Справа № 2-1757/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

01.04.2011 року. Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

          головуючого –          судді Шестакової З.С.

          секретаря –                           Пометій Є.Т.

                   представника позивача -      Багно Ю. В.

                  відповідача  –                       ОСОБА_2

                   представника відповідача –Полякова О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств Облспоживспілки до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу магазина № 9, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права  власності на нерухоме майно –магазин № 9. 3устрічному позову ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства „Нікопольський центральний ринок” Дніпропетровської облспоживспілки, Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств Облспоживспілки про визнання незаконними Постанов Правління Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств Облспоживспілки № 116 від 12.08.1999 р. та № 138 п. 1 від 17.09.1999 р. та визнання незаконним права володіння Дочірнім підприємством „Нікопольський центральний ринок” Дніпропетровської облспоживспілки майном, яке було йому передано Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств Облспоживспілки, суд

встановив:

Спочатку Дніпропетровська обласна спілка споживчих товариств Облспоживспілки (далі – Облспоживспілка) звернулася до суду з позовом про визнання недійсними договору купівлі-продажу магазина № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 24 липня 1997 року між Колективним підприємством „Центральний ринок” та ОСОБА_5, та договору оренди землі під магазином № 9 від 22 червня 1999 року.

Згодом в зв’язку зі смертю ОСОБА_5 та отримання ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірний магазин, позивач уточнив свої позовні вимоги та звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу магазина № 9, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права  власності на нерухоме майно –магазин № 9.

Свої вимоги мотивує тим, що 24 липня 1997 року між Колективним підприємством „Центральний ринок” та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу магазину № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позивач вважає, що  даний договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним відповідно до вимог ст. 48 ЦК УРСР (якій був чинним на час виникнення спірних правовідносин). Так, згідно зі ст. 4 Закону України „Про власність” (якій був чинним на час виникнення спірних правовідносин) право володіння, користування та розпорядження майном належить власникові. Облспоживспілка є власником майна Центрального ринка м. Нікополя, в структуру якого входить ринок „Перший квартал”, на території якого знаходиться магазин № 9, на підставі Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987 р. „Про міри, які поліпшують роботу колгоспних ринків”.

27 вересня 1996 року Нікопольським міськвиконкомом було неправомірно зареєстровано   Колективне підприємство „Центральний ринок”, якій в свою чергу незаконно присвоїв собі майно Центрального ринку м. Нікополя та розпорядився спірним магазином № 9.

До того ж, постановою Вищого господарського суду України від 29.09.1997 року були визнані недійсними засновницькі документи Колективного підприємства „Центральний ринок” та розпорядження голови Нікопольської міської ради № 407 від 27.09.1996 р.  Державна реєстрація Колективного підприємства „Центральний ринок” була скасована та підприємство ліквідовано.

Оскільки Колективне підприємство „Центральний ринок” не було власником спірного майна, то воно не мало право продавати магазин № 9.

17 вересня 1999 року постановою правління Облспоживспілки № 138 було створене Дочірнє підприємство „Нікопольський центральний ринок”, якому було передано усе майно ринків м. Нікополя, в тому числі магазин № 9 за адресою: АДРЕСА_1. До теперішнього часу спірне майно знаходиться у користуванні Дочірнього підприємства „Нікопольський центральний ринок”.

Про те що магазин № 9 було продано ОСОБА_5, позивачу стало відоме лише в липні 2001 року при оформленні державного акту на користування землею, тому Облспоживспілка вважає, що вони не пропустили процесуальні строки для звернення до суду за захистом порушеного права.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла. На випадок своєї смерті вона розпорядилася магазином № 9 за адресою: АДРЕСА_1, та заповідала його ОСОБА_2, яка отримала свідоцтво про право власності на спадкове майно та зареєструвала право власності на цій магазин в МБТІ.

