Справа № 2-26/11

РІШЕННЯ

Іменем України

"22" лютого 2011 р.

Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої    - судді Омелюх В.М.,

при секретарі –Ращик П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інкубаційна станція» Солонянського району Дніпропетровської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

          Позивачка  з урахуванням уточнень та доповнень від 11 та 12 жовтня 2010 року звернулася до суду з позовом до відповідача про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

           На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 14 квітня 2010 року її  було прийнято на посаду оператора інкубаційного цеху ТОВ «Інкубаційна станція». В липні 2010 року вона повідомила  відповідача в особі директора Трегуб К.В., що вагітна і попросила надавати роботу, яка була б не пов’язана з підняттям та перенесенням великої ваги, але відповідач всупереч тому, що на її утриманні знаходиться дитина віком 11 років, почала вимагати написання заяви про звільнення за власним бажанням, а коли вона відмовилася написати таку заяву звинуватила її у крадіжці 100000 гривень, які ніби знаходилися в сейфі товариства. 17 липня 2010 року директор після чергової вимоги написати заяву про звільнення за власним бажанням та її відмови від написання такої заяви не допустила позивачку до виконання покладених на неї обов’язків та повідомила про те, що її звільнено з посади на підставі п.8 ч.1 ст.40 КЗпП України за крадіжку грошей в якості дисциплінарного стягнення.

Крім того в супереч вимогам ст.47-4, ст.116  КЗпП України  відповідач відмовилась прийняти та зареєструвати письмові заяви на видачу трудової книжки, наказу про звільнення, довідки про заробітну плату, а також було відмовлено в проведенні розрахунків при звільненні, в зв’язку з чим про її звільнення з підстав визначених п.2 ст.36 КЗпП України вона дізналась уже при розгляді справи судом, при цьому вважає, що даний наказ є безпідставним та незаконним, оскільки звільнення було проведено з порушення діючого трудового законодавства, так як всупереч п.6.1 «Г»колективного договору її було звільнено до видачі відповідачем наказу про закінчення сезонних робіт, при цьому була звільнена лише вона, а інші працівники продовжували працювати. Крім цього, вона була звільнена з роботи в період вагітності всупереч вимогам ч.3 ст.184  КЗпП України, якою передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести –частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирьох років або дитини інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Більш того, вона, крім того, що вагітна, має дитину віком до 14 років, а відповідача як юридичну особу на день звільнення ліквідовано не було.

В зв’язку з поновлення на роботі прохала стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в період з 15 липня 2010 року до дня прийняття рішення судом, яка повинна обчислюватися з виходячи з виплат заробітної плати за два місяці, що передують події, з якою пов’язана виплата, та яка становить згідно наданої відповідачем довідки 884 гривні з урахуванням розміру виплат заробітної плати у травні та червні 2010 року.

Крім цього, вважає, що в період роботи їй не було виплачено відповідачем заробітну плату за червень 2010 року в сумі 884 гривні, та липень 2010 року в сумі 363 гривні 27 копійок та розрахункові при звільнені в сумі 189 гривень 43 копійки та прохала стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі на день звільнення в загальній сумі 1436 гривень 15 копійок

