Справа №  1-71/11  

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

05 квітня 2011 року   Петропавлівський районний  суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого  судді:                Пелипенко К.В.

при секретарі:                          Хандрига Л.І.

за участю прокурора:               Ручої О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в cмт. Петропавлівка кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, проживаючого АДРЕСА_1 громадянина України, освіта середня, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше судимого:

17.11.2010р. Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 200 годин громадських робіт,  

у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 389 Кримінального кодексу України,

                                                            ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 07.02.2011 року близько 23 години 00 хвилин, перебуваючи в нетверезому стані, з метою таємного викрадення чужого майна, керуючись корисливими намірами, перебуваючи в жилому будинку свого батька – громадянина ОСОБА_2, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 скориставшись тим, що господар відпочиває, впевнившись, що його дії ніхто не бачить, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливими намірами, шляхом вільного доступу повторно таємно з серванту викрав дві дисконтні картки банку «ПриватБанк» та пін-коди з грошовими коштами на рахунку кредитної картки в сумі 6 000, 00 грн. та пенсійної картки в сумі 25, 00 грн.

Після чого ОСОБА_1 з метою подальшого таємного викрадення грошей 07.02.2011р. близько 23 години 30 хвилин зняв з кредитної картки гр. ОСОБА_2 гроші в сумі 1 000, 00 грн. Також 08.02.2011р. близько 09 години 20 хвилин зняв, викравши з кредитної картки гроші в сумі 1 700, 00 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_2 шкоду на загальну суму 2 700, 00 грн. Викрадене ОСОБА_1 привласнив і розпорядився ним по-своєму.

Крім того, ОСОБА_1 11.11.2010р. був засуджений Петропавлівським  районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 200 годин громадських робіт. 12.01.2011р. заступником начальника Міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Петропавлівського району Дніпропетровської області ОСОБА_1 було постановлено на облік та ознайомлено з порядком відбування громадських робіт. 18.01.2011р. головою Петропавлівської селищної ради було винесено розпорядження № 8 «Про прийняття засудженого ОСОБА_1 на роботу в якості різноробочого для відбування покарання у вигляді громадських робіт», згідно якого ОСОБА_1 повинен був приступити до роботи, тобто відпрацювання громадських робіт з 18.01.2011р. на території Миколаївської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області. Згідно графіків, які були складені до розпорядження на січень та лютий місяці 2011р. ОСОБА_1 повинен був з 18.01.2011р. по 21.01.2011р. та з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. відпрацьовувати по 4 години на добу з 8:00 години до 12:00 години, вихідні дні згідно графіку надавались (субота, неділя), з якими ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис. Згідно вищевказаного розпорядження ОСОБА_1 повинен був якісно виконувати роботу, дотримуватись правил техніки безпеки.

ОСОБА_1 будучи письмово попередженим зі ст.ст. 41 ч. 6, 46 ч. 6 КВК України про додержання встановленого порядку та умов відбування покарання, з метою ухилення від відбування покарання, умисно, без поважних причин не вийшов на роботу в період з 08 по 11 лютого 2011 року та в період з 14 по 17 лютого 2011 року, таким чином умисно ухилився від відбування громадських робіт. ОСОБА_1 за час відбування громадських робіт у лютому 2011 року з метою ухилення від відбування покарання, умисно, без поважних причин, допустив прогули за місцем відбування покарання у виді громадських робіт всього 32 години, тобто 8 прогулів, таким чином 8 разів ухилився від відбування громадських робіт.        

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 дав свідчення, аналогічні обвинувальному висновку, винним себе в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю і в судовому засіданні пояснив, що коли сталася крадіжка, він проживав у батька, в той день він був п’яний, образив батька та забрав картку, бо йому здалося, що він мало випив, та пішов до банкомату. Там він зняв гроші, а батько про це не знав. Перший раз він зняв гроші в сумі 1 000, 00 грн. та витратив їх на горілку, а другий раз в сумі 1 700, 00 грн., поїхав до м. Першотравенськ, де скупився дітям, купив харчі. Решту грошей зняти та витрати підсудний не встиг. Про те, що підсудний взяв картку батько дізнався пізніше, коли теща підсудного повернула йому картку.

Стосовно злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, підсудний пояснив, що в період, коли повинен був відробляти громадські роботи, він випивав, тому і не ходив на роботу. Він знав, що йому необхідно було відпрацьовувати, наслідки невиконання йому роз’яснювались, але він не реагував на них, вживав спиртні напої і не ходив на роботу.

ОСОБА_1 щиро розкаявся у скоєному, просив суд його суворо не карати, зазначив, що у нього троє неповнолітніх дітей, яких необхідно виховувати, в найближчий час планує влаштуватися на роботу та стати на шлях виправлення.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив суду, що того дня ввечері підсудний, тобто його син, напився, бешкетував і потерпілий пішов з дому, а в той час підсудний і забрав картку. На другий день йому зателефонувала сваха і сказала, що його кредитна картка у сина. Тоді потерпілий подивився і дійсно вдома не було пенсійної та кредитної картки. На пенсійній не було багато грошей, а кредитну картку потерпілий одразу ж заблокував, тому підсудний і не встиг зняти всі гроші.  

