ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.11 Справа № 30/5009/733/11
Суддя Кагітіна Л.П.
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЗОРЗ»(69050, м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36)
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний ринок»(69050, м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36)
про визнання недійсним договору.
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність ВМХ № 522539 від 20.07.2010р.;
ОСОБА_1, паспорт серії СВ № 004704 від 21.07.1999р.;
від відповідача 1: Зосенко Л.О., довіреність № 19-10 від 19.10.2010 р.;
від відповідача 2: Борисенков В.С., довіреність № 08-10 від 08.10.2010 р.;
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЗОРЗ»та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний ринок»про визнання недійсним договору № 65 про надання послуг ринку від 01.09.2007 р. укладеного між ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»та ФОП ОСОБА_1
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.02.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/733/11, розгляд справи призначено на 24.03.2011р.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням позивача та у зв’язку з необхідністю витребування від сторін додаткових доказів ухвалою господарського суду від 24.03.2011р. розгляд справи було відкладено на 08.04.2011р.
У судовому засіданні 08.04.2011р. запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому вказує, що під час укладання договору про надання послуг ринку № 65 від 01.09.2007р. з боку ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»та ТОВ «Автомобільний ринок»мав місце факт порушення вимог, які застосовуються до суб’єктів господарського права при укладанні зазначеного договору, а також факт обману з боку одного з учасників правочину другого учасника. Відзначає, що на момент укладення договору управитель (ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ») не надав позивачу необхідної достовірної інформації щодо законних прав на управлінням майном, яке знаходиться на території Автомобільного ринку за адресою Оріхівське шосе, 36, а також документів про державну реєстрацію прав власності на цілісний майновий комплекс «Автомобільний ринок». Факт обману позивач також вбачає в тому, що договір довірчого управління № 1 від 01.08.2007р., на підставі якого ОСОБА_5 - директор ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»діяв в інтересах ТОВ «Автомобільний ринок»при укладанні договору № 65, фактично не укладався. Зауважує, що в дійсності 01.08.2007р. між відповідачами було укладено договір управління майном №1, згідно умов якого ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ», як управитель, отримав в управління від ТОВ «Автомобільний ринок», як установника управління, цілісний майновий комплекс «Автомобільний ринок»за адресою м. Запоріжжя, вул. Оріховське шосе, 36. Також вказує, що договір управління майном № 1 нотаріально посвідчений, про що внесено відповідний запис до Реєстру, проте, доповнення до договору виконано не на нотаріальному бланку, отже, відсутній факт його нотаріального посвідчення, що на думку позивача є порушенням ст. 1031 ЦК України. При цьому посилається на норми ст. 220 ЦК України, згідно з якими, в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним, а також на норми ч.2 ст.215 ЦК України, за якими недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин і в такому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Крім того, позивач посилається на те, що на момент підписання договору управління майном №1 за ТОВ «Автомобільний ринок»за даними єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно нерухомого майна не зареєстровано, про що свідчить лист ОП «Запорізьке МБТІ»від 20.09.2007 року за № 8123 і що підтверджено під час розгляду господарським судом справи № 22/277/07. Наведене, за твердженням позивача, свідчить, що договір управління майном № 1 укладений з порушенням вимог ст. 1032 ЦК України, оскільки в установника управління було відсутнє нерухоме майно. На підтвердження факту відсутності у ТОВ «Автомобільний ринок»прав на нерухоме майно за наведеною адресою позивач також посилається на лист ОП «ЗМБТІ»№ 6552 від 21.05.2010р., за змістом якого за адресою: цією зареєстровано право власності на нерухоме майно за ТОВ «Авто-Трейд-Запоріжжя-2006»на підставі договору купівлі-продажу. За доводам позивача, відповідачі навмисно ввели його в оману відносно підстав, які мають істотне значення для позивача, а правовими наслідками правочину, зробленому шляхом обману, відповідно до ч.1 ст. 229 ЦК України, є визнання його недійсним. Також вказує, що ТОВ «Автомобільний ринок»ввело в оману суб’єктів підприємницької діяльності, які мають торгові місця на території автомобільного ринку, про право на користування земельною ділянкою загальною площею 12,8 га, посилаючись на договір оренди земельної ділянки, укладений 24.07.2003р. з Запорізькою міською радою, оскільки згідно листа ЗРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельним ресурсам»від 06.12.2007р. № 2914 за ТОВ «Автомобільний ринок»зареєстровано право постійного землекористування земельною ділянкою площею 0,8546га. Крім того повідомляє, що згідно з листом Новоолександрівської сільської ради Запорізького району від 28.03.2007р. № 138 земельна ділянка під автомобільним ринком (Оріховське шосе, 36) враховується за Новоолександрівською сільської радою Запорізького району, отже, не входить до границь м. Запоріжжя, тому договір користування земельною ділянкою повинен укладатися з Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області, а не з Запорізькою міською радою. Порушенням ч.2 ст.207 ЦК України, за твердженням позивача, є підписання договору управління майном №1 з боку ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»ОСОБА_6, як директором, без належних на то повноважень, оскільки згідно з довідкою Головного управління статистики у Запорізькій області від 09.09.2010р. директором підприємства відповідача-1 з 10.07.2007р. значиться ОСОБА_5 Викладене, на думку позивача, свідчить про факт обману з боку відповідачів при укладанні договору про надання послуг ринку № 65 і є підставою для визнання цього договору недійсним.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЗОРЗ»–відповідач-1 у справі –у відзиві за позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує. Позовну заяву вважає такою, що не відповідає нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Вказує, що у позовній заяві відсутні посилання на конкретні норми матеріального права, порушення яких може бути підставою для визнання договору № 65 недійсним, відсутні жодні посилання щодо того, що зміст договору № 65 суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зауважує, що позивач не довів факту того, що за договором № 65 він відмовився від отримання певних послуг, вважаючи цей договір недійсним. Вважає, що зміст договору № 65 свідчить про те, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, а сплата позивачем грошових коштів за послуги ринку за цим договором підтверджує, що цей договір був укладений відповідно до ст.ст. 179, 180, 181, 184 ГК України, тобто сторонами виконані всі вимоги укладання та виконання господарського договору. Крім того констатує, що термін дії договору № 65, з вимогами про визнання якого недійсним звернувся позивач, сплинув у січні 2009р., а лист відповідача-1 № 108 від 26.11.2008р. з пропозицією підписання додаткової угоди до цього договору та попередженням про розірвання цього договору у разі відмови позивача від її підписання залишився без відповіді. Також вказує, що на адресу позивача направлялися повідомлення-попередження № 74 від 20.05.2010р. та № 92 від 12.06.2010р. з вимогами про звільнення зайнятої ним згідно договору № 65 торгівельної площі. Посилання позивача на те, що при укладанні договору № 65 мав місце факт обману з боку відповідачів вважає безпідставним, оскільки при підписанні договору позивачу, на його вимогу, надавався для ознайомлення укладений між відповідачами нотаріально засвідчений договір управління майном № 1 від 01.08.2007р., а викладення назви вказаного договору в іншій редакції не змінює предмет та умови договору № 65. Посилання позивача на нікчемність договору управління майном № 1 та на допущенні, нібито, порушення з боку відповідачів при його укладанні вважає безпідставними. Стверджує, що вказаний договір був укладений у відповідності до приписів діючого законодавства, є діючим, сторонами договору у судовому порядку неукладеним або розірваним не визнавався, позивач же не є стороною цього договору, не є власником переданого в управління майна та не є власником земельної ділянки. При цьому вказує, що обставини дійсності договору управління майном № 1 та належності повноваження ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»щодо управління цілісним майновим комплексом були встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 22.11.2010р. у справі № 11/193д/10, залишеним без змін апеляційною інстанцією. Доводи позивача щодо відсутності у ТОВ «Автомобільний ринок»законних прав на користування земельною ділянкою за адресою м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36, спростовує наявністю укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ «Автомобільний ринок»договору оренди земельної ділянки від 24.07.2003р., за яким останньому передано в оренду земельну ділянку площею 12,7985 га, і реєстрацію якого проведено у відповідності до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі (за № 387 від 11.08.2003р.).