Справа №  2-а-1451/11  р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 23 березня 2011 року                                                                                          м. Вінниця

Суддя Замостянського районного суду м. Вінниці Воробйов В. В., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Замостянського районного суду м. Вінниці, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці  про  визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої 30% надбавки, як дитині війни,   -

                                                            В С Т А Н О В И В :

Позивач 11 березня 2011 року звернувся до суду із даним адміністративним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що є дитиною війни і згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і відповідачем повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зазначає, що чинність ст. 6 Закону, на підставі якої позивач має зазначене вище право, зупинялася іншими законами, а потім відновлювалась, то відповідач, починаючи із 22.05.2008 року по даний час зобов’язаний виплачувати щомісячну соціальну допомогу дітям війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

Вказує, що для з’ясування питання вищевказаних виплат 27.12.2010 року була направлена заява з проханням нарахувати та виплатити підвищення до пенсії за весь час чинності ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", проте відповідач листом № 5400/06-32/02 від 30.12.2010 року відмовив позивачу в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії в зв’язку з тим, що постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року встановлена виплата дітям війни в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В зв’язку із викладеними обставинами позивач просить визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці, щодо невиплати в повному обсязі щомісячної соціальної допомоги дитині війни, відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" незаконними; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну соціальну допомогу дитині війни в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов’язати з дня набрання чинності рішення суду нарахувати та виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу –30 % надбавки до пенсії, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у повному розмірі в подальшому.

Ухвалою від 12.03.2011 року адміністративний позов позивача в частині вимог за період з                 01 січня 2010 року по 11 вересня 2010 року залишено без розгляду.   

Заперечення на адміністративний позов надійшли у встановлений законом термін,                   19.03.2011 року, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з наведених у запереченнях підстав.   

Відповідно до вимог ч.4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.   

Суддя, вивчивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає часковому задоволенню, виходячи із наступного.   

Відповідно до ст. 1 цього Закону дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що підтверджується ксерокопією посвідчення НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно зі статтями 3 та 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно абз. 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002р. №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до п. 15 Положення "Про Пенсійний фонд України", Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином приходжу до висновку, що оскільки держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причини.

Оскільки, при розгляді справи було встановлено, що відповідач нараховував та виплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни всупереч вимогам ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а  позивачу, як дитині війни, зазначеними Законами передбачено довічну щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка в силу ст. 22 Конституції України обмежена або скасована бути не може.

Тому, дії відповідача необхідно визнати неправомірними та зобов’язати Управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії позивачу з 11 вересня 2010 року по день припинення права на таку допомогу, оскільки право позивача на таку соціальну допомогу не зникло, а продовжує існувати.    

Оскільки відповідач є суб’єктом владних повноважень, а відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету КМУ від 21.01.1993 року № 7-93 Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи та організації звільнені від сплати державного мита, то відповідно до ст. 94 КАС України, суд присуджує всі здійснені позивачу судові витрати, з Державного бюджету України.   

На підставі ст. 19 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р. № 10-рп, ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", керуючись ст. ст. 2, 7, 14, 158-163, 183-2, 256 КАС України, –

П О С Т А Н О В И В  :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої 30% надбавки, як дитині війни задовольнити частково.  

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м.Вінниці щодо відмови в перерахунку підвищення пенсії ОСОБА_1, як дитини війни.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці  нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну 30% соціальну допомогу, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з 11 вересня 2010 року по день припинення права на таку допомогу, з врахуванням вже проведених виплат.   

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1,70 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова підлягає негайному виконанню.  

Копію постанови направити сторонам для відома.   

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Замостянський районний суд м. Вінниці, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.  

          Суддя: