ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1205/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Довгопол М.В.,
при секретарі – Ворошилові Ю.В.,
за участю:
представника позивача - Бобрицького А.В.,
представника відповідача - Шульги Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-продукт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
11 лютого 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексім-продукт" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005462301/1/485 від 19.02.2010 року, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 149 238 грн, з них: за основним платежем - 116295 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 32943 грн., та № 0005472301/1/486 від 19.02.2010 року, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 42 944 грн, у тому числі: за основним платежем - 28629 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 14315 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що податкове повідомлення-рішення № 0005462301/1/485 від 19.02.2010 року, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 149 238 грн., винесено відповідачем на підставі висновку перевірки про заниження валового доходу внаслідок невіднесення до його складу простроченої кредиторської заборгованості за надані юридичні послуги як безповоротної фінансової допомоги, а також завищення валових витрат внаслідок неправомірного віднесення до їх складу витрат на оплату юридичних, консультаційних, транспортних послуг.
Разом з тим, правомірність формування складу валового доходу позивача у період, що перевірявся, підтверджується тим, що заборгованість позивача перед ТОВ "Міжрегіональний консультаційний центр "Фінако" та ФОП ОСОБА_3 за надані юридичні послуги не є по суті безповоротною фінансовою допомогою, тому не підпадає під дію підпункту 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Крім того, договорами про доручення на представлення інтересів в суді було передбачено, що вони діють до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Позивач також звертав увагу на те, що при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток за вказане порушення відповідачем не дотримано граничний строк, передбачений ст. 15 Закону України "Про погашення погашення податкових зобов`язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами", оскільки акти виконаних робіт по ТОВ "Міжрегіональний консультаційний центр "Фінако" були складені у вересні 2003 року, а по ФОП ОСОБА_3 - у травні 2003 року та вересні 2003 року, відповідно обов'язок із збільшення валових доходів у позивача настав у ІІІ кварталі 2006 року, тому граничний строк донарахування податкового зобов'язання закінчився у ІІІ кварталі 2009 року, натомість відповідачем визначено податкове зобов'язання у податковому повідомленні-рішенні від 02.12.2009 року.
Правомірність віднесення підприємством до складу валових витрат - витрат на оплату юридичних послуг, наданих ТОВ "Ефес-Групп", консультаційних послуг, наданих ТОВ "Міжрегіональний консультаційний центр "Фінако", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Компанія по управлінню активами "Фінако-Капітал", транспортних послуг, наданих ФОП ОСОБА_5, підтверджено первинними документами (актами виконаних робіт, податковими накладними), складеними відповідно до вимог ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, а аналіз підприємницької діяльності позивача, яким постійно виконуються значні обсяги робіт, свідчить, про те, що консультаційні, юридичні, транспортні послуги були пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Зазначав, що податкове повідомлення-рішення № 0005472301/1/486 від 19.02.2010 року, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 42 944 грн, на підставі порушення позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”у зв'язку із завищенням сум податку на додану вартість, включених до складу податкового кредиту при придбанні послуг у ФОП ОСОБА_6 (в сумі 1912 грн 83 коп), ТОВ "Ефес-Групп" (в сумі 17 636 грн 67 коп.) та ТОВ "Компанія по управлінню активами "Фінако-Капітал" (в сумі 10 991 грн 66 коп.), не ґрунтується на вимогах Закону, оскільки право позивача на податковий кредит виникло з дати отримання податкових накладних від зазначених контрагентів, які оформлені згідно вимог чинного законодавства та є доказом здійснення господарських операцій.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначав, що перевіркою позивача встановлено факт отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги під час виконання договорів про доручення на представлення інтересів в суді, укладених з ТОВ "Міжрегіональний консультаційний центр "Фінако" та з ФОП ОСОБА_3, та порушення пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв'язку із невіднесенням такої суми безповоротної фінансової допомоги до складу валових доходів.
Крім того, відповідачем у період, що перевірявся, віднесені до складу валових витрат вартість юридичних послуг, наданих ТОВ "Ефес-Групп", консультаційних послуг, наданих ТОВ "Міжрегіональний консультаційний центр "Фінако", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Компанія по управлінню активами "Фінако-Капітал", транспортних послуг, наданих ФОП ОСОБА_5, які не підтверджені відповідною документацією, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, оскільки наявні акти виконаних робіт не містять відомостей, які саме послуги надавались, з яких питань, письмові звіти про надані послуги відсутні, зв'язок зазначених послуг з господарською діяльністю позивача не підтверджено. Тому перевіркою зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат в порушення п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв'язку з чим донараховано позивачу зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Перевіркою також встановлено, що суми ПДВ з вартості вказаних послуг, які не підтверджені документально, віднесено позивачем до податкового кредиту всупереч пп. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у зв'язку з чим перевіркою констатовано завищення позивачем податкового кредиту, та донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що у термін з 01.10.2009 року по 11.11.2009 року державними податковими ревізорами - інспекторами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції на підставі направлень № 3282/003282 від 01.10.2009 року та № 3590/003590 від 29.10.2009 року проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-продукт" (код ЄДРПОУ 31622402) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року.
