Справа 2-а-393/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "20" квітня 2011 р.          суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Кушнірчук Р.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі  м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2011 року позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АС першої категорії та являється інвалідом другої групи та отримує пенсію по інвалідності, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але пенсія йому виплачується не в повному обсязі.

Він звернувся до відповідача з проханням провести перерахунок пенсії, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але в задоволенні його прохання йому було відмовлено, що стало причиною звернення до суду з вказаним позовом, в якому він просить суд зобов’язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком виходячи з розміру мінімального прожиткового мінімуму встановленого законом на дату перерахунку у розмірі 75% мінімальної пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та виплатити недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених виплат.

Відповідач надав суду письмові заперечення на позов, в яких просить суд розглядати справу без його участі та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що виплати позивачеві здійснювались відповідно норм діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Внаслідок захворювань, пов’язаних з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії, позивач визнаний інвалідом 2 групи, та належить до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що посвідчується посвідченням серії НОМЕР_1 та довідкою про  встановлення інвалідності. 

Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в попередній редакції, була  встановлена додаткова пенсія за шкоду особам, інвалідам 2 групи, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір пенсії по інвалідності для інваліда 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи повинен бути не нижчим 8  мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України № 107-VII «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року до статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»були внесені зміни:

У статтю 50 «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах:

інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами»;

У статтю 54 –«У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:

по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;»

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені пунктом 28 розділу II Закону України № 107-VII «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року, яким були внесені зміни також до ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, виплату позивачу пенсії необхідно здійснити у розмірі, визначеному статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у попередній редакції, якою визначено, що додаткова пенсія за шкоду особам, інвалідам 2 групи, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи повинна становити 75 процентів мінімальної пенсії за віком, а відповідно до статті 54 Закону пенсії по інвалідності для інваліда 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи повинен бути не нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

При визначені мінімальної пенсії за віком слід керуватися положенням пункту 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ і саме з цього розміру і його змін слід виходити при обчисленні пенсії, тому що іншими законами мінімальний розмір пенсії не встановлено.

Статтею 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в межах шестимісячного строку з дати звернення з адміністративним позовом до суду, оскільки позивач мав змогу та повинен був дізнатися про порушення його прав з моменту прийняття Рішення Конституційним Судом України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яке було опубліковане в «Офіційному віснику України» № 38 від 06.06.2008 року.

Також не вбачається передбачених законом підстав для задоволення позову в повному обсязі, тому що у період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року діяли спеціальні норми Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які втратили чинність лише від дня прийняття Рішення Конституційним Судом України.

З посиланнями відповідача на чинність внесених змін до статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»суд не погоджується, оскільки статтею 22 Конституції України закріплено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод. Зазначеним Рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними зміни до ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в подальшому змін до цих норм Закону внесено не було, отже вони продовжують свою дію до теперішнього часу в попередній редакції.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Приймаючи до уваги положення вищенаведених норм та співвідношуючи їх з встановленими фактами, враховуючи ч. 3 ст. 150 Конституції України, відповідно до якої рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 64, 124, 152 Конституції України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 7-11, 71, 99, 158, 160, 162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі  м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії –задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, згідно зі ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру 75 відсотків мінімальної пенсії за віком для додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та 8 мінімальних пенсій за віком для пенсії по інвалідності - з 20 липня 2010 року, з урахуванням вже фактично отриманих ним сум та забезпечити її виплату.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Самарський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, у відповідності до ч. 2 ст. 186 КАС України.

Суддя:                                                                                                                          Р.О. Кушнірчук