Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.
Суддя-доповідач - Блохін А.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2011 року справа №2а-24963/10/0570
приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Блохіна А.А.
суддів Міронової Г.М. , Юрко І.В.
при секретареві Касьяновій В.М., за участю представника відповідача Чернишовій О.О., розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року у справі № 2а-24963/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 31.03.2010 року №700000006/0/20228, рішення про визначення митної вартості товарів від 31.03.2010 року №700000006/2010/000253/1, визнання платежів надмірно сплаченими до бюджету та стягнення їх з державного бюджету,-ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш», звернувся до суду з адміністративним позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 31.03.2010 року №700000006/0/20228, рішення про визначення митної вартості товарів від 31.03.2010 року №700000006/2010/000253/1, визнання платежів надмірно сплаченими до бюджету та стягнення їх з державного бюджету.
В обґрунтування позову посилається на те, що 29 березня 2010 року товариством на підставі контракту з виробником підошви з чеською фірмою «Kurt O. John, spol. s.r.o.» №2/09 від 15.04.2009 року та доповнення від 09.11.2009 року №1 були отримані підошви на загальну суму 57292,74 грн., масою 430 кг. Того ж дня декларантом для митного контролю та оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України були надані необхідні документи в якості додатків до первинної декларації від 29.03.2010 року №700000012/2010/003949. Крім того товариством були надані письмові пояснення щодо зміни вартості 1 кілограму підошви, при тому, що ціна однієї пари підошви залишилась незмінною. Але не звернувши увагу на пояснення митний орган склав картку відмови та прийняв рішення про визначення митної вартості товару, застосувавши резервний метод через те, що у базі даних митної служби 1 кг підошви, що були завезені товариством 01 березня 2010 року коштував більш, ніж 29 березня 2010 року. При цьому, митний орган в декларації митної вартості, не зважаючи на повний комплект документів та пояснення товариства, пише, що не достатньо документів для визначення митної вартості за ціною угоди. У зв’язку з цим, як зазначає позивач, товариством було надмірно сплачено суму державного мита та податку на додану вартість. Вважав, що митний орган не навів обґрунтування своїх сумнівів щодо правильності визначення вартості за ціною договору, тобто першим методом; не надав обґрунтованого висновку, що заявлена митна вартість нижче, ніж прямі витрати на виробництво цього товару або його складові частини; не надав документів, підтверджуючих послідовність застосування методів з першого до п’ятого та неможливість визначення митної вартості товару кожним із попередніх методів.
Просив суд скасувати картки відмови від 31.03.2010 року №700000006/0/20228 та рішення про визначенням митної вартості товарів від 31.03.2010 року №700000006/2010/000253/1, визнати платежі за декларацією від 31.03.2010 року №700000012/2010/004115 на загальну суму 24033,76 грн., у тому числі державне мито у розмірі 7510,55 грн., податок на додану вартість у розмірі 16523,22 грн., такими, що надмірно сплачені до бюджету та зобов’язати Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області перерахувати надмірно сплачені кошти, шляхом стягнення з державного бюджету України на користь ТОВ «Донпроммаш» (р/р №260023010116 в Філії ВАТ «КБ «Актив - банк» у м. Донецьку, МФО 33400, код ЄДРПОУ 31297292).
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 31.03.2010 року №700000006/0/20228, рішення про визначення митної вартості товарів від 31.03.2010 року №700000006/2010/000253/1, визнання платежів надмірно сплаченими до бюджету та стягнення їх з державного бюджету – відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник апелянта та представник 2 відповідача – Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області до судового засідання не прибули, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Відповідно до ст. 11 Митного кодексу України митні органи, реалізуючи митну політику України, здійснюють виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; захист економічних інтересів України; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; ведення митної статистики; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до ст. 12 МК України митна служба України – це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці та митниці.
Тобто, відповідач – Східна митниця у справі – є суб’єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції відносно декларантів - юридичних осіб чи фізичних осіб – підприємців, інших суб’єктів, які здійснюють декларування або перевезення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідач Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради 29.12.200 року, ідентифікаційний код 31297292.
Східна митниця є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.03.2008 року, внесено до ЄДРПОУ за №35793589.
15 квітня 2009 року між Фірмою Kurt O. John, spool, s.r.o., Czechia, Brezuvky, (продавець) та ТОВ «Донпроммаш», Україна, Донецьк, (покупець) укладено контракт купівлі – продажу №2/09.
Відповідно до специфікації № 6 від 03.03.2010 року до зазначеного контракту, Фірма Kurt O. John, spool, s.r.o., Czechia, Brezuvky, зобов’язується поставити на умовах EXW – Brezuvky підошви TR S-04-55 матові, розмірів 31 – 35, у кількості 6060 пар на суму 8605,20 Євро (1,42 Євро за пару), розмірів 36 – 39, у кількості 6048 пар на суму 9495,36 Євро (1,57 Євро за пару), на загальну суму з урахуванням знижки 17376,54 Євро.
29.03.2010 року позивач надав Східній митниці декларацію митної вартості № №700000012/2010/003949, якою задекларував підошви TR S-04-55 матові за ціною контракту.
Позивачем на виконання ст. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766 до ВМД надані наступні документи: - специфікація від 03.03.2010 року №6; - контракт купівлі продажу від 15.04.2009 року №2/09; - доповнення від 09.11.2009 року №1; - накладна CMR від 22.03.2010 року №8357611; - книжка МДП (Carnet TIR) від 24.03.2010 року №ХС.63880589; - попередня митна декларація від 25.03.2010 року №700000005.2010.002280.001; - рахунок – фактура (інвойс) від 22.03.2010 року №10-15399; -комерційна пропозиція від 25.02.2010 року; - платіжні доручення від 04.03.2010 року №17, від 12.03.2010 року №18; - прайс – лист від 25.02.2010 року; - експортна декларація країни відправлення від 22.03.2010 року.
Митним органом в графі для відміток було зазначено, що необхідно надати додаткові документи, а саме: - калькуляцію транспортних витрат із зазначенням відомостей по митній території України від експедитора – ПП «Фортуна – Донецьк»; - калькуляцію транспортних витрат по всьому маршруту перевезення безпосередньо від перевізника – «MPP MINITRANS»; - рахунок на оплату транспортних витрат від «MPP MINITRANS»;- ліцензійний чи авторський (дистреб’юторський ) договір; - калькуляція виробника товару; -
переклад ВМД країни відправника; - висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - сертифікат про походження товару; - інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Позивачем митному органу не були надані документи, які витребувались, про що декларантом був здійснений запис на декларації митної вартості 31.03.2010 року.
31.03.2010 року митним органом складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/0/20228, якою відмовлено у прийнятті ВМД №700000012/2010/003949. Підставою відмови є невиконання вимог ст. 88 Митного кодексу України, п. 8, п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766, п. 2.8 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 року №602.
Тогож дня відповідачем прийнято рішення №700000006/2010/000253/1 про визначення митної вартості по декларації №700000012/2010/003949, яким скоригована сума товару на 24801.84 Євро.
Колегія суддів вважає, що відмовляючи позивачу у митному оформлені товарів, Східна митниця діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.
Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Тобто, особи, які переміщують товари через митний кордон України зобов’язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органу, в розумінні статті 54 Митного кодексу України, при: 1) перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; 2) декларуванні товарів і транспортних засобів; 3) повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; 4) здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості це сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно –правових актів.
Пунктом 5 Порядку встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.
Для заявлення митної вартості товарів, визначеної із застосуванням одного з передбачених статтями 268 - 273 Митного кодексу України методів визначення такої вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість) та резервного подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 2.
Згідно п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до п. 8 Порядку, для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов’язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: - або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; - або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Згідно ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
При митному оформленні товару – матеріалів для виробництва взуття, а саме підошов, у митного органу виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару відповідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. Згідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи, а також митним оформленням позивачем за іншими ВМД по вищій ціні вказаного товару, ціна спірного товару була вища ніж задекларована позивачем у декларації, по якій відповідачем прийняті спірна картки відмови та рішення. Враховуючи наведене у митного органу були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом із декларацією митної вартості від 29.03.2010 року №700000012/2010/003949 була надана експортна вантажна митна декларація від 22.03.2010 року №8357611 без перекладу на державну мову, що суперечить вимогам ст. 77 Митного кодексу України.