За результатами перевірки складено акт від 20.05.2009 р. № 6005/23-209/31622402, в якому відображено порушення позивачем, зокрема:
- пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.6 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 141 133 грн., у тому числі: за ІІІ квартал 2006 року в сумі 24 838 грн, за ІІІ квартал 2008 року в сумі 10482 грн, за І квартал 2009 року в сумі 57 718 грн, за ІІ квартал 2009 року в сумі 48 095 грн. Встановлено заниження податку на прибуток у ІV кварталі 2006 року в сумі 1534 грн та завищення податку на прибуток у І кварталі 2009 року в сумі 1534 грн;
- пп. 7.4.1 п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 30 542 грн, у тому числі: за лютий 2009 року –1913 грн, за березень 2009 року –1900 грн., за квітень 2009 року –3 317 грн., за червень 2009 року –23 412 грн.
На підставі акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесені податкове повідомлення-рішення № 0005462301/0/3780 від 02.12.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 150 311 грн; та податкове повідомлення-рішення №0005472301/0/3779 від 02.12.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 45 813 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області, рішенням якої від 11.02.2010 року № 4392/10/25-010 скаргу позивача залишено без задоволення. З метою доведення до позивача нового граничного строку погашення податкового зобов'язання відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0005462301/1/485 від 19.02.2010 року, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 149 238 грн, з них: за основним платежем - 116295 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 32943 грн., та № 0005472301/1/486 від 19.02.2010 року, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 42 944 грн, у тому числі: за основним платежем - 28629 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 14315 грн.
Позивач не погодився із податковими повідомленнями - рішеннями № 0005462301/1/485 від 19.02.2010 року та № 0005472301/1/486 від 19.02.2010 року, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0005462301/1/485 від 19.02.2010 року, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 149 238 грн., у тому числі: за основним платежем - 116 295 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 943 грн., суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 3.1. статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), надалі –Закон № 334/94-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно п. 4.1. ст. 4 Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 334/94-ВР встановлено, що валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.
Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Таким чином, якщо по закінченню терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи), загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари (роботи, послуги), сума його заборгованості за цими товарами (роботами, послугами) є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР та підлягає включенню до валового доходу відповідного звітного періоду.
Судом встановлено, що позивачем (Замовник) 20.04.2003 року укладений договір доручення на представлення інтересів в суді № 04/2003-Ус з ФОП ОСОБА_3 (Виконавець), відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе обов`язок від імені та в інтересах Замовника виконати доручення з представлення інтересів останнього в Господарському суді з питання про відшкодування з державного бюджету 2 483 757, 38 грн. податку на додану вартість. Фактом виконання обов`язків Виконавцем є набрання законної сили рішенням Господарського суду Полтавської області, згідно з яким буде відшкодована з бюджету сума 2 483 757,38 грн податку на додану вартість та відсотків, нарахованих на основну суму бюджетної заборгованості на момент подання позовної заяви.
Відповідно до розділу 3 "Ціна договору і порядок розрахунків" зазначеного договору ціна договору, у випадку виконання обов`язків Виконавцем складає 10% від суми оскарження, а саме: 248 375 грн, оплата винагороди Виконавцю проводиться двома платежами: перший платіж в розмірі 50 000 грн з ціни Договору, вказаної в п.п.3.1, здійснюється за наслідками надання рішення Господарського суду Полтавської області; другий платіж в розмірі суми, що залишилась від ціни Договору (198 375 грн) здійснюється після набрання рішенням Господарського суду Полтавської області законної сили. Оплата здійснюється відповідно до акту виконаних робіт і на підставі рахунку, що виставляється Виконавцем в 3-денний строк після отримання коштів з державного бюджету на підставі наказу Господарського суду Полтавської області про стягнення з державного бюджету на рахунок Замовника сум податку на додану вартість.
Перевіркою встановлено, що на виконання зазначеного Договору були складені акти приймання-передачі робіт (послуг) № 1 від 15.05.2003 року на загальну суму 50 000 грн без ПДВ та № 2 від 22.09.2003 року на загальну суму 198 375 грн без ПДВ. Станом на 27.07.2005 року кредиторська заборгованість по сплаті вартості послуг склала 41927 грн без ПДВ, яка була погашена 06.02.2009 року в сумі 20000 грн без ПДВ та 03.03.2009 року в сумі 21927 грн без ПДВ.
Згідно з частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Із змісту Договору вбачається, що строк виконання обов'язку Замовника сплатити вартість наданих послуг складав - 3-денний строк після отримання коштів з державного бюджету на підставі наказу Господарського суду Полтавської області. Відповідно у Виконавця після спливу цього строку виникало право вимагати виконання зобов'язання, в тому числі, в судовому порядку. Таким чином, перебіг позовної давності по договору позивача із ФОП ОСОБА_3 почався після спливу 3-денного строку після отримання позивачем коштів з державного бюджету з відшкодування сум ПДВ.
