УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-21278/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 10.3.3 (Ш) суддя: Тимошенко Т.І.
Суддя-доповідач – Зубакова В.П.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
09 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.,
суддів: Остапенко В.О., Деркач Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради м. Кривого Рогу на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання бездіяльності суб»єкта владних повноважень незаконною, зобов»язання проведення перерахунку заборгованості на оздоровлення громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи і виплати недоплаченої суми на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А:
В березні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради м. Кривого Рогу (надалі - УПСЗН виконкому Жовтневої районної у місті ради) про визнання бездіяльності суб»єкта владних повноважень незаконною, зобов»язання проведення перерахунку заборгованості на оздоровлення громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи і виплати недоплаченої суми на оздоровлення, посилаючись на те, що відповідач, в порушення ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачував йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, щорічну допомогу на оздоровлення починаючи з 2000 по 2007 роки включно не в повному обсязі, в зв»язку з чим виникла заборгованість у сумі 6983 грн..
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 січня 2010 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2
Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконкому Жовтневої районної у місті Кривому Розі ради по несплаті ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірах, передбачених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19.12.1991 року за період з 2000 по 2005 рік включно та за 2007 рік.
Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Жовтневої районної у місті Кривому Розі ради здійснити ОСОБА_2 виплату одноразової щорічної допомоги на оздоровлення в порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19.12.1991 року.
Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Жовтневої районної у місті Кривому Розі ради провести перерахунок виплат щорічної одноразової допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 за період з 2000 по 2005 рік включно та за 2007 рік, виходячи з кратності мінімальних заробітних плат на час виплати даної компенсації з вирахуванням частково сплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Жовтневої районної у місті Кривому Розі ради на користь ОСОБА_2 витрати за надання юридичної допомоги у сумі 400 гривень
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Жовтневої районної у місті Кривому Розі ради на користь держави судовий збір в сумі 3,40 грн.
В апеляційній скарзі відповідач УПСЗН виконкому Жовтневої районної у місті ради м. Кривого Рогу ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог позивача та визнати дії відповідача щодо виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення правомірними, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач вважає, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2000 по 2007 рік включно виплачено позивачу правомірно у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсацію виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року, якою й визначено порядок застосування ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому його дії є правомірними. Крім того, судом, відповідно до ст..99 КАС України, не застосований річний строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, так як позивач не ставив питання про його поновлення, а висновок суду про незастосування строку до цих правовідносин помилковий. Також відповідач незгоден з висновком суду про стягнення з нього витрат на правову допомогу у розмірі 400 грн., так як стягнута сума перевищує суму, яка розраховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ».
Перевіривши за наявними у справі матеріалами законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПСЗН виконкому Жовтневої районної у місті ради м. Кривого Рогу підлягає частковому задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок ЧАЕС, є інвалідом 3-ї групи захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неправомірності дій відповідача відносно виконання у 2000- 2005, 2007р.р. ним приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми допомоги на його користь.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду в частині задоволення позовних вимог за 2000 – 2005 р.р. включно, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування на 2000р.-2005р. норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги інвалідам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС .
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.
Позивач отримав допомогу на оздоровлення за 2000 рік – у розмірі 21.50 грн., за 2001 рік – у розмірі 21.50грн., за 2002 рік – 21.50грн., за 2003 рік- у розмірі 21.50 грн., за 2004 рік у розмірі 21.50 грн., за 2005 рік у розмірі 21.50 грн.. Однак, розмір мінімальної заробітної плати за період 2000-2005 р. включно, згідно Закону України «Про встановлення мінімальної заробітної плати» за 2000-2005р. склала: з 01.01.2000р. по 31.03.2000р. – 74.00грн., з 01.04.2000р. по 30.06.2000р. – 90грн., з 01.07.2000р. по 31.12.2000 р. – 118 грн.; з 01.01.2002р. по 01.07.2002р. – 140грн., з 01.07.2002р. по 31.12.2002р. – 165грн., з 01.01.2003р. по 30.11.2003р. – 185грн., з 01.12.2003р. по 31.08.2004р. – 205грн., з 01.09.2004р. по31.12.2004р. – 237грн., з 01.01.2005р. по31.03.3005о. -262грн., з 01.04.2005р, по 30.06.2005р. – 290грн., з 01.07.2005р. о 3.08.2005р. – 310 грн, з 01.09.2005р. по 31.12.2005р. – 332грн..
Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно- правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що дії відповідача відносно не виконання ним приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як інваліда ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 групи, на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, є неправомірними.
Однак, в своєму запереченні на позов відповідач наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України під час розгляду справи в суді першої інстанції (а.с. 21-23).
У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції що діяла на момент ухвалення постанови суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції що діяла на момент ухвалення постанови суду) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
У зв’язку з чим висновок суду щодо не розповсюдження на спірні правовідносини строку позовної давності є помилковим.
Позивач звернувся з даним позовом 04 березня 2008 року. Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було пропущено строк для звернення до суду за захистом порушених прав на 2000 р. – 2005р. Питання щодо поновлення пропущенного процесуального строку для звернення до суду з зазначеним позовом позивачем не ставилося.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання протиправною бездіяльність відповідача по несплаті ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірах, передбачених ст.. 48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 2000 року по 2005 рік та зобов’язання УПСЗН здійснити виплату ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення в порядку ст. 48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період 2000-2005р.р. та зобов’язання УПСЗН провести перерахунок виплат щорічної одноразової допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 за період з 2000 року по 2005 рік включно, виходячи з кратності мінімальних заробітних плат на час виплати даної компенсації з вирахуванням частково сплачених сум.
У зв’язку з чим постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про залишення цих позовних вимог без розгляду.
З висновком суду першої інстанції в частині визнання дій відповідача незаконними та зобов`язання його здійснити перерахунок виплат щорічної одноразової допомоги на охдоровлення за 2007 рік, колегія суддів погоджується з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.
Відповідно до п. 30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 48 вищевказаного Закону на 2007 рік була зупинена.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним.
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року установлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії складає 90 гривень.
Отже, встановивши, що позивач отримав допомогу на оздоровлення за 2007 рік у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», норма якої підлягала застосуванню до спірних правовідносин, суд першої інстанції вірно визнав неправомірними дії відповідача по нарахуванню та виплаті вказаної допомоги за 2007 рік.
Враховуючи те, що розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги на оздоровлення в 2007р. у відповідності до ст. 76 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» складає 460 грн., то сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, з урахуванням проведених виплат, становить: 460 х 4 – 90 грн. = 1750,00 грн.
У зв’язку з чим, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії в розмірі 100 грн., який визначений п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року є необґрунтованими, оскільки вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка має пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Безпідставними вважає колегія суддів й доводи УПСЗН виконкому Інгулецької районної у місті ради стосовно того, що останнє є неналежним відповідачем у справі, оскільки п.4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.2005р. визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яким в даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, на обліку в якого перебуває позивач.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради м. Кривого Рогу задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 січня 2010 року в частині визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення виконкому Жовтневої районної у місті Кривому Розі ради по несплаті ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірах, передбачених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19.12.1991 року за період з 2000 року по 2005 рік та зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення виконкому Жовтневої районної у місті Кривому Розі ради провести перерахунок виплат щорічної одноразової допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 за період з 2000 року по 2005 рік, виходячи з кратності мінімальних заробітних плат на час виплати даної компенсації з вирахуванням частково сплачених сум скасувати та ухвалити нову постанову про залишення цих позовних вимог без розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: В.П.Зубакова