Крім того потерпілий в судовому засіданні відмовився від свого цивільного позову, оскільки пробачив сина.    

Суд вважає, що обвинувачення  у скоєнні злочинів знайшло своє підтвердження в судовому засіданні показаннями підсудного, який в повному обсязі визнав себе  винним  в скоєнні даних злочинів, показаннями потерпілого, так і наступними письмовими доказами:

ТОМ 1:

- протокол огляду місця події від 10.02.2011р., в ході якого було оглянуте місце злочину (а.с. 5-7);

- виписка ПАТ КБ «ПриватБанк» по карті НОМЕР_1 за період з 04.02.2011р. по 08.02.2011р. (а.с. 14);

- протокол відтворення обстановки та обставин подій від 17.02.2011р., під час якого ОСОБА_1 розповів та показав на місці всі обставини вчинення ним злочину (а.с. 32-34);

ТОМ 2:

- довідка Кримінально-виконавчої інспекції Петропавлівського району Дніпропетровської області від 14.02.2011р. щодо відбуття ОСОБА_1 60 годин громадських робіт (а.с. 9);

- довідка Кримінально-виконавчої інспекції Петропавлівського району Дніпропетровської області від 14.02.2011р. про вчинення порушення ОСОБА_1 за час відбування громадських робіт (а.с. 10);

- підписка ОСОБА_1  від 12.01.2011р. (а.с. 17);

- попередження на ОСОБА_1 від 12.01.2011р. (а.с. 23);

- табель виходу ОСОБА_1 на роботу в січні, лютому 2011р. (а.с. 30, 42).

Докази у відповідності до ст. 65 Кримінально-процесуального кодексу України  є законними і отримані у відповідності до вимог Кримінально-процесуального кодексу України.

У відповідності зі ст. 18 Кримінального кодексу України підсудний - фізична особа, яка досягла віку,  з якого  може наставати  кримінальна відповідальність.

Суд вважає, що вина підсудного в скоєнні ним злочинів в судовому засіданні  доказана повністю.

Суд, враховуючи думку прокурора, бажання підсудного та  керуючись ст. 299 КПК України  визнав доцільним часткове  дослідження доказів стосовно  фактичних обставин справи.

Суд вважає юридичну кваліфікацію скоєних підсудним  злочинів вірною, а саме:

- за ч. 2 ст. 185 КК України: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно;

- за ч. 2 ст. 389 КК України: ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.  

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд враховує, що він раніше судимий, скоїв злочин середньої та невеликої тяжкості, за місцем проживання характеризується негативно, довідками Петропавлівської центральної лікарні підтверджується, що ОСОБА_1 на обліку у  лікаря – нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, не працює, щиро розкаявся у скоєному.

Суд враховує відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України обставинами, які пом’якшують покарання, що підсудний щиро розкаявся та має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України, яка обтяжує  покарання за ч. 2 ст. 185 КК України є вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння,  щодо ч. 2 ст. 389 КК України – рецидив злочинів.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне призначити підсудному покарання у вигляді обмеження волі на строк, передбачений санкцією статті за вказані злочини, що на думку суду буде достатнім покаранням для виправлення підсудного та запобігання скоєння ним злочинів на майбутнє.  

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд враховує, що відповідно до  ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений  після постановлення вироку вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.  Відповідно до  ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання  за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

 Суд при складанні  покарань враховує, що невідбуте покарання  відповідно до ст. 72 КК України необхідно перевести в більш суворий  вид виходячи з того, що 8 годин громадських робіт відповідає 1 дню обмеження волі або арешту, отже за вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2010 року невідбуте покарання у виді 140 годин  громадських робіт відповідають 17 дням обмеження волі, які необхідно повністю приєднати до призначеного покарання.

Судові витрати по справі відсутні.

Речові докази по справі не вилучались.

Цивільний позов залишити без розгляду.

Суд вважає необхідним запобіжний захід - підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили  залишити без змін.

           Керуючись ст.ст. 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України,  суд -

                                                          ПРИСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 389 КК України, призначивши покарання у виді:

-           за ч. 2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі строком на три роки;

-          за ч. 2 ст. 389 КК України у виді обмеження волі строком на два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді трьох років обмеження волі.  

На підставі ст. 72 КК України  невідбуте покарання у виді 140 годин громадських робіт за вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2010 року відповідають 17 дням обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2010 року та остаточно призначити покарання у виді обмеження волі  строком на три роки сімнадцять днів.

Строк відбування покарання  ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного затримання.

Цивільний позов залишити без розгляду.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили у вигляді підписки про невиїзд залишити без змін.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя    К. В. Пелипенко