Відповідно до інформації Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції від 14.04.2011 № 366/1/-044, пояснень представників сторін, підприємству ТОВ "Ексім-продукт" було перераховано бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 2 483 757,38 грн., що передбачалося рішенням Господарського суду Полтавської області, залишеним без змін апеляційною інстанцією, з них: 81 455 грн. перераховано - 27.05.2003 року та 2 402 302,38 грн - 21.10.2003 року.
З огляду на викладене, строк позовної давності на стягнення суми заборгованості по оплаті послуг з представлення інтересів по договору доручення № 04/2003-Ус почав перебіг - 25.10.2003 року (триденний термін після отримання коштів з державного бюджету).
Згідно ч.ч. 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Враховуючи те, що позивачем частково погашалася заборгованість ФОП ОСОБА_3 по договору № 04/2003-Ус перебіг позовної давності переривався. Актом перевірки було встановлено, що станом на 27.07.2005 року кредиторська заборгованість по сплаті вартості послуг склала 41927 грн., тому щодо залишку заборгованості перебіг позовної давності розпочався заново 27.07.2005 року та закінчився 28.07.2008 року, після чого вказана заборгованість набула статусу безповоротної фінансової допомоги та підлягала включенню до складу валового доходу за ІІІ квартал 2008 року.
Як встановлено перевіркою, та не заперечується сторонами, сума безповоротної допомоги в розмірі 41 927 грн., отримана позивачем у ІІІ кварталі 2008 року, не була віднесена до валових доходів звітного періоду.
Погашення позивачем залишку заборгованості в розмірі 41 927 грн. у 2009 році (тобто після закінчення строку позовної давності), а саме, 06.02.2009 року - 20000 грн. та 03.03.2009 року - 21927 грн. не суперечило нормам Цивільного кодексу, але в той же час не спростовувало порушення позивачем пп. 4.1.6. п. 4.1. ст.. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у ІІІ кварталі 2008 року.
20.05.2003 року позивачем (Замовник) укладений договір разового доручення № 07/2003-К з ТОВ "Міжрегіональний консультаційний центр "Фінако" (Виконавець), відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе обов`язок від імені та в інтересах Замовника виконати доручення Замовника з представлення інтересів останнього в Харківському апеляційному господарському суді у справі № 3/174 з питання про відшкодування з державного бюджету України 2 483 757, 38 грн податку на додану вартість. Фактом виконання прийнятих обов`язків Виконавцем є набрання законної сили рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.05.2003 року у справі № 3/174, згідно з яким буде відшкодована з бюджету сума 2 483 757,38 грн податку на додану вартість та відсотків, нарахованих на основну суму бюджетної заборгованості на момент подання позовної заяви.
Відповідно до розділу 3 "Ціна договору і порядок розрахунків" зазначеного договору ціна договору, у випадку виконання обов`язків Виконавцем складає 4 % від суми позову, а саме: 99 350 грн, оплата винагороди Виконавцю проводиться одним платежем по факту набрання рішенням Господарського суду Полтавської області законної сили.
Оплата здійснюється відповідно до акту виконаних робіт і на підставі рахунку, що виставляється Виконавцем в момент отримання коштів з державного бюджету на підставі наказу Господарського суду Полтавської області про стягнення з державного бюджету на рахунок Замовника сум податку на додану вартість.
Перевіркою встановлено, що на виконання зазначеного Договору складено акт приймання-передачі робіт (послуг) № б/н від 29.09.2003 року на загальну суму 99 350 грн без ПДВ. Станом на 30.06.2009 року заборгованість позивача перед ТОВ "Міжрегіональний консультаційний центр "Фінако" в розмірі 99 350 грн не була погашена.
З огляду на викладене, строк позовної давності на стягнення суми заборгованості по оплаті послуг з представлення інтересів по договору доручення № 04/2003-Ус почав перебіг - 21.10.2003 року (момент отримання коштів з державного бюджету ) і сплив - 21.10.2006 року, після чого вказана заборгованість набула статусу безповоротної фінансової допомоги та підлягала включенню до складу валового доходу за ІV квартал 2006 року.
Разом з тим, в порушення пп. 4.1.6. п. 4.1. ст.. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем не було віднесено суму 99 350 грн. до складу валових доходів за ІV квартал 2006 року.
Зважаючи на вищевикладене, податковим органом правомірно встановлено заниження позивачем валового доходу на загальну суму 141 277 грн., в тому числі, по відносинам з ФОП ОСОБА_3 в розмірі 41 927 грн., по відносинам з ТОВ "Міжрегіональний консультаційний центр "Фінако" в розмірі 99 350 грн.
Доводи позивача про те, що заборгованість перед ТОВ "Міжрегіональний консультаційний центр "Фінако" та ФОП ОСОБА_3 не є по суті безповоротною фінансовою допомогою є безпідставними, оскільки не враховують положення пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відносно посилань позивача на те, що при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток за вказане порушення відповідачем не дотримано граничний строк, передбачений ст. 15 Закону України "Про погашення податкових зобов`язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами", суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пп.15.1.1 п. 5.1 ст. 15 Закону України "Про погашення податкових зобов`язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Згідно з пп. 4.1.4. п.4.1 ст. 4 Закону України "Про погашення податкових зобов`язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Беручи до уваги те, що заборгованість позивача перед ТОВ "Міжрегіональний консультаційний центр "Фінако" по договору разового доручення № 07/2003-К набула статусу безповоротної фінансової допомоги 21.10.2006 року, то вона підлягала включенню до складу валового доходу за ІV квартал 2006 року. При цьому граничний строк подання декларації з податку на прибуток за 2006 рік складає 09.02.2007 року. За таких обставин граничний строк донарахування податкового зобов'язання за порушення, яке допущено у ІV кварталі 2006 року, закінчився у лютому 2010 року, тоді як відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки винесено 02.12.2009 року..
