Справа № 22-а-954/2011
Категорія 10.3.2
Головуючий у 1 інстанції Бейко А.М.
Суддя-доповідач Фединяк В.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Фединяка В.Д.
суддів: Пнівчук О.В., Беркій О.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі про визнання протиправними дії щодо нарахування пенсії у меншому розмірі та зобов’язання здійснити перерахунок державної пенсії відповідно до вимог закону за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі на рішення Рожнятівського районного суду від 30 серпня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до УПФ про перерахунок раніше призначеної державної пенсії, виплату якої встановлено статтею 54 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XII). Позивачка зазначала, що вона отримує пенсію по втраті годувальника - інвалід II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Посилаючись на те, що розмір призначеної та виплачуваної їй пенсії не відповідає розмірам, визначеним Законом N 796-XII, і на відмову УПФ привести його у відповідність із вимогами Закону, ОСОБА_2 просила суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його усунути це порушення, провівши у бік збільшення перерахунок призначеної їй пенсії.
Рішенням Рожнятівського районного суду від 30 серпня 2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною дії відповідача щодо не нарахування та
виплати ОСОБА_2 у відповідності до закону і зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% від основної пенсії ОСОБА_2. Яка повинна становити не менше 8-ми мінімальних пенсій за віком, яка встановлена ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 3 травня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням виплачених сум.
В апеляційній скарзі представник управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд неповно з’ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, тому ухвалив помилкове рішення.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при розрахунку ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначають мінімальний розмір пенсії за віком. Однак, управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі не дотримується вимог зазначеного закону.
Такий висновок судів відповідає обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Нормами ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин правильним і таким, що відповідає закону, є висновок суду першої інстанцій, що позивачка має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому 50% від 8 мінімальних пенсій за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суди першої дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не згадані вище постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Також суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене правильним є висновок судів попередніх інстанцій щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з ч. 3 ст. 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006 р., у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також: розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачці повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому обґрунтованим також є висновок судів щодо проти-правності відмови відповідача у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Окрім цього, колегія суддів апеляційного суду погоджується і з висновком судів щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок призначеної позивачеві пенсії з 22.05.2008 р. виходячи з такого.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. були внесені зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з цими змінами було встановлено таке.
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1 і які визнані інвалідами III групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, згідно зі змінами, внесеними до ст. 54 цього ж Закону України було визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. по III групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 180 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, відповідно до вищезазначених змін було також встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Проте Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення п. 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнані неконституційними.
Відповідно до вимог 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що бездіяльність управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську Донецької області є протиправною з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Отже, в період з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. позивач не мав права на перерахунок пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у зв'язку з дією положень п. 28 розд. II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а тому висновок судів щодо зобов'язання відповідача провести такий перерахунок призначеної позивачеві пенсії з 22.05.2008 р. - є вірним.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Оскаржуване судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі залишити без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду від 30 серпня 2010 року в даній справі без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.