Справа №  2-47/11  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

15 лютого 2011 року   Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді        Курочкіної О.М.

при секретарі              Карпенко С.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Філімоновою Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3    до ТОВ «Першотравенський  ремонтно-механічний завод» про відшкодування моральної шкоди,

                                                                ВСТАНОВИВ:

    Позивач ОСОБА_3 звернувся  до суду з позовом  до відповідача – ТОВ «Першотравенський  ремонтно-механічний завод» про відшкодування моральної шкоди.

   В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він   працюючи на ТОВ „Першотравенський ремонтно-механічний завод", в якості «обрубник», дільниця литва, поковок та виготовлення арочного кріплення,  ушкодив здоров'я в наслідок професійного захворювання.

В зв'язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки та впливом комплексу виробничих шкідливих факторів (запиленість повітря робочої зони, підвищення та зниження температури, рівень шуму, рівень локальної вібрації, рівень вологості та рухомості повітря, рівень фізичного перевантаження та інші) на ТОВ „Першотравенський ремонтно-механічний завод" він отримав хронічне професійне захворювання, (рішення ЛЕК інституту від 10.09.2009 року. Протокол №2158)

На підтвердження даного професійного захворювання було складено Акт П-4 від 24.09.2009 року.

Згідно довідки огляду МСЕК від 3.11.2009 року, серії ДНА - 02 №035032, йому було встановлено 65% стійкої втрати професійної працездатності первинно, 3-тю групу інвалідності з 29.09.2009 року. Заборонено приймати участь у підземних роботах, тяжка фізична праця, несприятливий мікроклімат та рекомендовано медикаментозне та санаторно-курортне лікування.

        Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петропавлівському районні постановою призначено йому одноразову допомогу та щомісячну грошову суму в зв'язку з стійкою втратою професійної працездатності згідно довідки МСЄК.

В зв'язку з стійкою втратою професійної працездатності вважає, що йому  спричинена моральна шкода  оскільки: фізичний біль, душевні страждання, переживання викликані наслідками професійного захворювання стали невід'ємною частиною його існування; він  втратив професійну працездатність; втратив можливість повністю реалізувати свої можливості; постійно змушений приймати лікарські препарати:   постійно   відчуває   наслідки    професійного   захворювання;   стан   його   здоров"я   став незадовільним; він часто лікується стаціонарно та амбулаторно; в нього сильні болі в суглобах, поганий  сон, він став нервовим та дратівливим; не може займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль;  втратив впевненість у майбутнє, відчуває депресивний стан .

Вказані вище обставини, це лише мала доля того, що він змушений в даний момент переживати через ушкодження здоров'я, всі ці обставини спричиняють йому  додаткові душевні та моральні страждання, також ці обставини обумовлюють необхідність пристосуватись та організувати повсякденне життя по новому.

Позивач  вважає, що йому  не відшкодована моральна шкода в зв'язку з ушкодженням здоров'я.

         Просить суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити.

          Представник відповідача ВАТ «Павлоградвугілля»  позовні вимоги ОСОБА_3     не визнав.

          Відповідач вважає, що в позові слід відмовити з огляду на наступні обставини: ТОВ „Першотравенський ремонтно-механічний завод" не має відношення до ВАТ «Павлоградвугілля» та вугільної промисловості. ОСОБА_3 відповідно до документів, пропрацював на підприємстві ТОВ „Першотравенський ремонтно-механічний завод" всього 1 рік та 9 міс. але має стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів 25 років та 8 міс. тому ТОВ „Першотравенський ремонтно-механічний завод" не повинно нести відповідальність за шкоду,яка спричинена другими підприємствами ,так як відсутній причинний зв»язок між цими подіями.

Вважає,що другим належним відповідачем по справі є ВАТ «Павлоградвугілля»,на підприємствах якого позивач працював в шкідливих умовах праці понад 23 роки.

Просить в задоволенні позову відмовити.

         Заслухавши пояснення представників позивача та  відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони по справі знаходились  в  цивільно-правових відносинах.

       Позивач перебував у трудових відносинах   з підрозділами ДХК "Павлоградвугілля" та ТОВ „Першотравенський ремонтно-механічний завод", звільнився з ТОВ „Першотравенський ремонтно-механічний завод" за власним бажанням у зв’язку  з виходом на пенсію по ст. 38 п.2 КЗпП України.

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 24 вересня 2009 року,встановлено при яких обставинах виникло професійне захворювання.

Дніпропетровська обласна МСЕК №2,  встановила позивачу   з 29.09.2009 року третю групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності 65 % по професійному захворюванню, в тому числі  30% - радикулопатія - первинно, 20% - вегетативно-сенсорна полінейропатія - первинно, 10% - ХОЗЛ пильовий бронхіт, емфізема первинно, 5% - туговухість - первинно, що підтверджується довідками Дніпропетровської обласної МСЕК № 2 серія ДНА-02 № 035032 та серія ДНА-01 № 684741.

    Суд вважає, що наявність моральної шкоди у позивача в зв’язку з наслідками професійних захворювань, встановленням 65% стійкої втрати професійної працездатності, 3-ої групи інвалідності, необхідність в лікуванні встановленою, оскільки вищевказані обставини свідчать про професійні захворювання  ОСОБА_3 та їх наслідком моральних страждань та переживань (хвилювань), оскільки ці обставини привели його до порушення нормальних життєвих зв’язків та зміну  звичайного способу життя, вимагають від нього додаткових зусиль для організації його подальшого життя.

     Визначаючи  розмір відшкодування позивачу  моральної шкоди, суд вважає, що розмір відшкодування завищений і тому суд враховує, характер та об’єм його фізичних, душевних, психічних страждань від професійного захворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що привело до змін в його житті, потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково і стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 6500 (шість тисяч п’ятсот ) грн.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власника або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стаття 1167 ЦК України, яка вказує, що моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Стаття 23 ЦК України вказує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

В рішенні КСУ від 08.10.2008р. Конституційний Суд України вважає, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237' Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Суд вважає, що , право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання на відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з внесеними змінами від 23.02.2007          року до Закону України №П05-ХІУ, реалізується відповідно до норм статті 1167 Цивільного кодексу України та статті 237-1 Кодексу законів про працю України, за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Поскільки позивач є застрахованою особою відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» йому  призначені ВВД ФССНВУ у Петропавлівському районі  передбачені вказаним Законом страхові виплати,але не відшкодовано спричинену моральну шкоду ,яку він несе внаслідок втрати здоров’я.  

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року /з відповідними змінами/ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/шкоди роз»яснено ,що судам необхідно враховувати,що відповідно до СТ..237-1 КЗпП України/набрав чинності з 13 січня 2000 року/ за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин/незаконне звільнення або переведення,невиплати належних йому грошових сум,виконання робіт у небезпечних для життя і здоров»я умовах тощо/.яке призвело до його моральних страждань,втрати нормальних життєвих зв»язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя,обов»язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності,виду діяльності чи галузевої належності.. У п. 16 цієї постанови зазначалось про тримісячний строк позовної давності.

   Судом встановлено, що право на відшкодування моральної шкоди позивач отримав   з висновком первинної  МСЕК  від 29.09.2009 року де  йому було встановлено 65%  стійкої втрати професійної працездатності, 3-я група інвалідності, необхідність в лікуванні .

Суд не бере до уваги заперечення представника відповідача та клопотання визначити відповідальність юридичних осіб відповідно до їх вини, так як відповідно до ч.2 ст.1189 ЦК України суд робить це за заявою потерпілого, в даному випадку позивача, а представник позивача заперечив проти заявленого клопотання.

Крім того відповідно до  листа Українського НДІПМ №02/21-3124 від 14.12.2010 р.,  період виникнення професійних захворювань  у ОСОБА_3 встановлюється на  підставі всього виробничого стажу в умовах та під впливом виробничих шкідливих факторів.

Суд вважає, що відповідно до положень ч.1 ст.1191 ЦК України,  особа, яка відшкодувала  шкоду, завдану  іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, що надає можливість відповідачу вирішити зазначене питання у судовому порядку відповідного судочинства.

Відповідно до  п.87 Постанови КМ України №1112 від 25.08.2004 року підтверджені випадки професійних захворювань у працівників, які змінили місце роботи, або у непрацюючих пенсіонерів підлягають реєстрації та обліку на останньому підприємстві, де були умови для виникнення професійного захворювання (незалежно від стажу роботи на ньому).

Доводи не визнання відповідачем позову суперечать Конституції України та порушують право позивача на відшкодування спричиненої моральної шкоди, яке йому надано ст.. 12 Закону України «Про охорону праці» , статтею 22 Конституції України вказує, що конституційне право і свободи гарантуються не можуть бути скасовані.

При цьому суд керується п.9 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 3 1.03.1995 року з внесеними змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про стягнення моральної /немайнової/ шкоди» яка вказує, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат. Зокрема враховується стан здоров'я , виконання робіт у небезпечних для життя умовах , яке привело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до п.4 ст.4 Декрету України «Про державне мито» від сплати судових витрат: державного мита звільняються позивачі за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або інші ушкодженням здоров'я.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 237-1 КЗпП України ст. 11,12 Закону України «Про охорону праці» , ст.. 23, 1167 ЦК України, ст.. 22 Конституції України, , Рішенням КСУ від 08.10.2008р. ст.ст. 212-214 ЦПК України суд,-

                                                                ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ТОВ „Першотравенський ремонтно-механічний завод" про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ „Першотравенський ремонтно-механічний завод" на користь ОСОБА_3  у відшкодування моральної шкоди 6500  (шість  тисяч п’ятсот) гривень 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ „Першотравенський ремонтно-механічний завод" судові витрати: витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом цивільної справи у розмірі 1(однієї) гривні 50 копійок,  та державне мито на користь держави 8 (вісім ) грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя    О. М. Курочкіна