Що стосується заборгованості позивача перед ФОП ОСОБА_7 в розмірі 41 927 грн., то вона набула статусу безповоротної фінансової допомоги 28.07.2008 року та підлягала включенню до складу валового доходу за ІІІ квартал 2008 року. За таких обставин граничний строк донарахування податкового зобов'язання за порушення, яке допущено у ІІІ кварталі 2008 року, закінчується не раніше ІІІ кварталу 2011 року.
Отже, суд приходить до висновку, що при донарахуванні податкового зобов'язання з податку на прибуток відповідачем не порушено граничний строк, передбачений ст. 15 Закону України "Про погашення податкових зобов`язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами".
Також при проведенні перевірки встановлено, що підприємство мало взаємовідносини з ПП ОСОБА_8 Згідно оборотно-сальдової відомості по рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками'' станом на 28.10.03 р. на ТОВ :"Ексім-продукт" рахується кредиторська заборгованість в сумі 6135 грн. без ПДВ за маркетингові послуги згідно з договором № 04/2003-М від 01.01.2003 р.. Станом на 31.03.2009 р. дана кредиторська заборгованість в сумі 6135 грн. без ПДВ була списана та включена до складу валового доходу за І квартал 2009 р.
Відповідно до вимог пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємство повинно було відобразити суму кредиторської заборгованості в розмірі 6135 грн. в складі валового доходу за IV квартал 2006 р., але відобразило в складі валового доходу за І квартал 2009 р.. Разом з тим, судом встановлено, що сума коштів по відносинам з ПП ОСОБА_8 у зв'язку із самостійним декларуванням її позивачем не була підставою для додаткового нарахування податкового зобов'язання.
Щодо віднесення до складу валових витрат вартості юридичних послуг, наданих ТОВ "Ефес-Групп", транспортних послуг, наданих ФОП ОСОБА_5, консультаційних послуг, наданих ТОВ "Міжрегіональний консультаційний центр "Фінако", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Компанія по управлінню активами "Фінако-Капітал", послуг з юридичних дій, наданих ФОП ОСОБА_9, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З огляду на вимоги наведених правових норм, наявність безпосереднього зв’язку витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження їх розрахунковими, платіжними та іншими документами (в першу чергу первинними документами) є підставою для зменшення платником податків об’єкту оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг).
Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, встановлено їх завищення всього на суму 423251 грн, у тому числі за І квартал 2009 року в сумі 230870 грн, за ІІ квартал 2009 року в сумі 192381 грн.
15.12.2008 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Ефес-Групп" (Виконавець) був укладений договір № 65 від 15.12.2008 року про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язується прийняти послуги та їх сплатити. Вид послуг - надання юридичних послуг з питань, пов`язаних з юридичною експертизою документів пов'язаних з господарською діяльністю Замовника та їх відповідність нормам чинного законодавства; з розробки проектів договорів, пов'язаних з господарською діяльністю Замовника.
Виконання даного договору було оформлено шляхом складення акту виконаних робіт б/н від 16.01.2009 року, податкової накладної № 011601 від 16.01.2009 року на загальну суму 105820 грн.
Згідно Звіту Виконавця (ТОВ "Ефес-Групп) № б/н від 16.01.2009 року Виконавцем надані наступні послуги: аналіз законодавства відносно діяльності Замовника; юридична експертиза документів, пов'язаних з господарською діяльністю Замовника на предмет відповідності нормам чинного законодавства; проведення аналізу податкового законодавства, з питань пов'язаних з оформлення фінансової допомоги; підготовка попереднього проекту Договору; обговорення юридичних питань стосовно-структури Договору з Замовником; перегляд та перевірка проекту Договору; погодження змін, які мають бути внесені в проект Договору та пов'язані з цим юридичні питання стосовно оформлення фінансової допомоги; підготовка остаточного проекту Договору.
Натомість, судом встановлено, що акт про надання юридичних послуг не містить калькуляції послуг, посилань на конкретні договори, які були підготовлені та використовуються у фінансово-господарській діяльності підприємства, законодавчі акти, проаналізовані при складанні договорів, скільки часу було затрачено на аналіз чинного законодавства та підготовку проектів договорів, яка вартість години роботи тощо.
Під час перевірки встановлено, у перевіряємому періоді позивачем укладений договір безпроцентної поворотної фінансової допомоги № бн від 30.12.2008 року з ЗАТ "Міські інвестиції", відповідно до умов якого Позикодавець (ЗАТ "Міські інвестиції") надає Позичальнику (ТОВ "Ексім-продукт") кошти (надалі іменується "позика") шляхом перерахування коштів на рахунок Позичальника, а останній зобов'язується повернути таку позику Позикодавцеві в порядку та у строки, визначені цим Договором.
