Судове рішення #14626070

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ


16 березня 2011 р. м. Київ


Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого       Пшонки М.П.,

суддів:             Гончара В.П.,           Євграфової Є.П.,        

           Дербенцевої Т.П.,    Наумчука М.І., -    

           

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ частки жилого будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 5 лютого 2010 року та рішення апеляційного суду м. Севастополя від 14 жовтня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2009 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом та уточнивши позовні вимоги, просив виділити йому в натурі 13/20 часток будинку АДРЕСА_1 та визначити порядок користування земельною ділянкою, припинивши право спільної часткової власності на жилий будинок.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі договору дарування від 3 жовтня 2008 року йому належить 13/20 часток спірного будинку з відповідною часткою надвірних будівель. Другим співвласником будинку є відповідачка, однак в добровільному порядку вирішити питання щодо виділу частки будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою вона відмовляється.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 5 лютого 2010 року позов задоволено.

Виділено ОСОБА_3 13/20 часток будинку АДРЕСА_1 в натурі з присвоєнням окремої адреси та визнано за ОСОБА_3 право власності на приміщення: жилу кімнату 1-2, площею 7,2 кв. м; жилу кімнату 1-3, площею 8,1 кв. м; коридор-кухню IV, площею 8,1 кв. м та надвірні споруди: літню кухню літ. «Б», площею 26,4 кв. м; туалет літ. «Г», площею 1,3 кв. м; туалет літ. «Д», площею 1,1 кв. м; інші приміщення №№ 3, 4, 6, 1, згідно з планами поділу будинку.

Виділено у власність ОСОБА_4 жилий будинок літ. А1, який складається із приміщень: жилої кімнати 2-1, площею 12 кв. м; кухні 2-2, площею 10,1 кв. м; коридору І, площею 4 кв. м; коридору II, площею 6,1 кв. м; коридору-кухні III, площею 11,7 кв. м та надвірні споруди: сарай літ. «В», площею 10,7 кв. м; інші - приміщення № 5, згідно з планами поділу будинку.

Визначено порядок користування земельною ділянкою з відповідною часткою надвірних будівель і споруд та виділено ОСОБА_3 в користування земельну ділянку площею 39,4 кв. м під жилим будинком; 28,8 кв. м під надвірними спорудами; 237,8 кв. м під двором і городом.

Виділено ОСОБА_4 в користування земельну ділянку площею 61 кв. м під жилим будинком; 10,7 кв. м під надвірними спорудами; 93,3 кв. м під двором і городом.

Припинено право спільної часткової власності на жилий будинок АДРЕСА_1 з відповідною часткою надвірних будівель. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 14 жовтня 2010 року зазначене судове рішення змінено.

Виділено ОСОБА_3 13/20 часток будинку АДРЕСА_1 в натурі з присвоєнням окремої адреси та визнано за ОСОБА_3 право власності на приміщення: жилу кімнату 1-2, площею 7,2 кв. м; жилу кімнату 1-3, площею 8,1 кв. м; коридор-кухню IV, площею 8,1 кв. м та надвірні споруди: літню кухню літ. «Б», площею 26,4 кв. м; туалет літ. «Г», площею 1,3 кв. м; інші приміщення №№ 3, 4, 6, 1, згідно з планами поділу будинку.

Виділено у власність ОСОБА_4 жилий будинок літ. А1, який складається із приміщень: жилої кімнати 2-1, площею 12 кв. м; кухні 2-2, площею 10,1 кв. м; коридору І, площею 4 кв. м; коридору II, площею 6,1 кв. м; коридору-кухні III, площею 11,7 кв. м та надвірні споруди: сарай літ. «В», площею 10,7 кв. м; туалет літ. «Д», площею 1,1 кв. м; інші -приміщення № 5, згідно з планами поділу будинку.

Визначено порядок користування земельною ділянкою та виділено ОСОБА_3 в користування земельну ділянку площею 39,4 кв. м, яка знаходиться під жилим будинком; 27,7 кв. м - під надвірними спорудами; 238,9 кв. м - під двором і городом.

Виділено ОСОБА_4 в користування земельну ділянку площею 61 кв. м, яка знаходиться під жилим будинком; 11,8 кв. м - під надвірними спорудами; 92,2 кв. м - під двором і городом.

У решті рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі рішення скасувати та відмовити в позові.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником                  13/20 часток жилого будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою надвірних будівель на підставі договору дарування від 3 жовтня 2008 року. Відповідачка є власником              7/20 часток вказаного будинку. Даний жилий будинок зареєстрований в ДКП БТІ та ДРОНМ м. Севастополя як єдиний об'єкт нерухомості. Однак власником ОСОБА_3 був зроблений виконавчий проект 97/09 АС на реконструкцію будинку АДРЕСА_1, отримані необхідні дозволи та проведена реконструкція, внаслідок чого є два окремих, незалежних один від другого жилих будинки літ. А та літ. А1, які розташовані на відстані 1 м один від одного.

Загальна площа земельної ділянки складає 471 кв. м, з них під будовами та спорудами – 139,9 кв. м,  під двором та городом – 331 кв. м.

Разом з тим, задовольняючи позов про виділення частки в натурі, визнання на неї права власності, суди не з’ясували як наявність обставин, з яким закон пов’язує можливість задоволення позову про визнання права власності, так і правових підстав, оскільки позов заявлявся, виходячи із              ст. ст. 317, 319, 358, 364, 367 ЦК України, що визначають правовий режим спільної власності.

Задовольняючи вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою, суди залишили поза увагою те, що на підставі ст. 88 ЗК України може бути визначений порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності.

Проте, обставини, що стосуються правого статусу земельної ділянки, щодо якої заявлено позов, судами не досліджено, доводам відповідача щодо відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та перебуванні останньої у власності територіальної громади належної оцінки не надано.

Крім того, повідомлення про виклик відповідача в судове засідання на 5 лютого 2010 року, в якому було ухвалене рішення, подане через оголошення в пресі, не відповідає вимогам ч. 9 ст. 74 ЦПК України.

Згідно із положеннями ч. 9 ст. 74 ЦПК відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ, викликається в суд через оголошення в пресі.

Таким чином, оголошення в пресі подається за умови відсутності даних про місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження відповідача та при виконанні позивачем вимог щодо звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ, докази чого в матеріалах справи відсутні.

Отже, в порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд не визначився із характером спірних правовідносин, не дав їм оцінки та не вирішив, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Апеляційний суд на зазначені порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, які є безумовними підставами для скасування судового рішення, уваги не звернув.

Оскільки з‘ясування наведених обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими та підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 5 лютого 2010 року та рішення апеляційного суду м. Севастополя від 14 жовтня             2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                            М.П. Пшонка

          Судді:                             Є.П. Євграфова

            В.П. Гончар

            Т.П. Дербенцева

                                           

                            М.І. Наумчук

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація