняті податкові повідомлення-рішення №0000212301/0 від 28.01.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12117671,00 грн., в т.ч. основний платіж - 6412215,00 грн. та 5705456,00 грн. - штрафної санкції та № 0000222301/0 від 28.01.2010року, підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8292198,00 грн., в т.ч. основний платіж - 5528132,00 грн. та 2764066,00 грн. - штрафної санкції.
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем до ДПІ в м.Житомирі та ДПА в Житомирській області. Однак, скарги підприємства залишені без задоволення, а рішення без змін. За результатами розгляду скарг виносились нові податкові повідомлення-рішення за №0000212301/1 від 07.04.2010 року, №0000222301/1 від 07.04.2010року та № 0000212301/2 від 05.05.2010 року, № 000222301/2 від 05.05.2010 року.
Суд не погоджується з висновками податкового органу з наступних підстав.
Щодо валових витрат, понесених позивачем у зв'язку із споживанням електроенергії в орендованих приміщеннях та формування податкового кредиту по цих господарських операціях.
Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 цієї статті).
Встановлено, що між ТОВ "ТД Атлант" (суборендодавець) та ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення №15 від 03.11.2003 року, відповідно до якого суборендодавець надає, а суборендар отримує у тимчасове оплатне користування приміщення для здійснення орендарем фінансово-господарської діяльності відповідно до статуту та асортиментного переліку товарів, погодженому між сторонами (додаток№1 до цього договору) (а.с.40-45 т.2).
Відповідно до п.1 договору приміщення складається з нежилих приміщень та торгової площі під магазин.
Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що суборендодавець також надає у користування суборендарю обладнання, що знаходяться на території приміщення та що необхідне для забезпечення нормального функціонування приміщення: освітлення, опалення та інше.
Згідно п.5.1 даного договору орендна плата сплачується за кожний місяць протягом строку оренди до правил, встановлених у п.5.2 договору.
Відповідно до п.5.7 додаткової угоди договору від 03.11.2003 року в орендну плату не входять комунальні платежі, суборендар повинний оплачувати комунальні та експлуатаційні послуги, якими він користується на підставі рахунків, що виставляються суборендодавцем .
Між ТОВ "ТЦ Темпо"(АТЗТ "Взуття") (орендодавець) та ДП "Фокстрот - Житомир" ТОВ "Фокстрот" (орендар) укладено договір оренди №3 від 11.08.2005 року, відповідно до якого орендодавець передає в оренду орендарю нежитлові приміщення загальною площею 964 кв.м., розташованих на 2 поверсі приміщення, яке знаходяться за адресою: м.Житомир, вул.Київська, 87, а орендар приймає в тимчасове платне користування об'єкт оренди і виплачує орендну плату за використання орендованого майна на умовах вказаного договору (а.с.29-39 т.2).
Відповідно до п.5.1 договору орендна ставка за користування об'єктом оренди в перший місяць складає 76500,00 грн. в т.ч. ПДВ.
Згідно п.5.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на офіційний індекс інфляції.
Відповідно п.5.5 договору компенсація орендарем орендодавцю вартості комунальних послуг, якими фактично користується орендар здійснюється за діючими у м.Житомирі - енерго,водоканалі тарифами і розцінкам, які можуть змінюватися при введенні компетентними органами нових розцінок. Комунальні платежі у вартість орендної плати не входять.
Згідно п. 5.6 даного договору передбачено, що орендар компенсує орендодавцю витрати по оплаті комунальних послуг на основі рахунків, виставлених орендодавцем, відповідно до показників лічільників. Показання лічільників фіксуються уповноважненими представниками сторін і оформляються спільним актом.
На виконання умов договорів орендодавцями - "ТОВ "ТД Атлант" і ТОВ "ТЦ "Темпо" виставлялись рахунки-фактури на оплату комунальних послуг, водопостачання і за спожиту електроенергію, складались акти та виписувались податкові накладні (а.с.48-128 т.2) .
Оплата за комунальні послуги згідно рахунків проводилась позивачем у безготівковій формі через банківську установу, що підтверджується банківськими виписками.