Разом з тим, суд бере до уваги існуючу практику господарських відносин, згідно якої розроблення умов договору позики здійснюється саме Позикодавцем, тому надання юридичних послуг по розробленню проекту договору позивачем як Позичальником для Позикодавця (у даному випадку ЗАТ "Міські інвестиції"), є сумнівним, як і розрахунок і розмір вартості за такі юридичні послуги.
Посилання позивача на те, що за допомогою ТОВ «Ефес-Групп»було укладено договори про надання банківської гарантії № БГ/51-2008 від 22.12.2008 року та № БГ/52-2008 від 22.12.2008 року, суд вважає такими, що не підтверджується актом виконаних робіт і звітом Виконавця, які не містять посилання на вказані договори.
При цьому із звіту Виконавця вбачається, що ТОВ "Ефес-Групп" по суті здійснювались дії з приводу складання проекту одного договору.
Суд також враховує, що місцезнаходженням ТОВ "Ефес-Групп" є м. Херсон, а позивача –м. Кременчук, тому взаємовідносини вказаних контрагентів з точки зору територіальної віддаленості є взагалі проблематичними.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними первинними документами та не надано доказів щодо зв'язку з господарською діяльністю валових витрат на оплату юридичних послуг, не надано доказів їх фактичного надання на ту суму, яка включена до валових витрат, тому згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, з урахуванням п. 5.1. ст. 5 Закону, вказані витрати не підлягали включенню до складу валових витрат відповідного звітного періоду.
12.01.2009 року між ТОВ "Ексім-продукт" (Замовник) та ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) укладений договір про надання транспортних послуг, згідно з умовами якого Виконавець зобов'язується за завдання Замовника надавати транспортні послуги легковим автомобілем, в порядку та на умовах, визначених цим договором, та відповідно до законодавства України.
На виконання умов даного договору ФОП ОСОБА_5 були виписані акти приймання-передачі виконаних робіт по наданню транспортних послуг, а саме:
в І кварталі 2009 році на загальну суму 42678 грн:
- б/н від 31.01.2009 року на суму 14218 грн без ПДВ, за надані послуги протягом січня 2009 року з перевезення працівників та дрібних вантажів Замовника. Перевезення здійснювались по області та за її межами, а саме: м. Полтава - м. Кременчук - м. Полтава, м. Полтава - м.Донецьк - м.Полтава, м. Полтава-м.Київ-м.Полтава;
- б/н від 27.02.2009 року на загальну суму 13840,00 грн. без ПДВ, за надані послуги протягом лютого 2009 року з перевезення працівників та дрібних вантажів Замовника. Перевезення здійснювались по області та за її межами, а саме: м. Полтава-м.Кременчук-м. Полтава, м.Полтава-м.Донецьк-м.Полтава, м.Полтава-м.Київ-м.Полтава;
- б/н від 31.03.2009 р. на загальну суму 14620,00 грн. без ПДВ, за надані послуги за протягом березня 2009 року з перевезення працівників та дрібних вантажів Замовника. Перевезення здійснювались по області та за її межами, а саме: м.Полтава - м. Кременчук - м. Полтава, м. Полтава-м. Донецьк-м.Полтава, м. Полтава-м.Ки'їв-м.Полтава; м. Полтава -м.Харків-м.Полтава.
у II кварталі 2009 р. на загальну суму 25346,00 грн. без ПДВ:
- б/н від 30.04.2009 року на загальну суму 14890,00 грн. без ПДВ, за надані послуги протягом квітня 2009 року з перевезення працівників та дрібних вантажів Замовника. Перевезення здійснювались по області та за її межами, а саме: м.Полтава - м. Кременчук м.Полтава, м.Полтава-м.Донецьк-м.Полтава, м.Полтава-м.Київ-м.Полтаві, м. Полтава - м.Харків-м.Полтава.
- б/н від 29.05.2009 р. на загальну суму 10456,00 грн. без ПДВ, за надані послуги протягом січня 2009 року з перевезення працівників та дрібних вантажів Замовника. Перевезення здійснювались по області та за її межами, а саме: м.Полтава - м. Кременчук- м. Полтава, м. Полтава-м.Донецьк-м.Полтава, м.Полтава-м.Київ-м.Полтава, м. Полтава - м.Харків-м.Полтава.
З аналізу наданих актів вбачається, що в них відсутня калькуляція послуг, не зазначено яким чином здійснювались перевезення: яким транспортом, скільки пального витрачено, кількість пройдених кілометрів, кількість маршрутів, не вказано, які дрібні вантажі перевозилися, місце доставки.
