Справа № 22-ц-1789/11 Головуючий у І інстанції Потабенко Л.В,
Категорія 36 Доповідач у 2 інстанції Яворський
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
09 лютого 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді: Яворського М.А..
суддів Матвієнко Ю.О., Коцюрби О.П.
при секретарі Джафаровій Т.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Підгірцівської сільської ради, третя особа : Обухівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно - житловий будинок,
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2009 року ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до Підгірцівської сільської ради та просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Обухівського району, Київської області.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_5, який постійно проживав зі своєю матір’ю ОСОБА_6, та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року останньої прийняв у спадкове володіння вказаний вище житловий будинок. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2006 року йому було надано додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини. Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про оформлення спадкового будинку по АДРЕСА_1 він отримав від нотаріуса відмову та роз’яснення, що оскільки спадкодавець не оформив право власності на вказаний житловий будинок та не зареєстрував його в БТІ, тому видати свідоцтво про право на спадщину він не зможе. Тому позивач просив у судовому порядку визнати за ним право власності на вказаний спадковий будинок.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 травня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, Обухівського району, Київської області.
На вказане рішення суду від ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 надійшла апеляційна скарга, в якій апелянти посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, неповне з’ясування обставин справи просять рішення суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи у повному обсягу позовні вимоги ОСОБА_4, суд передшої інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_6 бабусі позивача належав житловий будинок АДРЕСА_1, Обухівського району, Київської області. В даному будинку вона проживала та була зареєстрована з дня народження з 1905 року до дня смерті 06.08.1990 року, що підтверджується довідкою Підгірцівської сільської ради, та копіями погосподарських книг. В спірному будинку проживав, та був зареєстрований її син ОСОБА_5. батько позивача з 24.06.1989 року по 03.06.2003 року.
ОСОБА_5 після смерті матері прийняв спадщину у вигляді будинку з надвірними будівлями протягом шести місяців оскільки проживав разом з нею, що підтверджується довідками селищної ради.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року батько позивача ОСОБА_5 помер.
Позивач після смерті батька ОСОБА_5 прийняв спадщину за законом у вигляді будинку АДРЕСА_1, подавши відповідну заяву в нотаріальну контору на підставі рішення Обухівського районного суду від 12 липня 2006 року, щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
На підставі вказаних обставин, а також довідки Обухівського БТІ про те, що право власності на спірний будинок ОСОБА_5 не оформляв суд визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача та задовольнив їх.
Колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції зроблений на неповно з’ясованих обставинах, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Так з наданих апелянтами документальних доказів вбачається, що 09 жовтня 1979 року ОСОБА_6 був складений заповіт згідно до якого вона заповіла все своє майно на випадок своєї смерті своїм семи дітям. Шестеро із яких (ОСОБА_7, ОСОБА_1. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9.) оформили своє право на вказане спадкове майно, отримавши відповідно 08 лютого 1992 року свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Зазначене свідоцтва у встановленому чинним законодавством недійсним не визнавалося та є чинним на час розгляду справи.
1/7 частина спадщини на яку за заповітом мав право та яку фактично прийняв батько позивача ОСОБА_5 залишилася не оформленою, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом ( а.с. 80). Дане право позивача на вказану частину спадкового майно апелянтами не оспорюється.
Відповідно до вимог ст. ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За правилами ч. 3 цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Колегія суддів вважає, що у батька позивача ОСОБА_5 виникло право на спадкування за заповітом на 1/7 частину будинку АДРЕСА_1 Обухівського району і він прийняв саме вказану частину спадщини, проживаючи із спадкодавцем в даному будинку на моменту смерті, тому і позивач у відповідності до вимог ст. 1218 ЦК України має право на спадкування тільки вказаної частини спірного будинку.
Доводи представника позивача про належність спірного житлового будинку до колгоспного двору спростовуються : свідоцтвом про право на спадщину за заповітом виданого 08 лютого 1992 року державним нотаріусом Обухівської державної нотаріальної контори із якого вбачається, що право власності на вказаний будинок належав померлій ОСОБА_6 Померлий батько позивача ОСОБА_5 права власності на вказаний буинок на себе за життя не оформляв, так як і не оспорював право апелянтів на вказане майно . ( а.с. 15).
Ухвалюючи рішення, та задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції не з’ясував вказаних обставин та помилково визнав право власності за позивачем на весь будинок в тому числі і на 6/7 частин, на які вже видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом іншим особам, тому колегія суддів у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України вважає за необхідне змінити рішення суду та визначити частку позивача у вказаному будинку в розмірі 1/7 частин яку успадкував його батько - спадкодавець ОСОБА_5
На підставі викладеного та керуючись ст.. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, ст. 1218, 1268 ЦК України, колегія суддів ,
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 травня 2009 року змінити та викласти його в наступній редакції.
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/7 частину житлового будинку АДРЕСА_1, Обухівського району, Київської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя М.А.Яворський
Судді : Ю.О. Матвієнко
О.П. Коцюрба