У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Пшонки М.П.,
суддів: Гончара В.П., Колодійчука В.М.,
Дем`яносова М.В., Євграфової Є.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, треті особи: управління Держкомзему в Обухівському районі, Козинська селищна рада, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_15 про визнання протиправним і скасування розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання права користування земельною ділянкою, за позовом ОСОБА_16 до ОСОБА_3, Козинської селищної ради про визнання недійсним договору оренди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просить визнати недійсними видані Обухівською райдержадмінстрацією іншим відповідачам державні акти на право власності на земельні ділянки та визнати протиправними і скасувати розпорядження, на підставі яких вони видані, в зв'язку з порушенням законодавства при їх виданні, посилаючись на те, що спірні ділянки співпадають на місцевості із земельною ділянкою, яка перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди, тому ОСОБА_3 посилався на необхідність судового захисту його права на оренду землі, яке він просив визнати в судовому порядку.
Під час судового розгляду позовні вимоги ОСОБА_3 були об'єднані в одне провадження із позовом ОСОБА_16 до ОСОБА_3, Козинської селищної ради про визнання недійсним договору оренди, в якій позивач посилається на порушення законодавства при укладенні вказаного договору та порушення його прав як власника земельної ділянки.
Рішенням Обухівського районного суду від 28 липня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 21 грудня 2009 року за №№ 1689 1691, 1693., 1694 в частині передачі у власність земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Козинської селищної ради в смт. Козин Обухівського району Київської області ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11. ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14. Визнано недійсними видані управлінням Держкомзему в Обухівському районі Київської області державні акти на право власності на земельні ділянки. які належать ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 Визнано за ОСОБА_3 право платного володіння та користування земельною ділянкою розміром 36193 кв.м в смт. Козин Обухівського району Київської області відповідно до договору оренди від 06 червня 2003 року, укладеного із Козинською селищною радою та посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_15 за реєстровим № 2890, зареєстрованого в Обухівському районному відділі земельних ресурсів 24 червня 2003 року за № 246. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В задоволенні позову ОСОБА_16 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення вимог ОСОБА_3, в цій частині вимог відмовлено. В решті рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що право користування позивача на вказану вище земельну ділянку набуто ним правомірно, а саме на підставі відповідного нотаріально посвідченого договору, підстави укладання якого наразі є чинними, це право користування не припинялось, належним розпорядником землі - Козинською селищною радою - не оспорювалось, таким чином незаконність його набуття не випливає із закону, не встановлена судом і не вбачається з матеріалів справи. Державна реєстрація права оренди ОСОБА_3 належним чином проведена 24 червня 2003 року. Земельну ділянку у оренду ОСОБА_3 було передано належним уповноваженим органом, належним орендодавцем — Козинською селищною радою, оскільки уповноваженим і належним розпорядником земель в межах населених пунктів в даному випадку є місцева рада. При цьому розпорядження про виділення землі у приватну власність і видачу державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 було прийнято не уповноваженим органом - Обухівською райдержадміністрацією. Державні акти видані громадянам з порушенням норм закону, оскільки в них не зазначено даних про ініціали, прізвище керівника державного органу земельних ресурсів та дату підписання ним цих актів.
В межах розгляду наявних позовних вимог суду не подано доказів, які б утверджували факт накладення (співпадіння меж, координат) земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_3, та земельної ділянки, відносно якої видано державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_16
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 не набув право користування спірною земельною ділянкою.
З таким висновком суду погодитись не можна.
З матеріалів справи вбачається, що 06 червня 2003 року було укладено і нотаріально посвідчено договір оренди, відповідно до якого Козинська селищна рада надала, а позивач ОСОБА_3 прийняв в термінове, платне володіння і користування земельну ділянку розміром 36 193 кв.м в селищі Козин Обухівського району Київської області для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей строком на 49 років, що підтверджується відповідними копіями договору, дублікату договору, рішення виконкому ради, викопіровкою з плану землекористувань (т.1 а.с.21-27, 111-116, 148-154, 225-230, т.2 а.с.7-12). Вказаний договір було зареєстровано в Обухівському районному відділі земельних ресурсів за № 246 від 24 червня 2003 року, що підтверджується відповідною відміткою на договорі (т.1 а.с.116, т.2 а.с.81).
Земельній ділянці було присвоєно кадастрові коди, межі земельної ділянки, були встановлені на місцевості, межові знаки передані йому на зберігання, що підтверджується відповідними актами від 05 жовтня 2006 року, від 11 жовтня 2006 року, кадастровими планами, технічною документацією (т.1 а.с.31-34, т.2 а.с.13-15, 53-90).
Договір оренди від 06 червня 2003 року виконується сторонами, ОСОБА_3 заборгованості по орендній платі за цим договором не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Наведене свідчить, що позивач у встановлено законом порядку набув право користування спірною ділянкою.
Згідно ч. 5 ст. 116 ЗК України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Земельні ділянки, виділені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 внесені до бази даних АС ДЗК, що підтверджується витягами з державного реєстру земель, картографічними матеріалами, довідками (т.1 а.с. 155-180, 223-224, т.2 а.с.5,6).
Таким чином, частина земельної ділянки, надана в установленому законом порядку ОСОБА_3 була передана іншим особам без вилучення цієї частини ділянки у позивача у порядку, встановленому ст. 149 ЗК України.
Рішення про надання ділянки в оренду не оспорено, не скасовано та не визнано недійсним.
Наведене свідчить про те, що рішення апеляційного суду постановлене з з порушення норм процесуального права, а саме ст. 212-214 ЦПК України, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.
Натомість рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог ОСОБА_3 є законним і обгрунтованим.
Згідно ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає частковому скасуванню, а рішення суду першої інстанції – залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2010 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання протиправним і скасування розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання права користування земельною ділянкою, рішення Обухівського районного суду від 28 липня 2010 року в частині задоволення вимог ОСОБА_3 про визнання протиправним і скасування розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання права користування земельною ділянкою залишити без змін.
В решті рішення апеляційного суду залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Пшонка М.П.
Судді: Гончар В.П.
Дем`яносов М.В.
Колодійчук В.М.
Євграфова Є.П.