Позивачем до суду надані копії наказів про відрядження:
- за січень 2009 року: від 12.01.2009 року на Донецьк, від 14.01. 2009 року на Київ, від 19.01.2009 року на Донецьк, від 19.01. на Київ;
- за лютий 2009 року: від 02.02.2009 року на Донецьк, від 16.02.2009 року на Донецьк;
- за березень 2009 року: від 04.03.2009 року на Київ, від 11.03.2009 року на Київ, від 20.03.2009 року у Харківську область, від 20.03.009 року на Донецьк, від 25.03.2009 року на Донецьк; від 30.03.2009 року на Донецьк;
- за квітень 2009 року: від 02.04.2009 року на Донецьк, 07-08.04.2009 року на Київ; від 13.04.2009 року на Донецьк, від 28.04.2009 року на Київ, від 29.04.2009 року на Донецьк;
- за травень 2009 року: від 04.05.2009 року на Київ, від 06.05.2009 року на Донецьк, від 11.05.2009 року на Донецьк, від 18.08.2009 року на Кременчук, від 28.05.2009 року.
Внаслідок співставлення актів приймання-передачі виконаних робіт з наказами про відрядження, вбачаються розбіжності між тими пунктами призначення, які вказані в актах виконаних робіт, та в наказах про відрядження. При цьому представником позивача у судовому засіданні було вказано, що не всі відрядження, на які надано накази, здійснювалися за допомогою транспорту ФОП ОСОБА_5, по деяким працівники використовували інший транспорт.
За таких обставин, на підставі актів виконаних робіт неможливо встановити обсяг надання транспортних послуг по перевезенню працівників позивача та дрібних вантажів ФОП ОСОБА_5, а тому вони не відповідають вимогам первинного документа згідно ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, і не можуть бути підставою віднесення позивачем витрачених на оплату транспортних послуг коштів до валових витрат.
Суд також враховує наступне.
Відповідно до пп. 11.1 п. 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (в редакції станом на дату здійснення перевезень) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
У листі Міністерства транспорту та зв`язку України "Щодо ліцензійних карток та дорожніх листів при вантажних автоперевезеннях" від 06.05.2010 № 41/1-9-К-69 зазначено, що дорожній лист у водіїв, які є фізичними особами - підприємцями та надають послуги з перевезення вантажів, є іншим документом, передбаченим законодавством, а саме: статтею 16 Закону України "Про дорожній рух", відповідно до якої водій зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки дорожні (маршрутні) листи на вантаж, що перевозиться (крім власників транспортних засобів, які використовують їх в індивідуальних некомерційних цілях).
Згідно пп. 3 та 4 п. 145 Розділу VІ Постанови КМУ "Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту" від 18.02.1997 року (в редакції станом на дату здійснення перевезень до змін від 09.09.2009 року) перевізник зобов`язаний організувати проведення контролю технічного та санітарного стану автобусів чи легкових автомобілів перед початком роботи, а також організувати проведення щозмінного передрейсового і післярейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів. Доказом виконання вказаного обов'язку водієм перед здійсненням перевезень пасажирів є відмітки у дорожніх листах.
Натомість позивачем на підтвердження реальності отриманих транспортних послуг відповідні дорожні листи та товарно-транспортні накладні до суду не були надані.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про завищення валових витрат позивачем під час виконання договору про надання транспортних послуг від 12.01.2009 року .
Щодо наданих позивачу послуг з консультаційного обслуговування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
02.01.2009 року між ТОВ "Ексім-продукт" (Замовник) та ТОВ "Міжрегіональний консультаційний центр "Фінако" (Виконавець) укладений договір про надання консультаційних послуг, згідно з умовами якого Виконавець зобов'язується за завдання Замовника надавати консультаційні послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором, та відповідно до законодавства України.
На виконання умов даного договору ТОВ "Міжрегіональний консультаційний центр "Фінако" виписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:
в І кварталі 2009 р. на загальну суму 72000,00 грн. без ПДВ:
-акт № ОУ-0000001 від 31.01.2009 р. на загальну суму 24000,00 грн. без ПДВ, за консультаційне обслуговування з питань комерційної діяльності та управління.
-акт № ОУ-0000002 від 28.02.2009 р. на загальну суму 24000,00 грн. без ПДВ, за консультаційне обслуговування з питань комерційної діяльності та управління.
-акт № ОУ-0000003 від 31.03.2009 р. на загальну суму 24000,00 грн. без ПДВ, за консультаційне обслуговування з питань комерційної діяльності та управління.
в II кварталі 2009 р. на загальну суму 72000,00 грн. без ПДВ:
-акт № ОУ-0000004 від 30.04.2009 р. на загальну суму 24000,00 грн. без ПДВ, за консультаційне обслуговування з питань комерційної діяльності та управління.
-акт № ОУ-0000005 від 31.05.2009 р. на загальну суму 24000,00 грн. без ПДВ, за консультаційне обслуговування з питань комерційної діяльності та управління.
-акт № ОУ-0000006 від 30.06.2009 р. на загальну суму .24000,00 грн. без ПДВ, за консультаційне обслуговування з питань комерційної діяльності та управління.
Також, 05.01.2009 року між ТОВ "Ексім-продукт" (Замовник) та ТОВ "Компанія по управлінню активами "Фінако- Капітал" (Виконавець) укладений договір № 1/09 про надання послуг по консультаційному обслуговуванню, згідно з умовами якого Виконавець зобов'язується за завдання Замовника здійснювати консультаційне обслуговування в області його господарський інтересів, що стосуються фінансово-господарської сфери його діяльності, на умовах, визначених цим договором.