          Оскільки відповідач в позасудовому порядку не поновлює ї на роботі, змушена звернутися до суду з позовом про поновлення на роботі в примусовому порядку та стягнення заборгованості  по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивачка, яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, 02 лютого 2010 року у судове засідання не з’явилась. Згідно заяви прохала розглядати справу у її відсутність, а її інтереси в судовому засіданні представляє представник на підставі нотаріально посвідченої довіреності з усіма повноваження сторони без обмежень (а.с.29), в зв’язку з чим суд вважає можливим продовжувати розгляд справи за відсутності позивачки. В судовому засіданні 02 грудня 2010 року позивачка позов підтримала та пояснила суду, що була прийнята на роботу відповідачем 14 квітня 2010 року на посаду оператора інкубаційного цеху ТОВ «Інкубаційна станція»на період інкубації за направленням центру занятості. В процесі роботи вона попередила директора відповідача в усній формі, що вагітна, а потім на початку липня 2010 року надала офіційну медичну  довідку про вагітність, після чого директор підприємства Трегуб К.В. почала вимагати від неї написати заяву на звільнення, а коли вона відмовилася, то звинуватила її в крадіжці 100000 гривень 00 копійок  з каси підприємства, про що подала заяву  до міліції, в зв’язку з чим її неодноразово викликали до відділу міліції, але за наслідками розгляду заяви відповідача була винесена постанова про відмову в порушення кримінальної справи. 17 липня 2010 року  директор повідомила, що її звільнено з роботи за прогул та не допустила до роботи. 27 липня 2010 року вона зателефонувала на підприємство та попрохала  віддати її трудову книжку і розрахункові, але їй відмовили. 28 липня 2010 року вона прийшла до директора з приводу звільнення і та попросила написати повторно заяву про прийняття на роботу за квітень 2010 року, оскільки попередню вона втратила, та  запропонувала написати заяву на звільнення за власним бажання, оскільки 15 липня 2010 року закінчився строк дії сезонного договору, а коли вона відмовилась писати таку заяву, то повідомила, що звільнить її або за крадіжку, або за прогули. Крім того, при прийнятті її на роботу вона не була ознайомлена з наказом про те, що робота сезонна, але в усній формі вона була повідомлена, що сезон триває з лютого по жовтень місяць протягом року. Відповідачем вона не була повідомлена про те, що прийнята на роботу з випробувальним терміном строком три місяці,  а заробітну плату видавали не щомісячно, хоча в усній формі директор підприємства їй повідомила, що  прийняла її сезонно, хоча станом на вересень інші робітники працювали і коли закінчився сезон їй не відомо. В день звільнення її не ознайомлювали з наказом про звільнення, не видали трудової книжки та не виплатили розрахункових, а трудову книжку вона отримала лише тільки після  звернення з позовом до суду по пошті,  при цьому відповідачем їй так і не було виплачено заробітну плату, а процесі роботи лише в червні 2010 року їй виплатили аванс в сумі 150 гривень.  

Представник позивачки  у судовому засіданні позов підтримав  в повному обсязі  та прохав поновити позивачку на роботі на посаді оператора інкубаційного цеху ТОВ «Інкубаційна станція» в зв’язку з незаконністю її звільнення, оскільки на день звільнення вона була вагітною, про що достовірно було відомо директору відповідача, стягнути наявну на день звільнення заборгованість по заробітній платі та середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день розгляду справи судом, оскільки ні позивачку, ні центр зайнятості, за направлення якого позивачку було прийнято на роботу, відповідачем не  було повідомлено про те, що її приймають на сезонну роботу і з наказом  про прийняття на роботу її не ознайомили, заробітну плату виплачували невчасно, при цьому  за квітень видали заробітну плату лише  21 травня 2010 року, за  травень - 21 червня 2010 року, а після цього позивачка заробітної плати не отримувала, в тому числі і після звільнення, яке було проведено з грубим порушенням трудового законодавства, оскільки відповідачем було звільнено вагітну жінку, а при звільнені не видано трудову книжку та не виплачено розрахункових, а у трудовій книжці запис №33 про звільнення позивачки відповідачем  зроблено різним  кольорами пасти.

У судовому засіданні представники відповідача з урахуванням письмових заперечень (а.с.11-12)  позов не визнали та пояснили, що позивачці було достовірно відомо про те, що вона приймається на роботу на сезон інкубації і при співбесіді при прийомі на роботу в неї  запитувалося, чи є малолітні діти, чи не вагітна, на що остання відповіла,  що проблем з цим не буде і вона зі всіма умовами роботи  згодна. В зв’язку зі зменшенням об’єму роботи та закінченням сезону інкубації позивачку  було звільнено з роботи 15 липня 2010 року згідно наказу №14 за  п.2 ст.36  КЗпП із закінченням строку дії договору,  при цьому довідки про вагітність на день написання наказу  про звільнення нею не було надано  до адміністрації підприємства.  Адміністрація підприємства як протягом часу роботи, так і при звільненні в повному обсязі розрахувалася з позивачкою по заробітній платі відповідно до розміру нарахувань, про що маються її підписи у відомості на видачу заробітної плати. Позивачка відмовилася від ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки, яка їй була направлена по пошті.