Всі первинні документи оформлені належним чином. В акті перевірки немає застереження щодо оформлення первинних документів, на підставі яких позивач формував валові витрати і податковий кредит у відповідних податкових періодах.
Листом від 01.11.2010 року ТОВ "ТД Атлант" повідомило, що розрахунки за електроенергію, якою ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" користується в орендованому приміщенні, проводяться згідно рахунків, які виставляються ВАТ "Електровимірювач", з яким у ТОВ "ТД Атлант" укладено договір про "Про спільне використання технологічних мереж". Можливість отриманння окремого особового рахунку ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" відсутня. (а.с.147 т.6).
Листом ТОВ "ТЦ Темпо" повідомило про можливість розділу особового рахунку по оплаті електроенергії й установці окремого електролічильника на орендованій ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" території лише за умови отримання технічних умов в Житомиробленерго (а.с.148 т.6).
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено в тому числі і вимоги п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", однак жодного доказу що отримані позивачем послуги не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в акті перевірки не наведені і суду не надані.
Згідно матеріалів справи, основним видом діяльності ДП "Фокстрот - Житомир" ТОВ "Фокстрот" є роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою, комп'ютерним устаткуванням. Для здійснення своєї діяльності позивач орендує приміщення на підставі договорів оренди. На виконання взятих на себе зобов'язань за договорами оренди, позивач здійснював компенсацію витрат, понесених орендодавцями по сплаті комунальних послуг, в тому числі і електроенергії. Компенсація здійснювалась на підставі рахунків, виставлених орендодавцями. Отже, понесені товариством витрати щодо компенсації витрат по сплаті комунальних послуг, пов'язані з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності по продажу товарів в господарських одиницях платника податків.
Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі. А Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.
Щодо посилання відповідача в акті перевірки на необхідність укладення договору позивачем з електропередавальницькою організацією згідно "Правил користування електричною енергією", то ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами та ніяким чином не стосуються бухгалтерського чи податкового обліку платників податків.
Правилами ведення податкового обліку не передбачена наявність прямих договорів з постачальниками електроенергії і інших комунальних послуг, а також наявність виданих саме ними розрахункових і інших документів.
Для включення таких витрат до складу валових витрат орендаря необхідно, щоб їх сума відповідно до підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підтверджувалася відповідними розрахунковими, платіжними й іншими документами, обов'язковість ведення й зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Самостійна оплата орендарями комунальних послуг має своїм юридичним результатом захищеність їх прав на споживання цих послуг навіть у випадку, коли орендодавець може бути відключений від системи забезпечення через заборгованість перед комунальними службами.
Вартість комунальних послуг може бути віднесена орендарями на валові витрати по рахунках орендодавців (погодженим з орендарями відносно кількості спожитих послуг). Така ж позиція викладена в листі ДПА України від 05.01.2000 року за № 34/6-15-1116 "Про деякі питання сплати за використання орендованого майна".
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що витрати, понесені як компенсація за спожиту електроенергію, підтверджені всіма необхідними належним чином оформленими первинними документами, ведення яких передбачено правилами ведення податкового обліку. Дані витрати пов'язані з господарською діяльністю ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот", а тому правомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат та на підставі податкових накладних правомірно сформовано податковий кредит.
Щодо валових витрат, понесених позивачем у зв'язку із навантажувально-розвантажувальними роботами та формування податкового кредиту по цих господарських операціях.
Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 цієї статті).
Встановлено, що між ДП "Фокстрот - Житомир" ТОВ "Фокстрот" (замовник) та ТОВ "Ком-Тек" (виконавець) укладений договір підряду на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт №0301-02 від 03.01.2009 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується власними силами та на власний ризик виконати навантажувально-розвантажувальні роботи у місцях перевалки, відвантаження покупцю товару з транспорту на транспорт, а також у місцях складування товару, на території, вказаної замовником.
Відповідно до п.4 вказаного договору вартість послуг визначається сторонами по факту її надання після закінчення терміну дії договору та фіксується в акті здачі-прийняття робіт (послуг). Оплата виконаної роботи виконується шляхом безготівкового переказу коштів виконавцю на розрахунковий рахунок (а.с. 22-23 т.2).