На виконання умов даного договору ТОВ "КУА "Фінако-Капітал" були виписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:
В І кварталі 2009 р. на загальну суму 31300,00 грн., в т.ч. ПДВ —5216,66 грн.:
- акт № ОУ-0000001 від 29.01.2009 р. на загальну суму 9200,00 грн. за консультаційні послуги з питань дослідження ринку.
- акт № ОУ-0000002 від 27.02.2009 р. на загальну суму 10700,00 грн. за консультаційні послуги з питань дослідження ринку.
- акт № ОУ-0000003 від 31.03.2009 р. на загальну суму 11400,00 грн. за консультаційні послуги з питань дослідження ринку.
В II кварталі 2009 р. на загальну суму 34650,00 грн., в т.ч. ПДВ —5775,00 грн.:
- акт № ОУ-0000004 від 30.04.2009 р. на загальну суму 12000,00 грн. за консультаційні послуги з питань дослідження ринку.
-акт № ОУ-0000005 від 31.05.2009 р. на загальну суму 9750,00 грн. за консультаційні послуги з питань дослідження ринку.
-акт № ОУ-0000006 від 30.06.2009 р. на загальну суму 12900,00 грн. за консультаційні послуги з питань дослідження ринку.
ТОВ "КУА "Фінако-Капітал" в адресу ТОВ "Ексім-продукт" було виписано також податкові накладні, а саме: № 1 від 29.01.2009 року, № 2 від 24.02.2009 року, № 3 від 30.03.2009 року, № 4 від 08.04.2009 року, № 6 від 28.04.2009 року, № 7 від 28.05.2009 року, № 9 від 25.06.2009 року.
14.01.2009 року між ТОВ "Ексім-продукт" (Замовник) та ФОП ОСОБА_10 (Виконавець) укладений договір про надання консультаційних послуг, згідно з умовами якого Виконавець зобов'язується за завдання Замовника надавати консультаційні послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором.
ТОВ "Ексім-продукт" отримував консультаційні послуги на загальну суму 64660 грн від ФОП ОСОБА_10 згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 64660,00 грн. без ПДВ: № б/н від 01.04.2009 року на загальну суму 19685,00 грн.; № 2 від 29.04.2009 р. на загальну суму 19685,00 грн. без ПДВ, № 3 від 30.06.2009 р. на загальну суму 25290,00 грн. без ПДВ.
Аналізуючи первинну документацію на підтвердження отриманих консультаційних послуг від ТОВ "Міжрегіональний консультаційний центр "Фінако" та ФОП ОСОБА_10 та консультаційного обслуговування від ТОВ "КУА "Фінако-Капітал", судом встановлено, що вищевказані акти приймання-передачі виконаних робіт по наданню консультаційних послуг складені неналежним чином, а саме: відсутня калькуляція послуг, не вказано скільки витрачено часу на отримання даної інформації, як вона вплинула на фінансово-господарську діяльність позивача, що за звітність складалася для Замовника та які факти підтверджують, які послуги фактично було надано, по яких саме питаннях проводилось консультування Замовника.
Тобто з наданих позивачем актів приймання-передачі неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і, як результат, виявити зв’язок цих послуг з господарською діяльністю позивача. Види наданих згідно з актами прийому-здачі послуг носять загальний характер і фактично відтворюють умови договорів про надання консультативних послуг стосовно зобов’язань виконавців за цими договорами або містять загальну вказівку про надання таких послуг.
Таким чином фактично акти наданих послуг не містять обов'язковий реквізит первинного документа –«зміст та обсяг господарської операції», тому вони не можуть підтверджувати здійснення господарських операцій. Інші документи, які б конкретизували зміст наданих послуг, або документи, складені в процесі надання послуг (письмові консультації тощо), докази про використання бухгалтерських, консультаційно-юридичних послуг у господарській діяльності позивача, були відсутні під час перевірки та не надані позивачем в ході судового розгляду справи.
Посилання позивача на те, що ТОВ «Міжрегіональний консультаційний центр «Фінако»здійснював консультування з приводу розробки тендерної документації для участі у відкритих торгах на закупівлю мазуту топкового, ТОВ "КУА "Фінако-Капітал" здійснював дослідження ринку нафтопродуктів, відпускних цін та якісних показників мазуту, ФОП ОСОБА_10 надавала консультації з приводу ведення бухгалтерського обліку, є непідтвердженими, оскільки складені акти виконаних робіт не містять посилань на зазначені види консультацій, а види та обсяг консультацій для ведення бухгалтерського обліку за наявності штатного бухгалтера на підприємстві також не видається можливим встановити із актів виконаних робіт.
При цьому суд бере до уваги, що керівні особи ТОВ «Міжрегіональний консультаційний центр «Фінако»та ТОВ "КУА "Фінако-Капітал" були штатними працівниками позивача, що вбачається із актів виконаних робіт та наказів на відрядження та не заперечується позивачем, тому викликає сумнів у необхідності укладення окремих договорів про надання консультаційних послуг .