Третя особа Трегуб К.В. та її представник вважали, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачку звільнено з роботи по закінченню сезону інкубації, так як її було прийнято на сезонну роботу, про що її було достовірно відомо. В процесі роботи заробітна плата виплачувалась щомісячно, в тому числі нею особисто видавались авансові платежі. Позивачка була в усній формі ознайомлена з умовами сезонної роботи та ознайомлена з наказом про звільнення, але відмовилась його підписати, про що акт адміністрацією підприємства не складався. Вона як директор підприємства веде одночасно  кадрову роботу, здійснює реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції, виплачує заробітну плату, а всю документацію на підприємстві, в тому числі і оформлення наказів щодо сезонності роботи, прийому на роботу та звільнення, як і іншу документацію вона оформляє з урахуванням наявних зразків її попередників. Не оспорювала, що зверталась до міліції з заявою з приводу крадіжки грошових коштів на підприємстві. Позивачкою протягом роботи на підприємстві не надавалась адміністрації довідка про вагітність.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача, третьої особи,  дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачку згідно з записами в трудовій книжці  та наказу  №8 від 14 квітня 2010 року (а.с.32-33,46) було прийнято на роботу  в ТОВ «Інкубаційна станція»Солонянського району Дніпропетровської області на посаду оператора інкубаційного цеху до закінчення сезонних робіт з іспитовим терміном три місяці на підставі поданої нею заяви від 14 квітня 2010 року (а.с.13) та направлення на працевлаштування Солонянського районного центру занятості(а.с.5), на якій вона працював до 15 липня 2010 року, і її було звільнено відповідно до наказу №14 від 15 липня 2010 року в зв’язку з закінченням строку договору у відповідності з п.2 ст.36 КЗпП України (а.с.16,32-33), про що було зроблено запис у трудовій книжці на ім’я позивачки за №33 (а.с.33), але в день звільнення відповідачем позивачці не було видано трудову книжку, яка в наступному в зв’язку зі звільненням  була їй направлена поштою рекомендованою кореспонденцією (а.с.27,47) та вручена 17 серпня 2010 року, як і не ознайомлено під розпис з наказом про її звільнення.

В процесі розгляду  справи судом встановлено, що в зв’язку з припиненням шлюбу позивачка змінила прізвище з Семенко на Махріну (а.с.90,93) та знаходиться на  лікарняному в зв’язку з пологами.

Згідно заяви позивачки ОСОБА_1 від 14 квітня 2010 року(а.с.13) вона прохала прийняти її на роботу на сезон інкубації, що свідчить про те, що їй було достовірно відомо про те, що вона приймається на роботу на період виконання певної роботи, а укладений між сторонами трудовий договір не суперечить вимогам ст.23  КЗпП України та Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах»від 24 вересня 1974 року, який є чинним на період виникнення спірних правовідносин відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»від 12 вересня 1991 року, та постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження списку сезонних робіт і сезонних галузей»від 28 березня 1997 року №278 з наступними змінами.

В той же час, в судовому засіданні встановлено, що з виданим 14 квітня 2010 року наказом №8 про прийняття на роботу позивачка відповідачем ознайомлена не була, а наказ містить положення про прийняття на роботу з іспитовим терміном, що суперечить як характеру сезонних робіт, так і змісту Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24 вересня 1974 року, ч.3 ст.26 КЗпП України та колективному договору ТОВ «Інкубаційна станція», затвердженого рішенням зборів трудового колективу від 05 березня 2010 року (а.с.17-212, а умови та порядок сезонних робіт на 2010 рік визначено наказом №2 від 04 квітня 20 року (а.с.14,15).

Згідно довідок комунального закладу «Солонянська центральна районна лікарня»позивачка ОСОБА_1 знаходилась в даній лікарській установі на обліку в зв’язку з вагітністю  з 25 червня 2010 року (а.с.6,91), що свідчить про те, що на день її звільнення 15 липня 2010 року  згідно наказу №14 (а.с.16) за ініціативи адміністрації відповідача вона була вагітною, а звільнення суперечить вимогам ст. ч.3 ст.184  КЗпП України, якою передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років(до шести – частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирьох років або дитини інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням, при цьому вона також має дитину віком до 14 років(а.с.7), а відповідача як юридичну особу на день звільнення  припинено не було.  Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду трудових спорів»передбачені ч.3 ст.184 КЗпП України гарантії поширюються і на випадки звільнення у зв’язку з закінченням строку договору зазначених працівників, коли вони були прийняті на сезонні роботи.

