03.03.2011
Справа № 22ц-124/2011р. Головуючий у першій
інстанції Проценко О.І.
Категорія 27 Доповідач у апеляційній
інстанції Водяхіна Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Водяхіної Л.М.,
суддів - Зотова В.С., Сундукова В.М.,
при секретарі - Селезньової Л.М.,
за участю - представника позивача – ОСОБА_3,
представника відповідача – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 22 листопада 2010 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 та просило стягнути з відповідача суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 297339,55 доларів США, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 28999,19 доларів США, заборгованості за пенею у розмірі 35545,57 грн., нарахованою за порушення строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, та штраф у розмірі 3000 доларів США, судові витрати.
Вимоги позову мотивовані тим, що у рамках кредитного договору №5558369 від 07.08.2007 року, укладеному між позивачем і відповідачем ОСОБА_5, останньому був наданий кредит у розмірі 300000 доларів США строком до 07.08.2022 року зі сплатою відсотків згідно графіку погашення кредиту, однак умови договору їм не виконуються, сума кредиту у повному обсязі не повернута, відсотки за користування кредитом не сплачені.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 22 листопада 2010 року позов задоволено. Постановлено Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 265340,36 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 28999,19 доларів США, заборгованість за пенею у розмірі 35545,57 грн., штраф у розмірі 3000 доларів США, а всього стягнути заборгованість у загальному розмірі 297339,55 доларів США, пеню у розмірі 35545,57 грн. Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» витрати по оплаті судового збору у розмірі 1700,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді у розмірі 120,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_5 пені та штрафу з підстав порушення судом норм матеріального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав .
Постановляючи рішення про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_5 у встановлені строки не виконує зобов’язання, покладені на нього згідно кредитного договору, тому вимоги Банку щодо дострокового повернення частини кредиту, що залишилась, сплати процентів, пені та штрафу засновані на законі та передбачені договором.
З такими висновками погоджується судова колегія, оскільки вони зроблені на підставі всебічного та повного з’ясування обставин справи на ґрунтуються на законі.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_5 07.08.2007 року укладений кредитний договір №5558369 про надання кредиту у розмірі 300000,00 доларів США зі сплатою 12,4% річних та кінцевим терміном погашення 07.08.2022 року (арк.с.19-25).
Згідно п.3.5.7 кредитного договору, позичальник зобов’язався повністю повернути кредит та сплатити відсотки за користуванням кредитом у випадку порушення ним своїх зобов’язань за кредитним договором (арк.с.20).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_5 не сплачує кредит відповідно до графіка погашення, тобто не виконує покладені на нього договором зобов’язання.
Відповідно до ст.1050 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Крім того, умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, передбачена відповідальність позичальника за порушення грошового зобов’язання у вигляді нарахуванні пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у відповідний період, від суми прострочених виконанням зобов’язань за кожен день прострочення (п.5.2 кредитного договору, арк.с.21, зворот) та штрафу у розмірі 1% від суми одержаного кредиту (п.5.5 кредитного договору, арк.с.21, зворот).
Правильність та достовірність наданих позивачем розрахунків пені та штрафу позивачем не оспорюються.
Враховуюче викладене, суд обґрунтовано дійшов до висновку щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь Банка пені та штрафу.
Посилання апелянта на відсутність вини позичальника з порушення строків повернення кредиту у зв’язку з наявністю непереборної сили, а саме – світової фінансової кризи, колегія не приймає до уваги з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ст.3 та ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.
Саме по собі зменшення прибутків позивача не є обставинами, які можна віднести до форс-мажорних, а світова фінансова криза є явищем, яке не відноситься до обставин непереборної сили, що позбавляють відповідача виконувати умови укладеного договору.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело б до неправильного вирішення справи.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін.
Керуючись 303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 22 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Л.Н.Водяхіна
Судді: В.С.Зотов
В.М.Сундуков