Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2011 року Справа № 2а-1054/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого –судді - Ясенової Т.І., суддів – Хилько Л.І., Черниш О.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління ДСА України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України ( далі за текстом ДСА України) та Територіального управління ДСА України в Кіровоградській області (далі за текстом ТУ ДСА України в Кіровоградській області), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України та Територіального управління ДСА України в Кіровоградській області по виконанню постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 „Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” щодо нарахування йому посадового окладу у відповідності до розміру мінімальної заробітної плати, без обмеження її розміром; зобов’язати Державну судову адміністрацію України та територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, починаючи з 01.04.2010р. нараховувати та виплачувати на його користь заробітну плату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005р. із змінами та доповненнями, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, існуючої на момент виплати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на Закони України „Про статус суддів”, „Про судоустрій”, постанови Кабінету Міністрів України №№ 513, 514 від 30.06.2005 р.
Зазначає, що постановою Вищого Адміністративного Суду України від 16.05.2007р. визнано пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 „Про оплату праці суддів” (далі за текстом –Постанова КМУ №865) незаконним, допущено поворот виконання Постанови Кабінету Міністрів України №865 та визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з Постановами Кабінету Міністрів України від 30.06.2005р. №513 та № 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 01.06.2005р.
Проте, ДСА України не виконало постанову Вищого Адміністративного Суду України від 16.05.2007р. у добровільному порядку.
Постановою КМУ №865 затверджено схеми посадових окладів керівників судів Конституційного суду України, Верховного суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками у співвідношенні до мінімальної заробітної плати. Постанову доповнено пунктом 4-1, згідно з- постановою КМУ № 1310 від 31.12.2005р., якою встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться.
Постановою Печерського районного суду м.Києва від 19.03.2007р., залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду м.Києва від 03.12.2007р. та Вищого Адміністративного суду України від 29.10.2009р. п.4-1 Постанови КМУ №865 визнано протиправним та скасовано.
У зв'язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати, починаючи з 2005р., розмір його посадового окладу повинен встановлюватися виходячи із розміру мінімальної заробітної плати без обмеження її розміром 332 грн.
Зазначає, що ДСА України та ТУ ДСА України в Кіровоградській області допускають бездіяльність в цьому питанні, рішення суду ігнорується та незаконного нараховується посадовий оклад виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332грн., а не розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлена законодавчими актами.
Вважає, що для приведення посадового окладу судді місцевого суду у відповідності з вимогами Закону не потрібно прийняття будь-яким іншим органом рішення чи постанови, а вирішення цього питання входить саме до компетенції ДСА України.
Представник відповідачів, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.
Посилається на те, що відповідно до ч.2 ст. 120 Закону України „Про судоустрій” (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) ДСА України відповідно до покладених на неї завдань виконувала та на даний час виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, яка здійснює подальший розподіл вказаних коштів між розпорядниками нижчого рівня.
Стаття 35 Бюджетного кодексу України 2001року передбачала умови складання бюджетного запиту, за якими головні розпорядники бюджетних коштів організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України. Водночас згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України „Про оплату праці” умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Зазначає, що вказані позивачем судові рішення винесені у справах за позовом до Кабінету Міністрів України де ДСА України є третьою особою. Відповідно до ст. 117 Конституції України та ст.52 Закону України „Про Кабінет Міністрів України”, прийняття постанов КМ України є його виключною компетенцією.
При цьому, резолютивні частини рішень судів, на які посилається позивач, не опубліковані відповідачем у відповідності до ч.11 ст.171 КАС України в Офіційному віснику України, а отже вважає, що процедура визнання нормативного акту протиправним, офіційно не відбулася.
Також посилається на те, що ДСА України вживались, відповідно до наданих повноважень, заходи. Так, на виконання рішення Ради Суддів України від 27.06.2008 №105, ДСА України розроблено відповідні законопроекти про внесення змін до постанови КМ України №865 від 03.09.2005р. про що звітується у статті заступника голови ДСА України, викладеної у Віснику ДСА України №1/2010.
Також, розроблено проект постанови КМ України про внесення змін до деяких постанов КМ України, даними змінами запропоновано зокрема п.4-1 постанови КМ України від 03.09.2005 №865 викласти у новій редакції, а саме: „установити, що розмір посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється законодавством на відповідний рік”. До зазначеного проекту додано пояснювальну записку та порівняльну таблицю, зведені фінансово-економічні розрахунки, з яких видно загальну суму додаткових бюджетних коштів на 2008, 2009, 2010 роки, які необхідні згідно з проектом постанови КМ України.
Зазначений проект постанови КМ України ДСА України 01.10.2008р. направила Міністерству економіки України, Міністерству праці та соціальної політики України, Міністерству фінансів України на погодження. Але, з отриманих відповідей від зазначених міністерств, жодне з них не підтримало та не погодило зазначений проект постанови КМ України, спільною причиною непогодження проекту постанови була потреба у додаткових коштах з Державного бюджету України.
Крім того, ДСА України листом від 13.08.2010, 13.09.2010 зверталася до Міністерства фінансів України з проханням підготувати зміни до Державного бюджету України на 2010 рік у частині збільшення видатків на утримання органів судової влади, у зв'язку з прийняттям Закону України „Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 №2453-УІ, але з отриманої відповіді (12.10.2010) Міністерство фінансів України повідомило, що позбавлене можливості внести такі зміни, оскільки джерела покриття збільшення видатків державного бюджету на 2010 рік для реалізації заходів, пов'язаних із прийняттям Закону України „Про судоустрій і статус суддів” на сьогодні відсутні.
Після отриманої відповіді від Міністерства фінансів України, ДСА України про ситуацію, що склалася із фінансуванням діяльності судів повідомила Президента України (лист від 18.10.2010 №11-7053/10, Прем'єр-міністра України (лист від 18.10.2010 №11-7052/10), Голову Ради суддів України (лист від 18.10.2010 №11-7057/10). З урахуванням звернень ДСА України, Рада суддів України прийняла рішення №20 від 19.11.2010, яким зокрема доручено звернутися до Президента України у зв'язку із ситуацією, що склалася по виконанню вимог законодавства з оплати праці суддів (звернення зазначеного органу від 30.11.2010 р. №12рсу-374/100, відповідь Міністерства фінансів України про збільшення видатків на виконання рішень судів по виплаті заробітної плати, щодо звернення Ради суддів України від 30.11.2010 р. №12рсу-374/10.
Вказує на те, що ДСА України та ТУ ДСА в Кіровоградській області щодо оплати праці позивачу по справі діяли та діють на підставі Законів України про Державний бюджет України на 2005-2011 роки, Бюджетного кодексу України та ст.68 Конституції України, яка передбачає обов'язкове виконання самої Конституції та законів України.
Суд, дослідивши доводи сторін, письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області з 28.03.2001р.
Частиною 1 ст.44 Закону України „Про статус суддів” (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Відповідно до ст.130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Згідно ч.1 ст. 121 Закону України „Про судоустрій України” (чинного на час виникнення спірних правовідносин), суди загальної юрисдикції фінансуються на підставі кошторисів і помісячних розписів видатків, затверджених відповідно до вимог цього Закону, в межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до ст. 122 Закону України „Про судоустрій України”, матеріально –технічне забезпечення місцевих судів покладається на Державну судову адміністрацію і здійснюється на підставі замовлень відповідного суду, у межах кошторису на утримання даного суду. Суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через Державну судову адміністрацію.
Пунктом 2 Указу Президента України від 28.02.1997 р. № 187 „Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни” встановлено, що витрачання коштів органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами, іншими організаціями, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, здійснюється на підставі їх кошторисів доходів і видатків, які затверджуються у встановленому порядку не пізніше, ніж в місячний строк після затвердження відповідних бюджетів.
Відповідно до ч.2 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів, відповідно до затвердженого бюджетного розпису.
Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
Розпорядники бюджетних коштів, до яких відноситься Державна судова адміністрація України, беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов’язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Законом України „Про Держаний бюджет України” та Бюджетним кодексом України, не вважаються бюджетними зобов’язаннями.
Згідно п.7 ст. 23 Бюджетного кодексу України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.
Статтею 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 01 січня по 31 грудня, а за особливих обставин –на інший період.
Конституцією України визначено кінець бюджетного періоду –31 грудня поточного року, тобто саме у цей час закінчуються всі бюджетні призначення. Винятком є лише випадок, коли окремим законом передбачається багаторічне призначення.