Згідно акту здачі-прийняття робіт №2606-02 від 26.06.2009 року виконавцем вищевказаного договору були проведені роботи (надані послуги) за договором №0301-02 від 03.01.2009 року загальна вартість яких складає 40000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 6666,67 грн. (а.с. 26 т.2). В доповненні до акту виконаних робіт зазначено перелік накладних, по яких були здійснені вантажно-розвантажувальні роботи (а.с. 24-25 т.2).
Продавцем вантажно-розвантажувальних робіт виписана податкова накладна від 26.06.2009 року №2606-02/561 відповідно до договору №0301-02 від 03.01.2009 року на загальну суму 40000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6666,67 грн. (а.с. 27 т.1).
Всі первинні документи складені належним чином у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що не заперечується матеріалами перевірки.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено в тому числі і вимоги п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", однак жодного належного і допустимого доказу що отримані позивачем послуги не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в акті перевірки не наведено і суду не надано.
Згідно матеріалів справи, основним видом діяльності ДП "Фокстрот - Житомир" ТОВ "Фокстрот" є роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою, комп'ютерним устаткуванням. Для здійснення своєї діяльності позивач у періоді, коли в штаті були відсутні вантажники (згідно штатного розкладу), на підставі договору отримав послуги по навантаженню-розвантаженню поставлених товарів. Отже, понесені товариством витрати, пов'язані з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності по продажу товарів в господарських одиницях платника податків.
Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі. А Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем у зв'язку із навантажувально-розвантажувальними роботами, підтверджені всіма необхідними належним чином оформленими первинними документами, ведення яких передбачено правилами ведення податкового обліку. Дані витрати пов'язані з господарською діяльністю ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот", а тому правомірно були віднесені до складу валових витрат та на підставі податкової накладної правомірно сформовано податковий кредит.
Щодо валових витрат та формування податкового кредиту на підставі первинних документів по господарським операціям позивача з ТОВ "Кемпус" і ТОВ "Медіс-торг" згідно договорів поставки.
Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 цієї статті).
Встановлено, що між ТОВ "Кемпус" (постачальник) та ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" (покупець) укладений договір поставки №08/01-03 від 01.08.2006 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.п.2.1, 2.2 вказаного договору поставка товарів здійснюється на умовах EXW (EX WORKS) місце поставки - склад постачальника, розташований за адресою: м.Київ, пр. Перемоги, 67. Сторони вправі на протязі дії цього договору змінювати базис поставки конкретної партії товару, що постачається постачальником за цим договором, на базис поставки СРТ (CARRIAGE PAID TO (... named placeof destination), ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення) (а.с. 130-137 т.2).
Між ТОВ "МЕДІС-ТОРГ" (постачальник) та ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" (покупець) укладено договір поставки №01/12/02 від 01.12.2008 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.п.2.1, 2.2 вказаного договору поставка товарів здійснюється на умовах EXW (EX WORKS) ФРАНКО ЗАВОД (м.Київ), місце поставки - склад постачальника, розташований за адресою: Київська область, Ірпінський район, смт.Гостомель, вул. Леніна, 141-П. Сторони вправі на протязі дії цього договору змінювати базис поставки конкретної партії товару, що постачається постачальником за цим договором, на базис поставки СРТ (CARRIAGE PAID TO (...named placeof destination), ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення) (а.с. 17-22 т.3).
На підтвердження факту поставки товарів ТОВ "Кемпус" виписані накладні (а.с. 138-250 т.2, а.с.1-15 т.3) і податкові накладні (а.с.49-241 т.4), ТОВ "Медіс-торг" виписувались накладні (а.с. 23-247 т.3) та податкові накладні (а.с. 243-251 т.4, 1-251 т.5, а.с.1-15 т.6).