Облспоживспілка вважає, що ОСОБА_2 володіє спірним магазином № 9 незаконно через те, що цім майном неправомірно володіла ОСОБА_5

Позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу магазина № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 24 липня 1997 року між Колективним підприємством „Центральний ринок” та ОСОБА_5 Визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадкове майно - магазин № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке було видано 29 квітня 2010 року на ім’я  ОСОБА_2 Визнати право власності Облспоживспілки на магазин № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В свою чергу відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги Облспоживспілки не визнала та  звернулася до суду із зустрічним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. Під час судового засідання вона неодноразово доповнювала свої позовні вимоги та остаточно просила суд визнати недійсними Постанови правління Облспоживспілки № 116 від 12 серпня 1999 року та № 138 п. 1 від 17 вересня 1999 року про створення Дочірнього підприємства Облспоживспілки Дочірнє підприємство „Нікопольський центральний ринок” та передачі йому всього майна ринків м. Нікополя. Скасувати державну реєстрацію Дочірнього підприємства „Нікопольський центральний ринок”. Витребувати майно з чужого незаконного володіння та стягнути з Облспоживспілки на її користь не одержану вигоду за вісь час незаконного користування її майном.

Відповідач ОСОБА_2, яка була залучена до участі у справі в якості правонаступника після смерті ОСОБА_5, позовні вимоги Облспоживспілки не визнала з наступних підстав. Так, Облспоживспілка не підтвердила факт правомірного володіння усім майном ринків м. Нікополя, в тому числі магазином № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та ніяких правоустановчих документів не представила.  До того ж, рішенням Запорізького районного суду від 20 липня 1999 року по справі 2-364/99 все майно Центрального ринку м. Нікополя було передано його власнику Нікопольській райспоживспілці. На час укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_5  Колективне підприємство „Центральний ринок” правомірно володіло магазином № 9 та згідно з діючим на той час законодавством розпорядилося спірним майном. ОСОБА_5 повністю сплатила гроші за придбаний магазин, переоформила на нього право власності та користувалася ним до того часу, поки Облспоживспілка неправомірно його забрала. За час користування магазином № 9 ОСОБА_5 оформила договір оренди земельної ділянки, на якій розташований магазин.   

Крім того ОСОБА_2 вважає, що Облспоживспілка пропустила встановлений процесуальний строк для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу магазина № 9, а тому просила суд в позові Облспоживспілки відмовити.

В свою чергу ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги за зустрічним позовом та просила суд визнати недійсними Постанови правління Облспоживспілки № 116 від 12 серпня 1999 року та № 138 п. 1 від 17 вересня 1999 року про створення Дочірнього  підприємства Облспоживспілки Дочірнє підприємство „Нікопольський центральний ринок” та передачі йому всього майна ринків м. Нікополя. На думку позивача дані Постанови правління Облспоживспілки нелегітимні, не підписані головою правління  Облспоживспілки, не склеплені печаттю юридичної особи.  Крім того, на засіданні правління не було кворуму та Постанова правління № 116 від 12 серпня 1999 року не підписана усіма членами правління.

Також ОСОБА_2 просила суд витребувати із незаконного володіння Дочірнього підприємства „Нікопольський центральний ринок” належний їй на праві власності в порядку спадкування за заповітом магазин № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В той же час, в частині вимог щодо стягнення з Дочірнього підприємства „Нікопольський центральний ринок” незаконно отриманих доходів від користування належним їй майном, ОСОБА_2 просила суд її позовні вимоги виділити в окреме провадження, оскільки їй необхідно уточнити позовні вимоги та зробити відповідні розрахунки. Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 11.02.2011 р. її клопотання було задоволено.

Крім того, Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 01.04.2011 р. було закрите провадження по справі в частині вимог ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства „Нікопольський центральний ринок”, Облспоживспілки, Державного реєстратора виконавчого комітету Нікопольської міської ради, в якості 3-ої особи виконавчий комітет Нікопольської міської ради про скасування державної реєстрації Дочірнього підприємства „Нікопольський центральний ринок”, оскільки в цій частині справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав та просив їх задовольнити.

Представник Облспоживспілки та Дочірнього підприємства „Нікопольський центральний ринок” позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, оскільки вважає, що ОСОБА_5 незаконно отримала у власність магазин № 9 та не мала законного права їм розпоряджатися та заповідати ОСОБА_2 Крім того, Постанови правління Облспоживспілки № 116 від 12 серпня 1999 року та № 138 п. 1 від 17 вересня 1999 року про створення Дочірнього  підприємства Облспоживспілки Дочірнє підприємство „Нікопольський центральний ринок” та передачі йому всього майна ринків м. Нікополя прийняті відповідного до діючого на той час законодавства та підстав для визнання їх недійсними у ОСОБА_2 не має. До того ж, даними Постановами правління Облспоживспілки її права не порушені, тому просив суд в позові ОСОБА_2 відмовити.

Судом обговорювалося питання стосовно залучення до участі у справі за позовом  Облспоживспілки до ОСОБА_2П про визнання недійсними договору купівлі-продажу магазина № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 24 липня 1997 року між Колективним підприємством „Центральний ринок” та ОСОБА_5 приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6, яка посвідчувала спірний договір. Але залучити її до участі у справі не представляється можливим у зв’язку з її смертю.

Заслухавши сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно із ст. 225 ЦК УРСР (якій був чинним на час виникнення спірних правовідносин) право продажу майна, крім випадків примусової продажу, належить власникові.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону УРСР „Про власність” (якій був чинним на момент укладення спірного договору) власник  на   свій   розсуд   володіє,   користується   і розпоряджається належним йому майном.

Власник має право вчиняти щодо свого майна  будь-які  дії, що  не  суперечать  закону.  Він  може  використовувати  майно для здійснення  господарської  та   іншої   не   забороненої   законом діяльності,  зокрема  передавати  його  безоплатно  або за плату у володіння і  користування,  а  також  у  довірчу  власність  іншим

особам.  

Згідно із ст. 49 Закону УРСР „Про власність” володіння майном вважається правомірним, якщо  інше  не  буде встановлено судом, третейським судом.

Як встановлено судом, державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи Колективне підприємство „Центральний ринок” було проведена на підставі розпорядження Нікопольського міськвиконкому № 407 від 27.09.1996 р.

Право власності на будівлю магазина № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (територія ринку 1-го кварталу) було визнано за Колективним підприємством „Центральний ринок” на підставі розпорядження Нікопольського міськвиконкому № 757 від 11 листопада 1996 року.

До цього часу будівля магазину № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в загалі  не була зареєстрована в Нікопольському МБТІ.

24 липня 1997 року між Колективним підприємством „Центральний ринок” та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу магазина № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

При укладенні спірного договору судом не встановлено порушень діючого законодавства.

Суд вважає, що на день укладення спірного договору Колективне підприємство „Центральний ринок” правомірно  володіло спірним майном та відповідно до Закону УРСР „Про власність” правомірно їм розпорядилося.

На день укладення договору купівлі-продажу будівлі магазину № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (територія ринку 1-го кварталу), в судовому порядку право власності Колективного підприємства „Центральний ринок” на будівлю магазину № 9 не оспорювалося. Також на той час не була скасована державна реєстрація Колективного підприємства „Центральний ринок”. Лише 29 вересня 1997 року Постановою Вищого господарського суду України були визнані недійсними засновницькі документи Колективного підприємства „Центральний ринок” та розпорядження голови Нікопольської міської ради № 407 від 27.09.1996 р. та була скасована державна реєстрація Колективного підприємства „Центральний ринок”.

Крім того, представник позивача Облспоживспілки не довів той факт, що Облспоживспілка є законним власником будівлі магазину № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (територія ринку 1-го кварталу), та ніяких правоустановчих документів на спірну нерухомість не надав. Також не існує ніяких правоустановчих документів на спірну нерухомість у Нікопольської райспоживспілки, що підтвердила у судовому засіданні Голова правління Нікопольської райспоживспілки Ромашкіна З.М. До того ж, я вбачається з відповіді Нікопольського КП МБТІ № 1772 від 10.03.2011 р. до 12 листопада 1996 року, правоустановчі документи на будівлі магазину № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в КП МБТІ не зареєстровані.

Зважаючи на те, що до отримання Колективним підприємством „Центральний ринок” свідоцтва про реєстрацію права власності на спірну будівлю магазину № 9 на підставі розпорядження Нікопольського міськвиконкому № 407 від 27.09.1996 р. право власності на спірний об’єкт нерухомості ніколи не належало позивачу Облспоживспілці, а також враховуючи те, що на час укладення договору купівлі-продажу від 24 липня 1997 року, Колективне підприємство „Центральний ринок” правомірно володіло цім нерухомим майном, тому суд не вбачає підстав для визнання незаконним договору купівлі-продажу будівлі магазину № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 24.07.1997 р. між Колективним підприємством „Центральний ринок” та ОСОБА_5

В той же час, після укладення договору купівлі-продажу будівлі магазину № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5 зареєструвала на своє ім’я право власності на цій об’єкт нерухомості в КП МБТІ, правомірно володіло цім майном та згідно діючого на той час законодавства мала право вчиняти щодо свого майна  будь-які  дії, що  не  суперечать  закону.  

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України власник володіє. Користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставі, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено судом, 20 липня 2006 року ОСОБА_5 склала заповіт на будівлю магазину № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,  та заповідала його ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла.

29 квітня 2010 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом та 17 травня 2010 року зареєструвала на своє ім’я в Нікопольському КП МБТІ право власності на нерухоме майно –нежитлову будівлю магазину № 9  за адресою: Дніпропетровська обл., АДРЕСА_1, номер запису 99 в книзі 1.

Судом не встановлено порушення законодавства при вчиненні правочину з боку ОСОБА_5

Так, ОСОБА_5 правомірно та відповідно до ст. 319 ЦК України розпорядилася належним їй майном - будівлею магазину № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та заповідала майно на випадок своєї смерті ОСОБА_2  

ОСОБА_2 відповідно до ст. 328 ЦК України правомірно набула право власності на будівлю магазину № 9.  

При таких обставинах, суд також не вбачає підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадкове майно - магазин № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке було видано 29 квітня 2010 року на ім’я  ОСОБА_2 та визнання права власності Облспоживспілки на нежитлове майно - магазин № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Суд не може взяти до уваги доводи відповідача ОСОБА_2 та її представника в тій частині, що Облспоживспілка пропустила процесуальні строки для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу магазину № 9 від 24.07.1997 р.

Враховуючи те, що на день звернення до суду із зазначеним позовом 30 жовтня 2001 року будівля магазину знаходилася у користуванні Дочірнього підприємства „Нікопольський центральний ринок” Дніпропетровської облспоживспілки,  Облспоживспілка дізналася про продаж спірного майна лише у липні 2001 року, коли оформлювала державний акт на користування земельною ділянкою, суд приходить висновку, що  позивачем не були порушені процесуальні строки, які встановлені ст. 71 ЦК УРСР.  

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.    

Оскільки Облспоживспілка не була власником будівлі магазину № 9 та не мала законних підстав для передачі його Дочірньому підприємству „Нікопольський центральний ринок”, суд приходить висновку, що Дочірнє підприємство „Нікопольський центральний ринок” Дніпропетровської облспоживспілки незаконно володіє будівлею магазину № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Тому позовні вимоги ОСОБА_2 про витребування майна із незаконного володіння підлягають задоволенню.

В той же час позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання недійсними Постанови правління Облспоживспілки № 116 від 12 серпня 1999 року та № 138 п. 1 від 17 вересня 1999 року про створення Дочірнього  підприємства Облспоживспілки Дочірнє підприємство „Нікопольський центральний ринок” та передачі йому всього майна ринків м. Нікополя задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа  має  право  в  порядку,  встановленому  цим Кодексом,  звернутися  до  суду  за  захистом своїх   порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справа позивач не вказала які самі її права, свободи чи інтереси порушені оскаржуваними Постановами правління Облспоживспілки № 116 від 12 серпня 1999 року та № 138 п. 1 від 17 вересня 1999 року, а тому, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 не обґрунтованими.

З урахуванням викладених обставин та керуючись ст.ст. 3,10,11,14,15,212,213-215,217 ЦПК України, ст. 225 ЦК УРСР, ст.ст. 40,49 Закону УРСР „Про власність”, ст.ст. 15,319,321,328,387 ЦК  України, суд

вирішив:

1.          В позові Дніпропетровській обласній спілці споживчих товариств Облспоживспілки до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу магазина № 9, укладеного 24 липня 1997 року  між колективним підприємством „Центральний ринок” та ОСОБА_5, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права  власності на нерухоме майно –магазин № 9, якій знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити.

2.          Зобов’язати Дочірнє підприємство „Нікопольський центральний ринок” Дніпропетровської облспоживспілки повернути ОСОБА_2 будівлю магазину № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

3.          В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства „Нікопольський центральний ринок” Дніпропетровської облспоживспілки, Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств Облспоживспілки про визнання незаконними Постанов Правління Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств Облспоживспілки № 116 від 12.08.1999 р. та № 138 п. 1 від 17.09.1999 р. та визнання незаконним права володіння Дочірнім підприємством „Нікопольський центральний ринок” Дніпропетровської облспоживспілки майном, яке було йому передано Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств Облспоживспілки, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя:З. С. Шестакова