Справа № 22-а-877/2011
Категорія 10.3.2
Головуючий у 1 інстанції Вилка С.С.
Суддя-доповідач Фединяк В.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Фединяка В.Д.
суддів: Пнівчук О.В., Беркій О.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі про визнання протиправними дії щодо нарахування пенсії у меншому розмірі та зобов’язання здійснити перерахунок державної пенсії відповідно до вимог закону за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі на рішення Галицького районного суду від 6 вересня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до УПФ про перерахунок раніше призначеної державної пенсії, виплату якої встановлено статтею 54 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XII). Позивачка зазначала, що вона як інвалід III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну пенсію, передбачену зазначеною вище статтею.
Посилаючись на те, що розмір призначеної та виплачуваної їй пенсії не відповідає розмірам, визначеним Законом N 796-XII, і на відмову УПФ привести його у відповідність із вимогами Закону, ОСОБА_2 просила суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його усунути це порушення, провівши у бік збільшення перерахунок призначеної їй пенсії.
Рішенням Галицького районного суду від 6 вересня 2010 року зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі нарахувати і виплатити
ОСОБА_2 державну і додаткову пенсію відповідно до ст.ст.50,54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 1 вересня 2008 року по 30 березня 2010 року з урахуванням виплачених сум.
В апеляційній скарзі представник управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд неповно з’ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, тому ухвалив помилкове рішення.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при розрахунку ОСОБА_2 державної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону N 796-XII, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначають мінімальний розмір пенсії за віком. Однак, управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі не дотримується вимог зазначеного закону.
Висновок суду відповідає закону і матеріалам справи.
Статтею 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів III групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Як установлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є інвалідом III групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону N 796-XII.
Розрахунок пенсій позивачці УПФ провело виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (далі - постанова N 1).
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статті 54 Закону N 796-XII. А в пункті 2 постанови від 3 січня 2002 року N 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначеної статті Закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
При вирішенні даного спору суд першої інстанцій, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при розрахунку державної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону N 796-XII, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону N 1058-IV, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
За таких обставин управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі повинно було здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, виходячи зі збільшеного розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України Про Державний бюджет на відповідний рік з дня встановлення прожиткового мінімуму.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки ці доводи не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає оскаржуване рішення суду по суті правильним і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду від 6 вересня 2010 року в даній справі без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.