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільний ринок»–відповідач-2 у справі –у відзиві на позовну заяву у відзиві проти заявлених позовних вимог заперечує. Позовну заяву вважає такою, що не відповідає нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. В спростування доводів позивача посилається на аналогічні викладеним відповідачем-1 у відзиві на позов обставини. Вважає, що позивач незаконно намагається тлумачити зміст договору управління майном № 1 від 01.08.2007 року, оскільки він не є стороною цього договору і його вимоги та твердження в цій частині позову безпідставні та не обґрунтовані, так як суб'єктами тлумачення правочину, передусім, є його сторона (сторони). Безпідставними вважає твердження позивача про те, що ТОВ «Автомобільний ринок»навмисно введено його та інших суб'єктів господарської діяльності, які на території автомобільного ринку розташували свої кіоски, в оману тим, що він має законні підстави користуватися земельною ділянкою площею 12,7985 га розташованою за адресою м.Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36, не обґрунтовано посилаючись при цьому на лист сільського голови Новоолександрівської сільської ради Запорізького району. Вказує, що договір оренди земельної ділянки від 24.07.2003р., за яким в оренду відповідачу-2 передана земельна ділянка площею 12,7985 га, укладений між Запорізькою міською радою та ТОВ «Автомобільний ринок»у відповідності з вимогами чинного цивільного та земельного законодавства, на теперішній час діючий, сторонами в судовому порядку не оспорювався, що підтверджується наданої до матеріалів справи копією нотаріально посвідченого договору оренди землі від 24.07.2003р. (з додатками та внесеними змінами). На думку відповідача-2, у позивача відсутні підстави визнавати недійсним договір про надання послуг ринку № 65 у відповідності із вимогами ст. 215 ЦК України та вимогами, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодекс, просить у задоволенні позовних відмовити в повному обсязі.
До початку розгляду справи від позивача надійшла письмова заява № 132-03/11 від 10.03.2011р., в якій позивач просить:
- витребувати у ОП «Запорізьке МБТІ»довідку про реєстрацію прав власності на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36, за ТОВ «Автомобільний ринок»або іншого нерухомого майна за цією ж адресою, яке б належало ТОВ «Автомобільний рино»або ТОВ «ПКФ «ЗОРЗ»;
- витребувати у Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»довідку, чи зареєстроване за ТОВ «Автомобільний ринок»право користування земельною ділянкою на умовах оренди загальною площею 12,8 га за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36, із зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки;
- витребувати у голови Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області копії звітів за формою 6 станом на 01.07.2003р. та станом на 01.01.2011р.;
- зобов’язати приватного нотаріуса ОСОБА_7 надати суду для огляду нотаріальну справу щодо посвідчення договору управління майном № 1 від 01.08.2007р.;
- зобов’язати Запорізьку міську раду надати для огляду суду книгу державної реєстрації договорів оренди землі, в якій зареєстровано договір оренди земельної ділянки від 24.07.2003р. № 387, разом з копією договору з усіма додатками;
- зобов’язати ТОВ «Автомобільний ринок»та ТОВ «ПКФ «ЗОРЗ»надати суду для огляду баланси, за якими обліковується на підприємствах їх діяльність за договором управління майном № 1 в період з 01.08.2007р. по 01.01.2011р.;
- зобов’язати відповідачів надати суду довідки банківської установи щодо поточних розрахункових рахунків, за якими проводяться розрахунки між ними.
Розглянувши вказану заяву позивача про витребування доказів суд залишає її без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Дослідивши матеріали справи, виходячи з приписів ст.ст. 32, 34, 38 ГПК України, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача зважаючи на наступне.
Позивач у своїй заяві просить витребувати докази, які стосуються господарських взаємовідносин відповідачів згідно укладеного між ними договору управління майном № 1 від 01.08.2007р. та обставин щодо правомірності його укладання, та не стосується предмету даного спору. Обставини ж правомірності користування ТОВ «Автомобільний ринок»земельною ділянкою на умовах оренди загальною площею 12,8 га за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36, що також є предметом поданої позивачем заяви, підтверджуються наявними матеріалами справи, зокрема, копією договору оренди земельної ділянки від 24.07.2003р., укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ «Автомобільний ринок».
