Справа № 22-ц-1027/11 Головуючий у І інстанції Шинкар А.О.
Категорія 38 Доповідач у 2 інстанції Яворський
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
26 січня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді : Яворського М.А.
суддів: Ігнатченко Н.В., Коцюрби О.П.
при секретарі Джафаровій Т.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2008 року, додаткове рішення від 04 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди ,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до суду з позовними заявами до ОСОБА_1 про захист гідності, честі та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 13 лютого 2007 року між відділенням Київської обласної філії акціонерного комерційного банку “Укрсоцбанк” і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 410/17/07-Пі та договір іпотеки № 07/1-07.
25 жовтня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до органів внутрішніх справ із заявою про припинення нею спроби підпалення її будинку АДРЕСА_1 Київської області, копію якої надіслала голові правління акціонерного комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”. У заяві вказала, що підпал її будинку мали намір вчинити працівники відділення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Працівники Броварського МВ ГУ МВС України провли перевірку, за результатами якої 15 листопада 2007 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п. 1 ст. 6 КПК України.
22 жовтня 2007 року та 8 листопада 2007 року ОСОБА_1 зверталася зі скаргами до голови правління акціонерного комерційного банку “Укрсоцбанк” і до голови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про вчинення працівниками банку порушень законодавства на ринку фінансових послуг.
За скаргами ОСОБА_1 було проведене внутрішнє розслідування службою безпеки банку, у ході якого вони як посадові особи банку вимушені були давати пояснення.
Факти, викладені в скаргах, за своїм змістом ганьблять їх гідність, честь і ділову репутацію працівників банку перед співробітниками та клієнтами банку.
Своїми неправомірними діями ОСОБА_1 завдала їм моральної шкоди, яку вони оцінили в 10 тис. грн. кожен.
ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про захист гідності, честі та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди об’єднано в одне провадження.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2008 року позовні вимоги задоволено частково.
Відомості про вчинення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 спроби підпалення будинку АДРЕСА_1 Київської області, поширені ОСОБА_1 у заяві до органів внутрішніх справ від 25 жовтня 2007 року, визнано такими, що не відповідають дійсності та порочать гідність, честь і ділову репутацію позивачів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди по 4 тис. грн. кожному.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 4 червня 2008 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 понесені судові витрати у справі в розмірі 515 грн. кожному.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2008 р. позови задоволені частково. Визнано такими , що не відповідають дійсності відомості поширені ОСОБА_1 у заяві до органів внутрішніх справ від 25 жовтня 2007 року. Стягнуто на користь кожного позивача 4000 грн. моральної шкоди. Додатковим рішенням від 04 червня 2008 року стягнуто з відповідачки судові витрати, 515 грн. кожному позивачу.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями суду відповідачка по справі ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, просить рішення суду скасувати .
Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що в письмових заявах до державних органів повідомлялися відомості, які не відповідають дійсності і порочать честь та гідність та ділову репутацію позивачів. При цьому суд посилався на підтвердження відповідачем написання зазначених заяв і вважав, що факт поширення недостовірних відомостей ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.
Разом з тим, з таким висновком погодитись не можна.
Згідно ст.ст. 297, 299 ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи відносяться право на повагу до честі і гідності та право на недоторканість ділової репутації.
Відповідно до статті 277 ЦК фізична особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації .
Згідно п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Конституційний Суд України в Рішенні від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа № 1-9/2003 про поширення відомостей) визнав, що викладення в листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої, посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її права, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність та ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.
Вирішуючи даний спір, суд не врахував, що звернення до правоохоронного чи державного органу із заявою або скаргою на неправомірні дії іншої особи з метою захисту чи поновлення своїх прав та законних інтересів, якщо цей орган наділений власними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах чи застосування передбачених законом санкцій до правопорушника, не може розцінюватися як поширення неправдивих відомостей.
Встановлено і підтверджено матеріалами справи, що відповідачка не мала на меті поширити недостовірні відомості про позивачів, які їх порочать, а зверталася з заявами щодо перевірки причетності позивачів у вказаної справі до спроби підпалити належний їй житловий будинок з метою приховати порушення при здійснення фінансових операцій і саме до тих державних органів, які згідно закону та ст.. 17 Конституції уповноважені здійснювати такі перевірки.
Також слід мати на увазі, що право висловлювати судження, оцінки, думки, гарантовано ст. 34 Конституції України, а також закріплене в ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., яка відповідно до ст. 9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства.
Тому звернення ОСОБА_1 до зазначених державних органів, як потерпілої, не можуть розцінюватись, як поширення нею неправдивих відомостей, а відтак відсутній юридичний склад правопорушення, наявність якого є підставою для задоволення позову.
За обставин невірного застосування норм матеріального права, висновок суду про наявність фактів поширення недостовірних відомостей не відповідає обставинам справи і вимогам закону, а тому рішення суду в частині задоволення позову підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, ст.. 9, 34 Конституції України, ст.1 Закону України "Про звернення громадян" , ст.ст. 297, 299 ЦК України, колегія суддів ,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2008 року, та додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2008 року скасувати.
Ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення колегія суддів набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий :
Судді :