Справа № 22-ц-1203/11 Головуючий у І інстанції Примаченко В.О.
Категорія 56 Доповідач у 2 інстанції Яворський
УХВАЛА
Іменем України
02 лютого 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Яворського М.А,
суддів: Іванової І.В., Корзаченко І.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити перерахунок та виплату розміру державної пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області, просила зобов»язати відповідача провести перерахунок та виплату їй пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоровю в розмірі передбаченому Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2009 року позовні вимоги задоволено.
Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Білоцерківському районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, починаючи з 01.01.2008 року.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є ліквідатором наслідків на аварії на ЧАЕС 1 категорії, їй встановлена друга група інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
В ч. 4 ст. 54 цього Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по другій групі інвалідності ніж 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі інвалідам другої групи –75 % мінімальної пенсії за віком. Ця додаткова пенсія відповідно до положень ст. 53 цього Закону виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
ОСОБА_1 оспорюючи дії відповідача вважала, що вона отримувала пенсію та додаткову пенсію значно нищу, ніж це передбачено ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв’язку з чим звернулась до суду за захистом своїх прав.
Судом встановлено, що відповідачем виплачувалась пенсія відповідно до вимог постанов КМ України № 1 від 03.01.2002 року та № 836 від 26.07.1996 року.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, правомірно прийшов до висновку, що № 1 від 03.01.2002 року та № 836 від 26.07.1996 року суперечить вимогам ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання представника відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається КМ України, оскільки надання законодавцем такого права КМ України не означає, що останній встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановленого цим же Законом.
Тобто, КМ України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається лише за правилами , передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за № 10 - рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет на 2008 рік", зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було внесено на 2008 рік зміни до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині визначення розміру додаткової пенсії, пов’язаної з впливом аварії на ЧАЕС.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всій території України.
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
З урахуванням наведеного суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову у межах строку звернення до суду.
Проте, не можна погодитись з висновком суду в частині задоволення позовних вимог щодо періоду проведення нарахувань та виплат, починаючи з 01 січня 2008 року, оскільки суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги не врахував, що рішення Конституційного суду України № 10 –рп було постановлено 22 травня 2008 року, а тому проводити розрахунок та доплату до пенсії позивачу слід з 22 травня 2008 року.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.
Колегія суддів вважає, що оскільки рішення Конституційного суду України № 10 –рп було постановлено 22 травня 2008 року, тому у позивача право на перерахунок пенсії виникло з 22 травня 2008 року.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду від 28 травня 2009 року та прийняття нової постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2009 року скасувати та прийняти нову постанову.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Білоцерківському районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, починаючи з 22 травня 2008 року.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий
Судді: