Категорія №8.1.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 квітня 2011 року Справа № 2а-1294/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Цицюри О.О.,
при секретарі судового засідання Бойко В.В.,
за участю прокурора - Грека М.В.,
представників сторін:
від позивача – головного державного податкового інспектора юридичного
відділу Кудима В.О.(довіреність №46/10-025 від 02.11.2010),
від відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора Краснодонського району Луганської області в інтересах держави в особі Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області до Фермерського господарства ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2720,00 грн., -
В С Т А Н О В И В:
08 лютого 2011 року Прокурор Краснодонського району Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області до Фермерського господарства ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2720,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив наступне.
Фермерське господарство ОСОБА_2 зареєстровано в якості суб’єкта підприємницької діяльності Краснодонською районною державною адміністрацією Луганської області 27.03.1997 за №555 та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Згідно зі статутом Фермерське господарство ОСОБА_2 є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний рахунок в установі банку, печатку та штамп зі своїм найменуванням. Так, у порушення вимог п.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.4.1.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), у відповідача виник податковий борг у результаті неподання податкової звітності з податку на прибуток за 1 квартал 2007 року, 6 міс. 2007 року, 9 міс. 2007 року, 11 міс. 2007 року, 1 квартал 2008 року, 6 міс.2008 року, 9 міс. 2008 року, 11 міс. 2008 року, 2008 рік, 1кв. 2009 року, 6 міс. 2009 року, 9 міс. 2009 року, 11 міс. 2009 року, 2009 рік, 1 кв. 2010 року, 6 міс. 2010 року. На підставі п.п. 17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) до відповідача застосовано штрафні санкції, які визначені у податкових повідомлення-рішеннях від 02.06.2010 №931540, від 11.10.2010 №1441540. У зв’язку з несплатою узгодженої суми податкових зобов’язань у встановлені строки, податковим органом відповідачу направлені перша податкова вимога №1/157 від 15.06.2010 та друга податкова вимога №2/219 від 25.08.2010, отримані останнім відповідно 22.07.2010 та 14.12.2010, про що свідчить особистий підпис на повідомленнях про вручення поштових відправлень. Зазначені податкові вимоги відповідачем не оскаржені, на даний час строк їх оскарження сплинув. Враховуючи те, що добровільно податкові зобов’язання з податку на прибуток ФГ ОСОБА_2 не сплачені, прокурор просив стягнути з відповідача в судовому порядку штрафні санкції з податку на прибуток в сумі 2720,00 грн.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду аналогічні позовній заяві пояснення та просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.36). Правом надання заперечень проти позову у встановлений судом строк та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про визнання позовних вимог або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши думку прокурора, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII.
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст.6 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цьогоКодексу.
У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);
пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);
- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).
Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) передбачені обов’язки платників податків і зборів (обов’язкових платежів), а саме: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Порядок, строки та умови надання декларацій та фінансової звітності встановлені спеціальним податковим законодавством.
Відповідно до вимог підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку на прибуток підприємств є з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.
Відповідно до п.16.1 ст.16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.
Відповідно до п.16.4. ст.16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.
Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.
До набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном “базовий податковий період” слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.
Судом установлено, що Фермерське господарство ОСОБА_2 зареєстровано в якості суб’єкта підприємницької діяльності-юридичної особи 27.03.1997 за №555 Краснодонською районною державною адміністрацією Луганської області (а.с.4), внесено до ЄДРПОУ (а.с.5), є платником податку на прибуток підприємств, однак, у результаті неподання податкової звітності з податку на прибуток за 1 квартал 2007 року, 6 міс. 2007 року, 9 міс. 2007 року, 11 міс. 2007 року, 1 квартал 2008 року, 6 міс.2008 року, 9 міс. 2008 року, 11 міс. 2008 року, 2008 рік, 1кв. 2009 року, 6 міс. 2009 року, 9 міс. 2009 року, 11 міс. 2009 року, 2009 рік, 1 кв. 2010 року, 6 міс. 2010 року за відповідачем обліковується заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток підприємств у сумі 2720,00 грн., що підтверджується обліковою карткою платника податку станом на 20.01.2011 (а.с.10).
Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Позивачем вживалися встановлені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) заходи щодо погашення відповідачем зазначеної заборгованості, поштою на адресу Фермерського господарства ОСОБА_2 направлені перша податкова вимога № 1/157 від 15.06.2010 року та друга податкова вимога № 2/219 від 25.08.2010 року на суму 2550,00 грн., які були отримані останнім під особистий підпис, відповідно - 22.07.2010 та 14.12.2010 (а.с. 15,16). Відповідно до вимог пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.
У відповідності із підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
На підставі актів перевірки своєчасності подання відповідачем податкової звітності №816/15-НОМЕР_1 від 01.06.2010, №1483/15-НОМЕР_1 від 08.10.2010 за порушення пункту 16.4 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (неподання податкової звітності з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2007 року, 6 міс. 2007 року, 9 міс. 2007 року, 11 міс. 2007 року, 1 квартал 2008 року, 6 міс.2008 року, 9 міс. 2008 року, 11 міс. 2008 року, 2008 рік, 1кв. 2009 року, 6 міс. 2009 року, 9 міс. 2009 року, 11 міс. 2009 року, 2009 рік, 1 кв. 2010 року, 6 міс. 2010 року) Краснодонською ОДПІ Лугансьої області Фермерському господарству ОСОБА_2 згідно із підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим повідомленням-рішенням від 02.06.2010 №0000931540/0 визначено податкове зобов’язання у розмірі 2550,00 грн. та податковим повідомленням-рішенням від 11.10.2010 року №0001441540/0 визначено податкове зобов’язання у розмірі 170,00 грн. (а.с.12,14).
З метою забезпечення впровадження Закону України «Про державну податкову службу в Україні», статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (що діяв на час виникнення спріних правовідносин), Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби України надано право застосовувати штрафні (фінансові санкції), наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788, затверджений Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно із Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788, надсилання (вручення) податковими органами податкових повідомлень-рішень суб'єктам господарювання здійснюється у порядку, передбаченому пунктами 4.5 - 4.8 розділу 4 цього Порядку.
Відповідно до вимог пункту 4.6 розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788, податкові повідомлення-рішення Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 02.06.2010 №0000931540/0 та від 11.10.2010 року №0001441540/0 на підставі отриманих від державного реєстратора Єдиного державного реєстру відомостей, щодо його відсутності за юридичною адресою: Луганська область, Краснодонський район, с.Самсонівка, вул.Молодіжна,31 відповідачу не вручені, про що складено відповідні акти про неможливість вручення податкових повідомлень-рішень та їх розміщення на дошці податкових оголошень №108 від 04.06.2010 та №164 від 11.10.2010 (а.с.11.13).
Пунктом 4.9 розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788, регламентовано, що якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.
З огляду на вимоги пункту 4.9 розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788, податкові повідомлення-рішення Краснодонської ОДПІ Луганської області від 02.06.2010 №0000931540/0 та від 11.10.2010 року №0001441540/0 вважаються врученими Фермерському господарству ОСОБА_2 у день їх розміщення на дошці податкових оголошень – відповідно 04.06.2010 та 11.10.2010.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Згідно із підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.
Абзацом 6 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» регламентовано, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Податкові повідомлення – рішення Краснодонської ОДПІ Луганської області від 02.06.2010 №0000931540/0 та від 11.10.2010 року №0001441540/0 відповідач ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржував, тому визначені ними податкові зобов’язання згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) вважаються узгодженими у день отримання платником податків податкових повідомлень - рішень.
В порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суми штрафних (фінансових) санкцій протягом десяти календарних днів від дня отримання відповідних податкових повідомлень-рішень відповідачем не сплачені.
Таким чином, відповідач, незважаючи на всі прийняті Краснодонською об’єднаною державною податковою інспекцію Луганської області заходи щодо добровільного погашення відповідачем податкового боргу, свої податкові зобов’язання платника податків останній не виконав, за час судового розгляду справи у добровільному порядку штрафні санкції з податку на прибуток підприємств у розмірі 2720,00 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки прокурор звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 12 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 18 квітня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Прокурора Краснодонського району Луганської області в інтересах держави в особі Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області до Фермерського господарства ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2720,00 грн. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фермерського господарства ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1) штрафні санкції з податку на прибуток підприємств в сумі 2720,00 грн. (дві тисячі сімсот двадцять гривень 00 коп.), перерахувавши на розрахунковий рахунок №31117009700134, отримувач Краснодонське УДК, код одержувача 24048922, банк ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, призначення платежу – податок на прибуток.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі та підписана 18 квітня 2011 року.
СуддяО.О. Цицюра