Присутній у судовому засіданні особисто позивач та його представник в повному обсязі підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та уточненнях до неї.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судовому засіданні в повному обсязі підтримали доводи, викладені у відповідних відзивах на позов.
В судовому засіданні 08.04.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
01.09.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЗОРЗ»(Стороною-1, відповідачем-1 у справі), яке діяло в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний ринок»(відповідача-2 у справі) на підставі Статуту та договору довірчого управління № 1 від 01.08.2007р., з однієї сторони, та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Стороною-2, позивачем у справі) було укладено договір № 65 про надання послуг ринку (надалі –Договір).
Згідно з п. 2.1 Договору предметом цього Договору є надання Стороною-1 за плату Стороні-2 послуг щодо користування Стороною-2 торговим місцем, розміщеним на торгівельному № 5, місце № 55, згідно генеральним планом Автомобільного ринку за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36. Адреса торгового місця до 2005р.: торгівельний ряд № 4, місце № 66.
Пунктом 4.1 Договору узгоджено, що за послуги ринку Сторона-2 сплачує Стороні-1 6,00 грн. за 1 кв. м. за 1 місяць в касу чи на розрахунковий рахунок Сторони-1. Загальна сума договору складає 90,00 грн. за один місяць.
Додатковими угодами №№ 1, 2, 5 до Договору сторонами вносилися зміни до п. 4.1 Договору щодо вартості послуг, розмір яких встановлено 18,00 грн. за 1 кв. м. за 1 місяць, загальна сума –270,00 грн.
Розділами 3, 5 Договору сторонами узгоджено права та обов’язки сторін, а також відповідальність в разі порушення умов договору.
Згідно з п. 7.1 Договору договір вступає в силу з дня підписання та діє до 01.01.2009р.
За визначення п. 7.2 Договору строк дії договору автоматично пролонгується на той же термін, якщо у продовж місяця до дня закінчення договору сторони не заявили про його припинення.
За твердженням позивача, допущені порушення при укладанні спірного договору, а саме те, що під час укладання договору про надання послуг ринку № 65 від 01.09.2007р. з боку ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» та ТОВ «Автомобільний ринок»мав місце факт порушення вимог, які застосовуються до суб’єктів господарського права при укладанні зазначеного договору, а також факт обману з боку одного з учасників правочину другого учасника, є достатньою підставою для визнання його недійсним.
Позовні вимоги про визнання недійсним договору про надання послуг ринку № 65 від 01.09.2007р. є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з Роз’ясненням ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, розглядаючи питання про визнання угод недійсними, необхідно насамперед встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати на момент укладення угоди.
Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Аналогічний припис містить стаття 638 Цивільного кодексу України.
За своєю правовою природою спірний Договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Аналіз змісту оспорюваного договору свідчить, що сторонами по договору досягнуто згоди по всіх істотних умовах, які визнані законом та необхідні для договорів такого виду. Сторонами узгоджено предмет договору, вартість та порядок розрахунків, відповідальність за неналежне його виконання та термін дії договору.
Таким чином, оспорюваний правочин вчинено у формі, встановленій законом, з дотриманням загальних вимог, додержання яких є необхідним для його чинності. Жодний з пунктів договору не суперечить вимогами чинного законодавства.
Також слід зазначити, що спірний договір сторонами виконувався. Позивач не довів факту того, що за договором № 65 він відмовився від отримання певних послуг, вважаючи цей договір недійсним.
За умовами Договору № 65 термін дії встановлено сторонами з дня підписання до 01.01.2009р., що складає 1 рік 3 місяці.
В пункті 7.2 Договору передбачено, що строк дії договору автоматично пролонгується на той же термін, якщо впродовж місяця до дня закінчення договору сторони не заявили про його припинення.
Враховуючи умови зазначеного пункту Договору та відсутність доказів звернення будь-якої із сторін з заявою про його розірвання протягом місяця до закінчення договору, термін його дії слід визнати продовженим до 01.04.2011р.