Відповідно до ст. 77 Митного кодексу України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою, яка є поширеною у світі. Якщо оригінали таких документів складені іншою мовою, декларант має забезпечити їх переклад на українську мову за власний рахунок.
Відповідно до п. 3.3. зовнішньоекономічного контракту оплата за товар здійснюється у вигляді 100% передоплати відповідно до завчасно виставленого рахунка – фактури шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Але з матеріалів справи вбачається, що платіжні доручення, на які посилається позивач, як на факт передоплати, складені 04 березня 2010 року (платіжне доручення №17) та 12 березня 2010 року (платіжне доручення №18), в той час як рахунок – фактура виставлена лише 22.03.2010 року. Крім того, з огляду на спірні платіжні доручення, вбачається, що вони не містять інформацію про поставку, а лише загальне посилання на контракт.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо; 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що; а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті.
Позивачем надані відповідачу документи для митного оформлення товару, а саме: специфікація від 03.03.2010 року №6; контракт купівлі продажу від 15.04.2009 року №2/09; доповнення від 09.11.2009 року №1; накладна CMR від 22.03.2010 року №8357611; книжка МДП (Carnet TIR) від 24.03.2010 року №ХС.63880589; попередня митна декларація від 25.03.2010 року №700000005.2010.002280.001; рахунок – фактура (інвойс) від 22.03.2010 року №10-15399; комерційна пропозиція від 25.02.2010 року; платіжні доручення від 04.03.2010 року №17, від 12.03.2010 року №18; прайс – лист від 25.02.2010 року; експортна декларація країни відправлення від 22.03.2010 року.
Згідно ч. 2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Відповідно до ст. 88 Митного Кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
При цьому, в рамках положень п.11 Порядку №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Термін подання додаткових документи становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.
Позивач на вимогу митного органу не надав жодного документу, що були витребувані, без обґрунтувань та мотивації та письмово повідомив про відмову в їх наданні митниці.
Згідно п.4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою КМУ від 09.06.1997 року № 574, митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного пакету документів, в тому числі ненадання додаткових документів.
Згідно Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ВМД, затвердженого наказом ДМСУ № 314 від 20.04.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за № 439/10719 та Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ № 1227 від 12.12.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за № 1562/11842, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадовій особі митного органу надано право відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови, зазначивши в ній вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, та митного оформлення.
Оскільки, митним органом неможливо здійснити завершення митного оформлення за наданими позивачем ВМД, на підставі п. 11 Порядку, Східною митницею обґрунтовано було відмовлено у митному оформленні і запропоновано позивачу скоригувати митну вартість згідно рішення про визначення митної вартості, що в подальшому позивачем було зроблено.
Якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, то митний орган відповідно до статті 265 МКУ, п.14 Порядку №1766, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
З аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що відповідач має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, що підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. З урахуванням наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно Порядку №1766 та норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів, не здійснив заходи щодо надання документів, які витребувались. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
У зв'язку з безпідставним ненаданням позивачем додаткових документів, відмовою надання будь-яких додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем. При визначенні митної вартості товару за 6 методом митниця відповідно до вимог ст. 266 МКУ мотивувала неможливість застосування 1-5 методів визначення митної вартості товару.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у зв’язку з обґрунтованими сумнівами у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості, враховуючи ту обставину, що позивачем не надані додаткові документи відповідно до вимог Порядку № 1766, митницею правомірно використані наявні в неї відомості, зокрема, цінова інформація, що й стало підставою для самостійного визначення відповідачем митної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про проведення митної оцінки і відмови в митному оформлені, Східна митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджує висновок суд першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 31.03.2010 року №700000006/0/20228, рішення про визначення митної вартості товарів від 31.03.2010 року №700000006/2010/000253/1 та поверненні сплачених згідно такого рішення сум.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення без порушенням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 211, 212, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш» – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року у справі № 2а-24963/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 31.03.2010 року №700000006 /0/20228, рішення про визначення митної вартості товарів від 31.03.2010 року №700000006/2010/000253/1, визнання платежів надмірно сплаченими до бюджету та стягнення їх з державного бюджету – залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді : Г.М. Міронова
І.В. Юрко