Справа №  2-120/2011  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

10 лютого 2011 року   Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді        Курочкіної О.М.

при секретарі              Лукіній Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до ВАТ «Дніпрополімермаш» про відшкодування шкоди спричиненої в наслідок бездіяльності,

                                                                        ВСТАНОВИВ:

    Позивач ОСОБА_1 звернувся  до суду з позовом  до відповідача – ВАТ «Дніпрополімермаш» про відшкодування шкоди спричиненої в наслідок бездіяльності.

    В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона  знаходилась у трудових відносинах з відкритим акціонерним товариством «Дніпрополімермаш» з 04 жовтня 1977 року по 19 березня 1988 року. Робота на такому підприємстві надавало їй право для отримання пенсії на пільгових підставах при досягненні п’ятидесятирічного віку.

02.04.2008 року їй повинно було виповнитись 50 років,  в березні місяці 2008 року вона  звернулась до управління пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області  для отримання пенсії та відповідно постановки її  на облік до пенсійного фонду.  Працівники управління в Петропавлівському районі попрохали її надати довідки з місць роботи із зазначенням розміру заробітної плати та строків знаходження з відповідачем у трудових відносинах, тобто довідку за формою № 2.

Наприкінці березня 2008 року вона  звернулась до керівництва ВАТ «Дніпрополімермаш» з проханням надати на її ім’я довідки за формою № 2 для постановки на облік до управління пенсійного фонду України в Петропавлівському районі та відповідно отримання на її користь пенсійних виплат. Керівництво відповідача поз0ивачці  не відмовляло, але й не надавало таку довідку. Керівництвом підприємства було надано на її  ім’я тільки довідку про розмір заробітної плати за період її трудових відносин із ними. Але позивачці потрібна була довідка саме про стаж роботи в умовах, які надавали  їй право на отримання пенсії на пільгових умовах, а саме довідка форми № 2.

На протязі більше ніж півтора року вона вимушена була періодично звертатись до відповідача із проханнями надати на її ім’я вищенаведену довідку, але кожного разу вона зіткалась зі стіною нерозуміння її проблем та відсутністю намагань щодо надання допомоги на її користь. Тобто відповідач своєю бездіяльністю неправомірно перешкоджав їй в отриманні пенсійних виплат та взагалі постановки на облік до пенсійного фонду. Не витримавши таких знущань зі сторони відповідача ОСОБА_1  в жовтні 2009 року звернулась зі скаргами до уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та до Прем’єр - міністра України, які розглянувши її скарги повідомили ОСОБА_1 про це та направили відповідні вказівки щодо захисту її порушеного права до Головного управління промисловості та Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Після отримання таких відповідей її викликали до директора ВАТ «Полімермаш» та 17.11.2009 року надали відповідну довідку за формою № 2, яку вона  відразу подала до управління пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області та відповідно з 23.01.2010 року її було взято на облік та вона  почала отримувати пенсію в розмірі 758, 36 гривень.

       Вважає, що своєю протиправною бездіяльністю відповідача по відношення де неї , яке виразилась у затягуванні процесу видачі на її користь довідки за формою № 2, яка надала б їй право на постановку на облік до управління пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області та відповідно право на отримання пенсійних виплат, відповідач спричинив їй матеріальну шкоду, яка виражається у неотриманні пенсійних виплат і користь з вини відповідача за період з 01.05.2008 року по 17.11.2009 року тобто 18 міс. В січні 2010 року на її користь пенсійним фондом було нараховано та виплачено 758,36 гривень, тобто саме таку пенсію вона  повинна була отримувати з 01.05.2008 року. В зв’язку з неправомірною бездіяльністю відповідача ОСОБА_1  не отримувала  таку пенсійну виплату саме з 01.05.2008 року  по 17.11.2009 року, це склало близько18 місяців, а отже шляхом простого математичного розрахунку складає: 758,36 грн. X 18 місяців. = 13 650,48 гривень.

Крім того позивачка вважає, що їй  спричинена непоправна моральна шкода. В результаті неправомірної бездіяльності відповідача у неї  погіршився загальний психологічний стан. В своїй поведінці вона  останнім часом виявила нервовість, неупорядкованність рухів, а також прослідковувалась  неадекватна реакція на всі можливі подразники. В наслідок  неправомірної бездіяльності  здійсненої відповідачем, порушилися всі її нормальні життєві зв’язки. Її психологічний  був весь час у стані знервованості. Її відносини з оточуючими погіршились, вона  втратила віру в справедливість. Окрім того на протязі практично двох років вона  не отримувала жодної грошової допомоги і  вимушена була займати гроші у чужих людей для захисту своїх порушених прав, в той  час відповідач по відношенню до неї діяв неправомірно не надавши довідки. Спричинену їй моральну шкоду оцінила  у 2 000,00 гривень.

Просить суд стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 13650,48 грн. та моральної шкоди  2000 грн.

     Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі пояснила, що вона сама їздила у відділ кадрів відповідача в 2008 році, вони пообіцяли вислати довідки поштою відразу, але вислали тільки одну, довідку про зарплату. З цією метою їздила не менше трьох разів, телефонувала, неодноразово заїджала до них коли їздила до дочки і тільки після звернення до керівництва країни та до уповноваженої з прав людини її запросили до відділу кадрів і таки надали довідку.

