Справа № 22-а-4157/11 Головуючий у І інстанції Івасишин В.П.
Категорія 63 Доповідач у 2 інстанції Приходько
УХВАЛА
Іменем України
08 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: судді Приходька К. П.,
суддів: Верланова С. М., Таргоній Д. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Апеляційного суду Київської області адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Фастові Київської області на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Фастові Київської області про зобов’язання провести перерахунок державної та додаткової пенсії, -
в с т а н о в и л а:
у вересні 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 2 групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою, має право на державну пенсію, розмір якої не може бути нижчим ніж 8 мінімальних пенсій за віком, а також має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідачем державна пенсія та пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, виплачується йому в значно нижчому розмірі. А тому позивач, посилаючись на статтю 50 та ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року просить суд визнати дії УПФУ в м. Фастові Київської області неправомірними, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії з 03 серпня 2009 року на підставі вказаних вище вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з подальшим перерахунком згідно ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку призначеної пенсії протиправними. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю як особі, віднесеній до І категорії , інваліду ІІ групи в розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 03 серпня 2009 року. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, УПФУ в м. Фастові Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість постанови суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. перебуває на обліку в УПФУ в м. Фастові Київської області як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалід 2 групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою.
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
В ч. 4 ст. 54 цього Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по другій групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі інвалідам другої групи –75 % мінімальної пенсії за віком. Ця додаткова пенсія відповідно до положень ст. 53 цього Закону виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
ОСОБА_1 оспорюючи дії відповідача вважав, що він отримує пенсію та додаткову пенсію значно нижчу, ніж це передбачено ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Статтею 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" суперечить вимогам ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання представника відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається КМ України, оскільки надання законодавцем такого права КМ України не означає, що останній встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановленого цим же Законом.
Тобто, КМ України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається лише за правилами , передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за № 10 - рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет на 2008 рік", зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було внесено на 2008 рік зміни до ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині визначення розміру пенсії та додаткової пенсії по другій групі інвалідності, пов’язаної з впливом аварії на ЧАЕС.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всій території України.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в постанові суду першої інстанції, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Фастові Київської області залишити без задоволення, а постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий
Судді