Лист відповідача-1 № 108 від 26.11.2008р. (арк. справи 88, том 1) суд не приймає в якості доказів звернення сторони з заявою про розірвання договору, оскільки у зазначеному листі відповідач-1 пропонує позивачу підписати додаткову угоду до Договору, а у разі відмови попереджає про розірвання договору. Проте, після цього звернення сторонами були підписані додаткові угоди №№ 1, 2, 4, 5 (арк. справи 12-13, том 1)
Відповідач-1 в своїх листах (повідомлення-попередження) № 74 від 20.05.2010р. та №92 від 12.06.2010р. заявив про припинення договору.
Таким чином, на момент розгляду справи в суді, договір про надання послуг ринку №65 від 01.09.2007р. вже є таким, що припинив свою дію……………..
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що під час укладання договору про надання послуг ринку № 65 від 01.09.2007р. з боку ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»та ТОВ «Автомобільний ринок»мав місце факт порушення вимог, які застосовуються до суб’єктів господарського права при укладанні зазначеного договору, а також факт обману з боку одного з учасників правочину другого учасник. При цьому посилається на те, що договір довірчого управління № 1 від 01.08.2007р., на підставі якого ОСОБА_5 - директор ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»діяв в інтересах ТОВ «Автомобільний ринок»при укладанні договору № 65, фактично не укладався.
В преамбулі договору про надання послуг ринку № 65 від 01.09.2007р. вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЗОРЗ»укладаючи договір діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний ринок»на підставі Статуту та договору довірчого управління № 1 від 01.08.2007р.
ДО тогож………
Фактично назва укладеного 01.08.2007р. між відповідачами договору № 1 –договір управління майном, проте, допущена у договорі № 65 описка в назві договору № 1 не доводить відсутності у відповідача-1 правоздатності на укладання договору про надання послуг ринку № 65.
Судом встановлено, що 01.08.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЗОРЗ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний ринок»було укладено договір управління майном № 1.
Відповідно до статті 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителі) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Згідно з частинами 4, 5 статті 1033 ЦК України управитель діє без довіреності. Управитель є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.
Згідно з пунктами 1.1 - 1.2 договору управління майном № 1 установник управління - ТОВ «Автомобільний ринок»передав управителю - ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»нерухоме майно в управління, а управитель зобов’язався здійснювати управління цим майном в інтересах установника управління для функціонування автомобільного ринку. Під майном в договорі розуміється: цілісний майновий комплекс «Автомобільний ринок», розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36 , перелік якого зазначено в акті прийому-передачі (додаток № 1), який є невід’ємною частиною договору.
Підпунктами 2.1.1-2.1.2 вказаного договору сторони передбачили, що в процесі здійснення управління майном установника управління управитель діє без доручення і має право: укладати договори оренди, підряду, будівництва і реконструкції майна, надання послуг на ринку, по закріпленню за торговим місцем, а також інші договори і угоди, пов’язані з ефективним функціонуванням майна.
Таким чином, у відповідача-1 при укладанні договору про надання послуг ринку були всі повноваження на його укладання, і протилежного позивачем не доведено.
За доводами позивача, введенням його в оману є також те, що на момент укладення договору управитель (ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ») не надав позивачу необхідної достовірної інформації щодо законних прав на управлінням майном, яке знаходиться на території Автомобільного ринку за адресою Оріхівське шосе, 36, а також документів про державну реєстрацію прав власності на цілісний майновий комплекс «Автомобільний ринок».
Спростовуючи доводи позивача, суд відзначає, що права власності ТОВ «Автомобільний ринок»на передане ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»згідно договору управління майном № 1 від 01.08.2007р. майно підтверджується договором купівлі-продажу незавершеного будівництва від 17.01.2003р., укладеним відповідачем-2 з Приватним підприємством «ЕВР»(арк. справи 122-124, том 1). Доказів того, що на момент укладання договору управління майном № 1 від 01.08.2007р. власником цілісного майнового комплексу була якась інша особа, а не відповідач-2 , позивачем не надано.