ВідповідачаВАТ «Дніпрополімермаш» в судове засідання не з’явився, не  надав суду заперечення проти позову.

Відповідач про день слухання справи був належним чином повідомлений, від відповідача не надійшло повідомлення про причини  неявки. Зі згоди позивачки суд розглянув  справу заочно, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Вислухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини.

Судом встановлено, що сторони по справі знаходились  в  цивільно-правових відносинах.

        Позивачка  працювала на   підприємстві  ВАТ „Дніпрополімермаш" , що підтверджується трудовою книжкою.

Довідкою №75 від 26.03.2008 року  відповідно до дадатку №1 до п.7 Порядку подання  та оформлення доку4ментів для призначення (перерахунку0 пенсій відповідно до Закону України «Про  загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» підтверджується, що позивачка наприкінці березня 2008 року  зверталась до керівництва ВАТ «Дніпрополімермаш» з проханням надати на її ім’я довідки за формою № 2 для постановки на облік до управління пенсійного фонду України в Петропавлівському районі та відповідно отримання на її користь пенсійних виплат. Керівництвом підприємства було надано на її  ім’я тільки довідку про розмір заробітної плати за період її трудових відносин із ними. Позивачці не надана в установлений  законом термін  довідка саме про стаж роботи в умовах, які надавали  їй право на отримання пенсії на пільгових умовах, а саме довідка форми № 2.

Відповідачем    визнано факт того, компенсація по відшкодуванню моральної шкоди, через втрату працездатності, позивачеві не була нарахована та не була сплачена ні фондом ні підприємством.

    Суд вважає, що наявність моральної шкоди у позивача в зв’язку з наслідками професійних захворювань, встановленням 70% стійкої втрати професійної працездатності, 2-ої групи інвалідності, необхідність в лікуванні встановленою, оскільки вищевказані обставини свідчать про професійні захворювання  ОСОБА_2 та їх наслідком моральних страждань та переживань (хвилювань), оскільки ці обставини привели його до порушення нормальних життєвих зв’язків та зміну  звичайного способу життя, вимагають від нього додаткових зусиль для організації його подальшого життя.

     Визначаючи  розмір відшкодування позивачу  моральної шкоди, суд вважає, що розмір відшкодування завищений і тому суд враховує, характер та об’єм його фізичних, душевних, психічних страждань від нещасного випадку, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що привело до змін в його житті, потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково і стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2     7400 (сім тися чотириста ) грн.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власника або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стаття 1167 ЦК України, яка вказує, що моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Стаття 23 ЦК України вказує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

В рішенні КСУ від 08.10.2008р. Конституційний Суд України вважає, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237' Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Суд вважає, що , право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання на відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з внесеними змінами від 23.02.2007          року до Закону України №П05-ХІУ, реалізується відповідно до норм статті 1167 Цивільного кодексу України та статті 237-1 Кодексу законів про працю України, за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Також суд враховує, що відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та п.22ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп.. «є» п.1 ч.1 ст.21, ч.З ст. 28 та ч. З ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105 - Х1У «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

   Судом встановлено, що право на відшкодування моральної шкоди позивач отримав   з висновком  МСЕК від 10.07.2006 року, серії ДНА - 02 №014586. де йому було встановлено 40% втрати профпрацездатності  первинно,  МСЕК від 24.02.2009 року, серії ДНА - 02 №030883. де йому було встановлено сукупно 70% втрати профпрацездатності із них: , 40%- антракоселікоз первинно і 30%-дефартрози, 2-гу групу інвалідності з 24.02.2009 року, заборонено виконувати будь яку роботу.

На час виникнення   ОСОБА_2. права на відшкодування моральної шкоди за 70% стійкої втрати професійної працездатності, зазначені положення ст.ст. 21,28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві   та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності», які передбачали відшкодування не діяли, то відповідно до ст.. 237 - 1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємство відповідача з вини якого позивачеві заподіяно моральну шкоду.

Доводи не визнання відповідачем позову суперечать Конституції України та порушують право позивача на відшкодування спричиненої моральної шкоди, яке йому надано ст.. 12 Закону України «Про охорону праці» , статтею 22 Конституції України вказує, що конституційне право і свободи гарантуються не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При цьому суд керується п.9 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 3 1.03.1995 року з внесеними змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про стягнення моральної /немайнової/ шкоди» яка вказує, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат. Зокрема враховується стан здоров'я , виконання робіт у небезпечних для життя умовах , яке привело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до п.4 ст.4 Декрету України «Про державне мито» від сплати судових витрат: державного мита звільняються позивачі за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або інші ушкодженням здоров'я.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 237-1 КЗпП України ст. 11,12 Закону України «Про охорону праці» , ст.. 23, 1167 ЦК України, ст.. 22 Конституції України, Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік, Рішенням КСУ від 08.10.2008р. ст.ст. 212-214 ЦПК України суд,-

                                                                 ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2     до ВАТ «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2     у відшкодування моральної шкоди 7400  (  сім тисяч чотириста ) гривень 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути ВАТ «Павлоградвугілля» судові витрати: витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом цивільної справи у розмірі 15(п’ятнадцять) грн,  та державне мито на користь держави 8 (вісім ) грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду в апеляційний суд Дніпропетровської області може бути подано через Петропавлівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя    О. М. Курочкіна