Посилання позивача на постанову Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2007 року, згідно якої визнано незаконним пункт 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 „Про оплату праці суддів”та допущено поворот її виконання одночасно з Постановами Кабінету Міністрів України № 513 від 30 червня 2005 року та № 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 01 червня 2005р. є безпідставним, оскільки цим судовим рішенням Вищого адміністративного суду України задоволено позовні вимоги позивача до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України і саме для Кабінету Міністрів України є обов’язковим виконання цього судового рішення, зважаючи на те, що Законом України „Про оплату праці” визначення умов оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, віднесено до повноважень саме Кабінету Міністрів України (ст.ст.8,13 Закону). Державна судова адміністрація України, як третя особа, ні цим судовим рішенням, ні жодним законодавчим актом України не зобов’язана виконувати його одноособово.
Відповідно до ст. 117 Конституції України та ст.53 Закону України „Про Кабінет Міністрів України”, прийняття постанов Кабінету Міністрів України є його виключною компетенцією. Положення про введення в дію кожної постанови є її частиною як нормативно –правового акту. Суд не наділений повноваженнями щодо нормотворчості, а тому судове рішення про допуск повороту виконання постанови Кабінету Міністрів України є обов’язковим до виконання саме Кабінетом Міністрів України, який на виконання цього судового рішення зобов’язаний прийняти відповідну постанову та забезпечити її фінансування.
Відповідно до Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджено Указом Президента України від 03 березня 2003 року № 182/2003, Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Серед інших завдань, покладених на Державну судову адміністрацію України, п.п. 13 п.4 передбачено виконання функцій головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування, інших органів і установ судової системи та ДСА України; п.п. 14 п.4 передбачає здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.
Виконуючи функції головного розпорядника бюджетних коштів, Державна судова адміністрація України подає до Міністерства фінансів України бюджетний запит, тобто розрахунки відповідних витрат судової влади, визначених відповідно до Закону України „Про статус суддів” та інших нормативно –правових актів, з метою включення їх до проекту Закону України „Про державний бюджет” на відповідний рік.
Досліджені в судовому засіданні докази свідчать про те, що ДСА України діяла на підставі та в межах наданих повноважень.
Так, на виконання рішення Ради Суддів України від 27.06.2008 №105, ДСА України розроблено відповідні законопроекти про внесення змін до постанови КМ України №865 від 03.09.2005р. про що звітується у статті заступника голови ДСА України, викладеної у Віснику ДСА України №1/2010.
Також, розроблено проект постанови КМ України про внесення змін до деяких постанов КМ України, даними змінами запропоновано зокрема п.4-1 постанови КМ України від 03.09.2005 №865 викласти у новій редакції, а саме: „установити, що розмір посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється законодавством на відповідний рік”. До зазначеного проекту додано пояснювальну записку та порівняльну таблицю, зведені фінансово-економічні розрахунки, з яких видно загальну суму додаткових бюджетних коштів на 2008, 2009, 2010 роки, які необхідні згідно з проектом постанови КМ України.
01.10.2008р. зазначений проект постанови КМ України направлено ДСА України Міністерству економіки України, Міністерству праці та соціальної політики України, Міністерству фінансів України на погодження.
Також, ДСА України листами від 13.08.2010, 13.09.2010 зверталася до Міністерства фінансів України з питань підготовки змін до Державного бюджету України на 2010 рік у частині збільшення видатків на утримання органів судової влади, у зв'язку з прийняттям Закону України „Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 №2453-УІ.
ДСА України щодо ситуації, що склалася із фінансуванням діяльності судів інформувала Президента України (лист від 18.10.2010 №11-7053/10), Прем'єр-міністра України (лист від 18.10.2010 №11-7052/10), Голову Ради суддів України (лист від 18.10.2010 №11-7057/10).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на встановлені обставини справи та оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку, що відповідачі у справі діяли у відповідності до вимог, встановлених ч.2 ст. 19 Конституції України в правовідносинах, що є предметом даного спору.
Що стосується позовних вимог про зобов’язання проводити в подальшому, починаючи із 01.04.2010р. нараховувати та виплачувати на користь позивача заробітну плату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005р. із змінами та доповненнями, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, існуючої на момент виплати, суд констатує, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав і інтересів осіб на майбутнє не відповідає вимогам закону.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління ДСА України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії –відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий –суддя Т.І. Ясенова
Судді О.А. Черниш
Л.І. Хилько