справа № 2а-1961/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     15 квітня 2011 року                                                                                 м. Севастополь

Нахімовський районний суд м. Севастополя

у складі:головуючого -  судді       Кравченко В.Є.

при секретарі                                    Пронкіній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя про скасування рішення суб’єкта владних повноважень  та зобов'язання прийняти рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Нахімовського районного суду м. Севастополя надійшов позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя, в якому  просить скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя № 3 від 21.12.2010 року про відмову у задоволені його заяви про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»та зобов'язати відповідача задовольнити його заяву від 15.12.2010 року і на підставі Закону України «Про прокуратуру»з урахуванням вимог Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»призначити йому пенсію за вислугу років з моменту подання заяви, тобто з 15.12.2010 року.

Свій позов ОСОБА_1 мотивував тим, що Управлінням Пенсійного Фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя рішенням № 3 від 21.12.2010 року незаконно відмовлено у задоволені його заяви від 15.12.2010 року про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»через відсутність необхідної вислуги. Позивач вважає таке рішення необґрунтованим, прийнятим всупереч чинному законодавству України та наданим до управління документам. Вважає, що відповідач при вирішенні вказаної заяви діяв всупереч закону, не врахував всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення про призначення пенсії, чим порушив його законні права та інтереси. Також в обґрунтування заявленого позову посилається  на те, що згідно з його послужним списком військову службу він проходив: курсантом Харківського вищого військового авіаційного інженерного училища –4 роки 10 місяців 18 днів (з 01.08.1988 року по 19.06.1993 року), військовослужбовцем на офіцерських посадах у Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі –3 роки 6 місяців 9 днів (з 19.06.1993 року по 28.12.1996 року). Після цього, відповідно до наказу міністра оборони України № 0879 від 28.12.1996 року він перебував у розпорядженні Генерального прокурора України з  28.12.1996 року по 12.02.1997 року –0 років 02 місяці 14 днів. Таким чином, на його думку, час проходження ним військової служби за період з 01.08.1988 року  по 12.02.1997 року становить 8 років 7 місяців 11 днів. Цей період, в порушення Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,  не було враховано відповідачем у його вислугу років, необхідну для призначення пенсії за вислугу років,  відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

В судовому засіданні позивач позов підтримав, підтвердив обставини, наведені в позовній заяві, просив задовольнити її вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача, суб'єкт владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився без повідомлення про причини неприбуття, правом надіслати заперечення  на позов не скористався.

У відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача та вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про необхідність задоволення позову, виходячи  з таких підстав.

Згідно з послужним списком позивач,  ОСОБА_1, проходив військову службу:

-           курсантом Харківського вищого військового авіаційного інженерного училища з 01.08.1988 року по 19.06.1993 року;

-           військовослужбовцем на офіцерських посадах у Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі з 19.06.1993 року по 28.12.1996 року;

-           з  28.12.1996 року по 12.02.1997 року перебував у розпорядженні Генерального прокурора України;

-           з 12.02.1997 року  по 13.10.2010 року служба на різних прокурорсько-слідчих посадах в органах військової прокуратури Генеральної прокуратури України.

Наказом Міністра оборони України від 11.10.2010 № 1081 звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я.

Наказом військового прокурора Військово-Морських Сил України від 13.10.2010 року  № 423 позивача звільнено у запас з посади слідчого з особливо важливих справ відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства військової прокуратури ВМС України та виключено зі списків особового складу військової прокуратури ВМС України.

15.12.2010р. позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», додавши до заяви необхідні для призначення пенсії документи.

21.12.2010 року рішенням № 3 відповідачем йому було відмовлено у призначенні такої пенсії через відсутність достатнього стажу роботи на прокурорсько-слідчих посадах.

Суд вважає, що вказане рішення Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя є необґрунтованим та підлягає скасуванню, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 року прокурори і слідчі зі стажем роботі не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Частиною п'ятою вказаної статті визначено, що до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Разом з цим, відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в редакції від 3.11.2006 року, час перебування громадян на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Ця норма набула чинності 1 січня 2007 року. Пунктом 10 статті 14 цього Закону встановлено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами. Крім цього, як зазначається у преамбулі цього Закону, ним встановлюється єдина система соціального та правового захисту військовослужбовців.

Згідно ст. 1-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців, є недійсними.

Згідно з п. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною другою цієї ж статті закону передбачено, що порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсантом вищого військового навчального закладу, а закінченням проходження військової служби - день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому Положенням про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з п. 10 глави XII прикінцевих положень Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»від 04.04.2006 р., який набрав чинності 12.05.2006 р., до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативні акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки Закон України «Про прокуратуру»прийнято раніше вищезазначених Законів, то при його застосовуванні повинні враховуватись норми Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та «Про військовий обов'язок і військову службу».

Крім того, відповідно до підпункту «в»частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до стажу роботи зараховується військова служба.          |

Відповідно до ст.17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам  начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»(із змінами та доповненнями) встановлено порядок обчислення вислуги років.

Пунктом 1 вказаної Постанови встановлено, що для призначення пенсій за  вислугу років зараховується, крім іншого, також й військова служба.

Частина 5 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»визначає відповідні елементні категорії, які зараховуються до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, але разом з тим, як ця стаття Закону, так і весь Закон в цілому не визначають саме порядок обрахування військової служби. З огляду на це, оскільки порядок обчислення військової служби для зарахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсій за вислугу років, Законом України «Про прокуратуру»не встановлено, суд вважає, що при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у відповідних статтях законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про військовий обов'язок і військову службу»і «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, враховуючи вищезазначене та докази по справі, час військової служби позивача з 01.08.1988 року по 12.02.1997 року повинен бути зарахований до його стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1  Закону України «Про прокуратуру», і, як наслідок, цей час військової служби разом із періодом його роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах військової прокуратури з 12.02.1997 року по 13.10.2010 року дає позивачеві право на отримання пенсії за вислугу років згідно з ст. 50-1  Закону  України «Про прокуратуру», оскільки загальний стаж роботи становить більше 20 років.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем незаконно винесено рішення про відмову в призначенні пенсії позивачеві згідно з ст. 50-1  Закону  України «Про прокуратуру», а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 21, Конституції України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»,  ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 1-2, 8, 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст. 2, 4, 8-11, 18, 86, 158 -163 КАС України, суд, -

                                                        ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний  позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Нахімовському районі м. Севастополя  від 21.12.2010 року № 3 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 15.12.2010 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Нахімовському районі м. Севастополя призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»з 15.12.2010 року.

Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Нахімовський районний суд м. Севастополя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти  днів з дня її проголошення або одержання її копії стороною, як не брала участь в розгляді справи.

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя                                                   В.Є.Кравченко