В акті перевірки зазначено, що в накладних, виписаних ТОВ "Кемпус" і ТОВ "Медіс-торг" не зазначено хто відвантажив товар у постачальника, місце складання накладних, не зазначено код підприємства за ЄДРПОУ, адреса підприємства, відсутні розшифровки підписів осіб вантажовідправників. По зазначеним договорам не надавались для перевірки акти приймання-передачі товарів, накладні на внутрішнє переміщення товарів, товаро-транспортні накладні. ТОВ "Кемпус" і ТОВ "Медіс-торг" згідно даних ПДС не знаходяться за фактичною чи юридичною адресами. На підставі цього податковий орган прийшов до висновку про безтоварність господарських операцій та нікчемність укладених договорів.
Згідно із ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст.9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З оглянутих в судовому засіданні накладних встановлено, що в усіх накладних зазначено назву документа, дату і місце їх складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис уповноважених осіб, печатки підприємств, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно умов договорів поставки №08/01-03 від 01.08.2006 року і №01/12/02 від 01.12.2008 року не передбачено складання актів приймання-передачі товарів. Товари передавались від постачальника покупцю на підставі видатково-прибуткових накладних (п.4.5, п.4.4 договорів поставки).
Позивачем надані накладні на переміщення товару, в яких зазначено який товар надійшов до позивача від постачальників, в тому числі і від постачальників ТОВ "Кемпус" і ТОВ "Медіс-торг", зазначена ціна товару.
Щодо не надання під час перевірки товаро-транспортних накладних, то вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових, тим більше що при перевірці не встановлено що позивач ніс витрати по транспортуванню придбаного товару.
Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов’язані з дотриманням вимог податкового законодавства.
Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі. А Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.
Така ж позиція висловлена в рішенні Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-3171/09/0670, постановах Вищого Адміністративного Суду України по справі К-15247/07, К-55094/09 та ін.
Щодо зазначеного в акті перевірки про відсутність постачальників за фактичною чи юридичною адресами, то податковим органом не надано жодного доказу про проведення перевірок контрагентів позивача з питань можливості здійснення господарських операцій по поставці товарів, доказів, що контрагенти позивача не знаходились за своїми фактичною чи юридичною адресами на час здійснення операцій з позивачем, про анулювання їх свідоцтв платника ПДВ.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено в тому числі і вимоги п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", однак жодного доказу що купівля товару не пов'язана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в акті перевірки не наведені і суду не надані.
Згідно матеріалів справи, основним видом діяльності ДП "Фокстрот - Житомир" ТОВ "Фокстрот" є роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою, комп'ютерним устаткуванням. Для здійснення своєї діяльності позивач на підставі договорів поставки (в тому числі і з контрагентами ТОВ "Кемпус" і ТОВ "Медіс-торг") закуповував товари для подальшого перепродажу. Отже, понесені товариством витрати на купівлю товару, безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності по продажу товарів в господарських одиницях платника податків.
В акті перевірки повністю підтверджено валові доходи позивача та зобов'язання з податку на додану вартість, які виникли у зв'язку із продажем кінцевому споживачу товарів, отриманих позивачем від ТОВ "Кемпус" і ТОВ "Медіс-торг".
Щодо висновків податкового органу що угоди, укладені між позивачем і ТОВ "Кемпус" і ТОВ "Медіс-торг" є нікчемними, то відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" та контрагентами ТОВ "Кемпус" і ТОВ "Медіс-торг" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
До справи ДПІ у м.Житомирі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.
Не знайшли свого підтвердження пояснення в судовому засіданні представників відповідача про те, що під час перевірки позивачем не надавались копії документів, які підтверджували б факти порушень законів України про оподаткування.
Встановлено, що у відношенні директора ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" ОСОБА_2 і головного бухгалтера ОСОБА_3 складались протоколи від 15.01.2010 року про адміністративне правопорушення, передбачене ст.163-3 КУпАП, а саме: не надання копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про заниження об'єктів оподаткування та свідчать про факти порушення законів України про оподаткування відповідно до складеного по результатам перевірки акта документальної перевірки від 15.01.2010 року №99/23-1/32076070/0110. Постановами Богунського районного суду м.Житомира від 12.03.2010 року провадження в справах про притягнення директора ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" ОСОБА_2 і головного бухгалтера ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.163-3 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в діях посадових осіб складу адміністративного правопорушення (а.с. 234-239 т.1).