В судовому засіданні встановлено, що протягом 2010 року директором  ТОВ «Інкубаційна станція»є третя особа у справі Трегуб К.В.(а.с.40-45), яка одночасно з посадовими обов’язками директора виконує роботу по веденню та оформленню прийому та звільнення працівників, нарахуванню та виплаті їм заробітної плати, реєстрації вхідної та вихідної документації та інше, в зв’язку з чим суд критично оцінює пояснення представників відповідача та третьої особи щодо не повідомлення позивачкою адміністрації підприємства про вагітність, так як прийом довідок та їх реєстрацію здійснює саме директор підприємства, який є по даній справі зацікавленою стороною в результаті розгляду справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено визначений законом порядок звільнення вагітної жінки, в зв’язку з чим вона підлягає поновленню на роботі, а наказ про її звільнення скасуванню.

З огляду на вище зазначене, суд приходить до висновку, що оскільки звільнення позивачки відповідачем здійснено незаконно в порушення вимог КЗпП України в зв’язку з чим відповідно до вимог ст.235,236 КЗпП України підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення на її користь з відповідача середнього заробітку за період вимушеного прогулу відповідно до  затвердженого Кабінетом Міністрів України  від 08 лютого 1995 року №100 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», яка за період з 15 липня 2010 року по день постановлення рішення суду складає 6020 гривні 30 копійок з урахуванням розміру заробітної плати за останні два місяці, що передували періоду звільнення, яка становила в місяць 884 гривень (а.с.23-26).

В той же час, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період роботи в сумі 1436 гривень 70 копійок, оскільки як вбачається з платіжних відомостей на видачу заробітної плати по ТОВ «Інкубаційна станція»за період з квітня по липень 2010 року включно позивачці ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась заробітна плата помісячно, в тому числі  у червні у сумі 884 гривні та у липні 363 гривні 27 копійок, про що мається її підпис в кожній з відомостей, а належність цих підписів позивачка  в судовому засіданні не оспорювала та не надала будь-яких достовірних доказів про неотримання нею зазначених сум заробітної плати, як і розрахункових у зв’язку зі звільненням в сумі 189 гривень 43 копійки, розміри яких позивачкою не оспорюються.

В зв’язку з частковим задоволенням позову відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави витрати по оплаті судового збору та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, оскільки позивач при зверненні з даним позовом до суду звільнений від сплати зазначених витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-1, 21, 23, п.2 ст.36, 184, 232, 233, 235, 236 КЗпП України 2003 року; Постанови Пленуму Верховного суду  України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду трудових спорів», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Інкубаційна станція ” Солонянського району Дніпропетровської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,  стягнення  заборгованості по заробітній платі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу  задовольнити частково.

Скасувати  наказ №14 від 15 липня 2010 року директора товариства з обмеженою відповідальністю «Інкубаційна станція»Солонянського району Дніпропетровської області  Трегуб Катерини Миколаївни про звільнення ОСОБА_1 з посади оператора інкубаційного цеху в зв’язку з закінченням строку договору.

Зобов’язати  товариство з обмеженою відповідальністю «Інкубаційна станція»Солонянського району Дніпропетровської області поновити ОСОБА_1 на посаді   оператора інкубаційного цеху товариства з обмеженою відповільністю “Інкубаційна станція ” з 15 липня 2010 року, допустивши до негайного виконання рішення суду в цій частині.

Стягнути з товариства обмеженою відповідальністю “Інкубаційна станція” Солонянського району Дніпропетровської області на користь  ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 6020 (шість тисяч двадцять) гривень 30 копійок, допустивши до негайного виконання рішення суду в розмірі заробітної плати за один місяць, відмовивши в задоволення іншої частини позову.

Стягнути з товариства обмеженою відповідальністю “Інкубаційна станція” Солонянського району Дніпропетровської області на користь  держави судовий збір в сумі 68 (шістдесят вісім) гривень 70 копійок та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а  особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Текст повного рішення складено 07.02.2011 року

ГОЛОВУЮЧА: суддя