Справа № 2а-1024-11

                                                                   ПОСТАНОВА

                                                                  Іменем України

08 квітня 2011 року                                                                                                      м. Мар"їнка

Мар"їнський районний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Приходько В.А., розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. 122 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Мар"їнському районі Донецької області про захист порушеного невизнаного права та зобов’язання нарахування та виплати недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни

                                                                   ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача про захист порушеного невизнаного права та зобов’язання нарахування та виплати недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни. Просила зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" як дитині війни з 2006 року і в подальшому довічно.

          В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона має статус "дитини війни" у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон), виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік", "Про Державний бюджет України на 2009 рік" в частині зупинення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись.

          Позивачка у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила, про час та місце та час проведення судового засідання була повідомлена належним чином, про що є відомості у справі..

          Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Будь-яких заперечень проти позову відповідач до суду не надав.

          Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі та отримує пенсію за віком.

          Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Водночас ст.7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

          В 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

          Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.

          Статтею 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  також зупинена.

          Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", якими була зупинена дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визнані такими, що не відповідають Конституції України.

          Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

          Таким чином, за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

          Враховуючи положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" керуючись принципом адміністративного судочинства, а саме верховенством права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, з урахуванням ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд вважає необхідним задовольнити частково позовні вимоги і зобов'язати здійснити підвищення пенсії позивачу на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб з 9 липня 2007 р. по 31.12.2007 року.

          Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідач був повідомлений про день та час розгляду справи, але представник відповідача в судове засідання не з»явився, будь-яких заперечень проти позову не надав. Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вже після того, коли відбулося рішення Конституційного Суду України 09 липня 2007 року.

          Статтею 8 КАС України визначено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Таким чином, посилання відповідача на факт відсутності визначення та врегулювання на законодавчому рівні питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни" не може бути підставою для позбавлення позивача визначених державою соціальних гарантій та підтримки його як дитини війни.

          Стаття 9 КАС України визначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

          Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.

          Відповідно до положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Відповідно до статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з І квітня - 410.06 грн., з 1 жовтня - 415,11 грн.

          Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 710,91 грн, (410,06 грн. х 30% / 31 х 23 дні + 410,06 грн. х 2 х 30% + 415,11 грн. х 3 х 30%)

          Крім того, Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів". Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.

          Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

          Таким чином, із 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

          Ураховуючи   положення   Конституції    України    щодо   дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-1V, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

          Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Згідно зі ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законів України»та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у 2008 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня –482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.  

Враховуючи принцип пріоритетності законів України над підзаконними нормативно-правовими актами, а також те, що у випадку, якщо нормативні акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, у зв’язку з чим на даний час діє редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка була до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законів України», суд вважає, що дії відповідача по виплаті позивачу підвищення до пенсії в розмірі 49,80 гривень за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року є неправомірними та не відповідають вимогам діючого законодавства, внаслідок чого є підстави для задоволення вимог позивача про визнання дій відповідача неправомірними у відмові щодо нарахування і виплати несплаченої позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.    

Згідно із ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009»від 26.12.2008 року № 835-У1 розміри соціальних державних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно - правовими актами Кабінету Міністрів України.   

Згідно зі статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та згідно з умовами Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20 жовтня 2009 року № 1646-У1, який набрав чинність і має застосовуватися з 1 листопада 2009 року, у 2009 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 січня - 498 грн., з 1 листопада –573 грн.

Суд вважає, що  за період з 1 січня до 31 грудня 2009 року включно позивач має право на отримання з відповідача підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону України

У 2010 році діють наступні розміри мінімальної пенсії за віком (Стаття 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»): з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня – 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня –723 грн., з 1 грудня –734 грн.   

Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах у соціальних правовідносинах, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій - зобов'язати провести нарахування чи перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Таким чином суд, дійшовши висновку про неправомірність дій Управління Пенсійного фонду України в Мар»їнському районі відносно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в період з 9 липня до 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року і по день постановлення рішення суду, тобто до 08 квітня 2011 року включно, вважає необхідним зобов»язати відповідача зробити такий перерахунок, задовольнивши позовні вимоги позивачки.

          Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                               ПОСТАНОВИВ:

          Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Мар"їнському районі Донецької області про захист порушенного невизнаного права та зобов’язання нарахування та виплати недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в Мар"їнському районі щодо відмови у проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Мар"їнському районі здійснити   нарахування   та   виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як "дитині війни" за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день постановлення рішення суду відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції яка діяла в цей період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих сум та забезпечити її виплату.

          В іншій частині позову - відмовити.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя