Справа  № 2-а-229/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"11" квітня 2011 р.  Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді                                                                 Андрейківа Ю.  Я.

при секретарі                                                                             Смиковській Г.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1  до відповідача –Управління пенсійного фонду України в Стрийському районі про поновлення пропущеного строку звернення до суду про визнання неправомірних дій та зобов»язання нарахувати і виплатити підвищення  до пенсії як дитині війни , суд

Встановив:

Позивач 22.02.2011р. звернувся до суду із позовом та просить зобов’язати відповідача виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну грошову допомогу „Дітям війни” за період з 01.01.2009- 11.02.2011 рр. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно із ст. 6 цього ж Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна грошова допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась в повному обсязі. Крім цього, просить поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав.

       В судовому засіданні 11.04.2011р. позивачка позовні вимоги підтримала повністю та вказала, що в неї є необхідність в даній надбавці.

        Ухвалою суду від  24.03.2011р. позовну заяву позивачки  до Управління Пенсійного фонду України в Стрийському районі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги „Дітям війни” за період до 22.08.2010р.  залишено без розгляду з огляду на пропуск строку звернення до суду.

      Відповідач проти позову заперечив та подав суду заперечення. В запереченні відповідач зазначив , що позов не визнає з тих мотивів, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком»як розрахункової величини для підвищення пенсії    згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” .  Водночас законодавством, як зазначає відповідач , не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону –2195 , не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір надбавки.  

Суд, з’ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх письмовими доказами шляхом дослідження, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в  Стрийському районі і отримує пенсію за віком.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004р. (із змінами та доповненням) категорії «діти війни»повинно виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. № 6 –рп. визнано неконституційними п. 12 ст. 71 та ст.. 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.», що призупинили дію ст.  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України від 28.12.2007р. текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004р. було змінено та встановлено , зокрема в ч.1 , що дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасника війни.  Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008р. № 10 –рп. визнано неконституційними п. 12 ст. 71 та ст.. 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008р.», що призупинили дію ст.  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004р. Законами «Про бюджет на 2006-2007рр.»такі виплати були передбачені в розмірі 10 % тільки дітям війни інвалідам, а інші виплати не передбачались тому при вирішенні спору в частині цих періодів слід керуватись вищевказаними рішеннями Конституційного суду України за 2007- 2008рр. Вимоги позивача стосовно виплати щомісячної соціальну допомоги 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є підставні так як дана норма закону вступила в дію 18.11.2004р.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Згідно статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Разом з тим, згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Вважаю необхідним зазначити, що посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 09.07.2007) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом –відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", яким внесено зміни до ст.ст. 5, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Поряд з цим, частина 1 статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” будь-яких змін, доповнень чи обмежень щодо соціальної надбавки дітям війни не вносилось.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності невиплат підвищень до пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачка має право та законні підстави для отримання підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Разом з цим, вимоги позивачки за період з 01.01.2009р. до 22.08.2010  року задоволенню не підлягають, оскільки позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 № 10-рп/2008, Законом України «Про державний бюджет України на 2010р.», ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100, 158-163 КАС України, суд,-

Постановив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов»язати Управління пенсійного фонду України у  Стрийському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1  ( ІНФОРМАЦІЯ_1. ідн код. НОМЕР_1)  30 % надбавку до пенсії, що передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22.08.2010р. по 11.02.2011р.   включно з урахуванням раніше виплачених підвищень до пенсій дітям війни.

3.          В решті позовних вимог відмовити .

4.          Постанова може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя           Ю. Я. Андрейків