ТОВ "Ексім-продукт" отримував послуги з юридичних дій на загальну суму 23429, 72 грн., без ПДВ, від ФОП ОСОБА_9 відповідно о актів приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 3425,00 грн. без ПДВ: -№ б/н від 26.03.2009 р. на загальну суму 250,00 грн. без ПДВ за посередницькі послуги при виготовленні факсиміле, № 38/04 від 01.04.2009 р. на загальну суму 1675,00 грн. без ПДВ за дослідження кон'юнктури ринку та суспільної думки, № б/н від 30.04.2009 р. на загальну суму 1500,00 грн. без ПДВ за дослідження кон'юнктури ринку та суспільної думки.
Вищевказані акти приймання-передачі виконаних робіт по наданню юридичних дій складені не містять калькуляцію послуг, посилання на інформацію, яка надавалась, скільки витрачено часу на отримання даної інформації, як вона впливала на фінансово-господарську діяльність, а також які саме посередницькі дії проводились при виготовлені факсиміле, для кого факсиміле виготовлювалося.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними первинними документами та не надано доказів щодо зв'язку з господарською діяльністю валових витрат на оплату юридичних, консультаційних, транспортних послуг, не надано доказів їх фактичного надання та отримання, тому згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням п. 5.1. ст. 5 Закону, вказані витрати не підлягали включенню до складу валових витрат відповідних звітних періодів.
Отже, висновок перевірки про завищення позивачем валових витрат на суму 423 251 грн. є законним та обґрунтованим.
Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі –Закон № 2181) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Беручи до уваги наведене, зважаючи на наявний у справі розрахунок штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення № 0005462301/1/485 від 19.02.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 149238 грн, у тому числі за основним платежем - 116295 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 943 грн., винесено відповідачем на підставі вимог чинного законодавства, з урахуванням усіх обставин, встановлених перевіркою.
Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення № 0005472301/1/486 від 19.02.2010 року, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 42 944 грн, у тому числі: за основним платежем - 28629 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 14315 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексім-продукт" є платником податку на додану вартість.
Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі –Закон “Про ПДВ”) встановлено, що податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про ПДВ”податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Актом перевірки від 18.11.2009 року № 6005/23-209/31622402 встановлено, що позивачем в порушення п.п. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про ПДВ”до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ згідно податкових накладних по наданим ТОВ "КУА "Фінако-Капілат" (консультаційне обслуговування) та ТОВ "Ефес-Групп" (юридичні послуги), СПД ФО ОСОБА_6 послугам, які не використовувались у господарській діяльності позивача та не підтверджені документально, а саме: позивачем завищений податковий кредит за червень 2009 року в розмірі 17636,67 грн (по відносинам з ТОВ "Ефес- Групп"), податковий кредит в загальній сумі 10 991,66 грн (по відносинам з ТОВ "КУА "Фінако-Капітал"), податковий кредит за лютий 2009 року в розмірі 1912 грн 83 коп. (по відносинам з СПД ФО ОСОБА_6).
Судом встановлено, що у податкових накладних, виданих ТОВ "КУА "Фінако-Капітал" позивачу у І-ІІ кварталах 2009 року (ПДВ в загальному розмірі –10 991,66 грн), опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) зазначена загальним чином - “консультаційні послуги з питань дослідження ринку”. Конкретний вид і характер послуг не відображено у податкових накладних та інших документах, у зв'язку з чим позивачем не підтверджено фактичне надання вказаних послуг та не надано доказів їх використання у господарській діяльності. У податковій накладній, що видана ТОВ "Ефес-Груп" позивачу у лютому 2009 року (ПДВ в загальному розмірі –17 636, 67 грн), опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) зазначена загальним чином - “юридичні послуги”. Конкретний вид і характер юридичних послуг не відображено у податковій накладній та акті виконаних робіт, у зв'язку з чим позивачем не підтверджено фактичне надання вказаних послуг та не надано доказів їх використання у господарській діяльності. З огляду на викладене, вказані податкові накладні в силу вимог пп. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” не підлягали включенню до податкового кредиту позивача. У зв'язку з цим, висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на суму 28629 грн. є правомірним та обґрунтованим.
При цьому судом встановлено, що порушення позивача по відносинам із СПД ОСОБА_6 не було враховано у податковому повідомленні-рішенні відповідно до висновку начальника управління та пояснення перевіряючого, про що зазначено у рішенні Кременчуцької ОДПІ про результати розгляду первинної скарги позивача від 11.02.2010 року № 4392/10/25-010.
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення № 0005472301/1/486 від 19.02.2010 року, яким визначено податкове зобов`язання за основним платежем в розмірі 28629 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України № 2181 в сумі 14315 грн, є законним та обґрунтованим.
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005462301/1/485 від 19.02.2010 року та № 0005472301/1/486 від 19.02.2010 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, пп. 1.32. ст. 1, п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР , пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3., 17.1.9, п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21.12.2000 р. № 2181-III, статтями 2, 94, ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-продукт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2011 року.
Суддя М.В. Довгопол