Твердження позивача, що майно, яке було передано відповідачу-1 згідно договору управління майном № 1 від 01.08.2007р., фактично зареєстровано за ТОВ «Авто-Трейд-Запоріжжя 2006», не відповідає дійсності. Згідно з довідкою ПО «Запорізьке МБТІ»від 21.05.2010р. № 6552, на відомості якої посилається позивач, за ТОВ «Авто-Трейд-Запоріжжя 2006»зареєстровано зовсім інше майно (вбиральня літ. Б1, кафе літ. Б13, будівлі магазинів за літерами Л1 –Л13), ніж передане за актом прийому-передачі майна до договору управлінням майном № 1, і зареєстровано воно було лише 10.12.2008р. (арк. справи 26, том 1).
Посилання позивача на те, що в порушення ст. 1031 ЦК України доповнення до договору управління майном № 1 виконано не на нотаріальному бланку, отже, відсутній факт його нотаріального посвідчення, та підписання договору управління майном №1 з боку ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»ОСОБА_6, як директором, без належних на то повноважень, оскільки згідно з довідкою Головного управління статистики у Запорізькій області від 09.09.2010р. директором підприємства відповідача-1 з 10.07.2007р. значиться ОСОБА_5, що, на його думку, свідчить про нікчемність та недійсність договору управління майном №1 від 01.08.2007р., судом до уваги не приймається.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір управління майном № 1 від 01.08.2007р. не був визнаний судом недійсним, його недійсність прямо не встановлена законом.
Крім того, питання дійсності та правомірності укладання договору управління майном № 1 від 01.08.2007р. не стосується предмета даного спору і позивач не є стороною даного договору.
Позивач також вказує, що ТОВ «Автомобільний ринок»ввело в оману суб’єктів підприємницької діяльності, які мають торгові місця на території автомобільного ринку, про право на користування земельною ділянкою загальною площею 12,8 га, посилаючись на лист ЗРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельним ресурсам»від 06.12.2007р. № 2914, згідно якого за ТОВ «Автомобільний ринок»зареєстровано право постійного землекористування земельною ділянкою площею 0,8546га.
Проте, обставини правомірності користування ТОВ «Автомобільний ринок»на умовах оренди земельною ділянкою загальною площею 12,8 га за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36, підтверджуються наявністю укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ «Автомобільний ринок»договору оренди земельної ділянки від 24.07.2003р. із внесеними змінами та додатками, копія якого міститься у матеріалах справи (арк. справи 24-28, том 2).
Відповідно до статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно з ч. 1 статті 229 ЦК України істотне значення має помилка (в даному випадку оман) щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Правочин визнається вчиненим під впливом оману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідачів, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, тобто в даному випадку позивач.
Позивачем не доведено наявності в діях відповідачів умислу та самого факту обману. Позивач не довів суду, яким чином обставини укладання договору управління майном № 1 від 01.08.2007р. та питання законності користування відповідачем-2 земельною ділянкою під Автомобільним ринком, можуть вплинути на предмет оспореного позивачем договору про надання послуг ринку № 65 від 01.09.2007р. В оспореному договорі не йде мова ані про майно, яке було передано по договору управління майном № 1, ані про земельну ділянку, на якій знаходиться авторинок. Позивач не надав доказів того, що відповідачі дійсно ввели його в оману відносно власника майна та користувача земельної ділянки.
Матеріалами справи підтверджено, що оспорений договір був укладений у відповідності із вимогами чинного на момент його укладення законодавства і будь-які обставини, які могли б бути підставою для визнання його недійсним, відсутні.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В даному випадку, за наведених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав, позовні вимоги позивача не є обґрунтованими. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що на момент вчинення спірного правочину сторонами не було дотримано загальних вимог чинності правочину, а також не доведено суду підстав для визнання спірного договору недійсним, тому в задоволенні позовних вимог про визнання договору про надання послуг ринку № 65 від 01.09.2007р., укладеного між ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»та ФОП ОСОБА_1, недійсним слід відмовити.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України 13.04.2011р.