Відповідачем не доведений факт "безтоварності" операції (відсутність придбання товару). Здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Кемпус" і ТОВ "Медіс-торг" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, передбаченими правилами ведення податкового обліку та пов'язаний із здійсненням господарської діяльності позивача.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум валових витрат чи податкового кредиту по здійсненим господарським операціям з ТОВ "Кемпус" і ТОВ "Медіс-торг" відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про безпідставність нарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток, податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій по господарським операціям з ТОВ "Кемпус" і ТОВ "Медіс-торг".
Щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних від постачальників, за товар, поставлений в попередніх звітних періодах.
Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до положення п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
В судовому засіданні встановлено, що у перевіряємому періоді позивач отримував податкові накладні від постачальників, за товар, поставлений в попередніх звітних періодах та суми сплаченого ПДВ відносив до податкового кредиту, що підтверджується реєстрами отриманих накладних, журналом вхідної кориспонденції (а.с. 17-60, 158-178 т.6).
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідно до положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.
Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем в інших періодах без наявності податкових накладних було б безпідставним.
Крім того, аналіз вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" дає підстави зробити висновок, що у даному Законі передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. Дата отримання податкової накладної за придбаний товариством товари є датою виникнення права у позивача на податковий кредит.
Така ж позиція висловлена у рішеннях апеляційної і касаційної інстанцій адміністративних судів та в довідці ВАС України "Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15.04.2010 року.
Перевіркою не встановлено віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту в період отримання товарів. Податковий кредит формувався виключно в періодах отримання податкових накладних.
Посилання відповідача на порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - відсутність звернення платника податку до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника щодо відмови останнім в наданні податкової накладної, суд вважає безпідставним, оскільки невиконання платником вказаної норми Закон не пов'язує з втратою таким платником в подальшому права на податковий кредит. Підпункт 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не обмежує платника в праві на податковий кредит, а лише надає право на включення до податкової декларації сум податкового кредиту за умови наявності у платника товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарі (послуг).
Підпунктом 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно - правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку про правомірність формування товариством податкового кредиту.
Крім того, встановлено, що у відношенні директора ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" ОСОБА_2 і головного бухгалтера ОСОБА_3 складались протоколи від 26.02.2010 року та від 02.03.2010 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.163-1 КУпАП. В протоколах зазначено, що посадові особи порушили встановлений порядок ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість в період з 01.10.2007 року по 30.09.2009 року, чим порушено п.п.5.2.1 п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість".
Постановами Богунського районного суду м.Житомира від 26.03.2010 року провадження в справах про притягнення директора ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" ОСОБА_2 і головного бухгалтера ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в діях посадових осіб складу адміністративного правопорушення (а.с. 141-146 т.6).
Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що при розгляді адміністративної справи преюдиційне значення мають обставини, які встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, з участю тих самих осіб або особи, щодо якої встановлені ці обставини.
Крім того, згідно листів начальника Головного відділу податкової міліції ДПІ в м.Житомирі відносно директора ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" ОСОБА_2 і головного бухгалтера ОСОБА_3 відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.212 КК України (ухилення від сплати податків) у зв"язку з відсутністю в їх діях складу злочину (а.с.139-140 т.6).
Суд, оцінивши всі докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушення закону, тому підлягають скасуванню, а позовні вимоги ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот" підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ч.1 ст.94 КАС України позивачу підлягає відшкодуванню 6 грн. 80 коп. судового збору.
Керуючись ст.86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 28.01.2010 року № 0000222301/0, № 0000212301/0, від 07.04.2010 року № 0000222301/1, № 0000212301/1, від 05.05.2010 року № 0000222301/2, № 0000212301/2.
Відкодувати Дочірньому підприємству "Фокстрот-Житомир" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот" з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 6 грн. 80 коп. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 14 лютого 2011 р.