Справа № 22-ц-2143/11 Головуючий у І інстанції Соловей Г.В.
Категорія 50 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
01 квітня 2011 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого судді: Приходька К.П.,
суддів: Таргоній Д.О., Верланова С.М.,
за участю секретаря: Вішик О.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця», Вагонної дільниці ст. Київ-Пасажирський про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИЛА:
у листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача, посилаючись на те, що наказом № 2012/ОС від 13.10.2009 року він був незаконно звільнений з посади поїздного електромеханіка вагонної дільниці ст. Київ-Пассажирський за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, оскільки не з’являвся на роботі з 05.09.2009 року. Просив визнати наказ про звільнення незаконним, поновити його на посаді та стягнути з відповідача на його користь компенсацію за вимушений прогул в сумі 5 947,74 грн.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду від 16 серпня 2009 року позов задоволено. Постановлено поновити ОСОБА_2 на посаді поїздного електромеханіка вагонної дільниці ст. Київ-Пассажирський, стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 29 738,7 грн. та зобов’язано начальника вагонної дільниці ст. Київ-Пассажирській відшкодувати заподіяну підприємству шкоду у зв’язку з оплатою вимушеного прогулу. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»на користь держави 297,7 грн. державного мита.
В апеляційній скарзі відповідач Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця»просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, з підстав порушення норм процесуального права, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду грунтуються лише на листі Правової інспекції праці ради профспілки залізничників і транспортних будівельників України на Південно-Західній залізниці. Однак, судом не перевірено, чи дійсно проводилась така перевірка, яке рішення було прийнято за її результатами та чи відповідають ці результати дійсним обставинам справи. Крім того, апелянт вважає, що стягнувши з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 29 138,10 грн., суд, фактично, вийшов за межі позовних вимог, оскільки в позовній заяві позивач просив стягнути 5947,74 грн.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2 з 23.11.2007 року був прийнятий на посаду поїздного електромеханіка вагонної дільниці ст. Київ-Пассажирський.
Наказом № 2012/ОС від 13.10.2009 року ОСОБА_2 звільнено з займаної посади за п. 4 ст. 40 КЗпПУкраїни з 05.09.2009 року за прогул без поважних причин.
Згідно ст. 40 ч. 1 п. 4 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу без поважних причин.
Згідно ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Згідно ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Згідно ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
В порушення вимог ст. ст. 47, 149 КЗпП України наказ про звільнення ОСОБА_2 з 05.09.2009 року відповідачем видано лише 13.10.2009 року. Звільнення працівників заднім числом не допускається.
Згідно ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню.
За таких обставин, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення вірно послався на незаконність звільнення позивача, правильно зробивши висновок про те, що наказ про звільнення позивача з роботи видано з порушенням встановленої законодавством процедури застосування стягнення до працівника.
Однак, в порушення вимог ст. ст. 11, 215 ЦПК України, в резолютивній частині не зазначив висновку суду щодо визнання наказу № 2012/ОС від 13.10.2009 року незаконним, не вирішивши таким чином в повному обсязі позовні вимоги.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 2 та ч. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі –Порядку), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Суд першої інстанції, правильно визнавши звільнення позивача незаконним, задовольняючи його вимогу в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на порушення ст. 235 КЗпП України, не визначив середньоденний заробіток позивача за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню та кількість робочих днів за весь час затримки розрахунку.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 3 ст. 303 ЦПК України вийти за межі доводів апеляційної скарги і виправити допущену судом першої інстанції помилку шляхом зміни рішення і зазначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню.
Кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 05.09.2009 року по 01.07.2010 року складає 206. Розмір середньоденної заробітної плати позивача 114 грн. 31 коп.
В такому випадку розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 23 547,86 грн., які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім цього, підлягає зміні рішення суду і в частині стягнення з відповідача на користь держави судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог: 8,50 грн. + 235, 47 грн., а також 120,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, як це передбачено ч. 3 ст. 88 ЦПК України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає необгрунтованими доводи апелянта про вихід судом за межі позовних вимог, оскільки порядок стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу прямо передбачений нормами чинного законодавства, а саме ст. 235 Кодексу законів про працю України, незалежно від того, який розрахунок надано самим позивачем.
Оскільки рішення суду першої інстанції змінюється, то апеляційна скарга задовольняються частково.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»задовольнити частково.
Зазначити в резолютивній частині рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2010 року: Визнати незаконним Наказ (розпорядження) № 2012/0с від 13.10.2009 року про припинення трудового договору (контракту), виданий начальником Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця».
Вказане рішення в частині вирішення вимог про стягнення з Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити, зазначити, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню, складає 23 547,86 грн.
Рішення в частині стягнення судових витрат змінити, стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»на користь держави 243, 97 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: