КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 квітня 2011 року Справа № 1170/2а-954/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді Кармазиної Т.М.,
при секретарі –Сириці І.О.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1,
представників відповідача –Бондаренка В.В., Довганя І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кіровоградського обласного військового комісаріату про визнання недійсним рішення та зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсним рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій при Кіровоградському об’єднаному міському військовому комісаріаті щодо неможливим визнати його учасником бойових дій та зобов’язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій при Кіровоградському об’єднаному міському військовому комісаріаті визнати його учасником бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване рішення є протиправним та безпідставним. Оскільки в період навчання у Харківському вищому військовому училищі тилу МВС СРСР (м.Харків) з 1986р. по 1990р. він неодноразово залучався до виконання спеціальних задач в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах, по нормалізації обстановки, відновлення законності та правопорядку на території Республіки Азербайджан та Республіки Вірменія. Що є підставою для визнання його, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України „Про організаційні заходи щодо застосування Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, учасником бойових дій. Також, позивач зазначає, що комісія не взяла до уваги пункт Постанови Кабінету Міністрів України “Інші країни після грудня 1979 р.”
Крім того, позивач посилався на те, що за проявлену мужність, самовідданість та зразкове виконання службових обов’язків під час перебування в зоні бойових дій його було нагороджено почесними грамотами.
В судовому засіданні позивач підтримав позові вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.
Представники відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилалися на відсутність, як на час прийняття оскаржуваного рішення, так і на даний час, довідки 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про особисту участь позивача у бойових діях.
Також посилались на те, що позивач направлявся до країн, в яких велися бойові дії не як військовий фахівець, як то передбачено приміткою 6 до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України „Про організаційні заходи щодо застосування Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а як курсант Харківського вищого військового училища тилу МВС СРСР.
Суд, заслухавши доводи позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Позивач 20 січня 2011 р. звернувся із заявою до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій Кіровоградського обласного військового комісаріату, в якій просив комісію визнати його учасником бойових дій.
За результатами розгляду заяви, згідно протоколу засідання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій Кіровоградського обласного військового комісаріату від 27 січня 2011 р. №1 позивачеві відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій на підставі постанови Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 року. (а.с.41-42).
Згідно п.1 Положення про Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 08.04.2009 р. №158 комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України (далі - Комісії) створюються в Міністерстві оборони України, військовій частині А0515, військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах. Пунктом 6 цього ж Положення встановлено, що на Комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визначення учасників бойових дій відповідно до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з числа осіб, звільнених з військової служби, які перебувають на обліку у військових комісаріатах.
Згідно ст.4 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993р. №3551-XII (далі за тексом –Закон №3551-XII) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Відповідно до п.2 ст.6 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993р. №3551-XII (далі за тексом –Закон №3551-XII) учасниками бойових дій визнаються, зокрема, учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 1988р. по 1989р. під час навчання у Харківському вищому військовому училищі тилу МВС СРСР (м.Харків) позивач перебував у службових відрядженнях в м.Баку (Республіка Азербайджан) та м.Єреван (Республіки Вірменія), про що свідчать копії витягів з наказів начальника Харківського вищого військового училища тилу МВС СРСР: №55 с/ч від 03 березня 1988р., №64 с/ч від 12 березня 1988р., №74 с/ч від 23 березня 1988р., №82 с/ч від 31 березня 1988р., №147 с/ч від 16 червня 1988р., №193 с/ч від 05 серпня 1988р., №290 с/ч від 25 листопада 1988р. та №43 с/ч від 17 лютого 1989р. (а.с.7-14).
Перелік держав, зазначених у п.2 ст.6 Закону №3551-XII, а також періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України, а саме Постановою Кабінету Міністрів України „Про організаційні заходи щодо застосування Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 08 лютого 1994 року №63 (далі за тексом –Постанова №63).
Території та періоди бойових дій, на які посилається позивач, не віднесені до даного переліку Постанови Кабінету Міністрів України, що дає підстави вважати, що положення Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не можуть бути застосовані до позивача.
У вказаному Переліку держав і періодів бойових дій на їх території наявна графа “Інші країни після грудня 1979 р.- 6”.
Відповідно до пункту 6 примітки до Переліку, затвердженого Постановою №63, Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялись військові фахівці в країни, на території яких велись бойові дії, але Генеральний штаб збройних сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям в таких випадках пільги надавались на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь в бойових діях.
Зі змісту даної примітки 6 до Переліку стосовно можливості визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після грудня 1979 року, та не названі у Переліку, вбачається, що її положення поширюються лише на військових фахівців, які направлялися Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР у країни, на території яких велися бойові дії і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.
Доказів наявності у позивача зазначеної довідки, суду не надано.
Тобто, таких юридичних фактів, з якими в даному випадку чинним законодавством пов’язується право особи на визнання її учасником бойових дій, судом не встановлено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.05.2010р. по справі 21-74во1.
Крім того, в матеріалах справи є Грамота РК ЛКСМ Вірменії, якою 08.06.1988р. ОСОБА_1 був нагороджений за активну участь в суспільно–політичному житті району та добросовісне виконання службових завдань по охороні громадського порядку (а.с.36).
Доказів, які б давали можливість зробити висновок про участь позивача у бойових діях суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем рішення щодо неможливості визнати позивача учасником бойових дій.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких порушень прав ОСОБА_1 з боку відповідача та про відсутність підстав для зобов’язання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій при Кіровоградському об’єднаному міському військовому комісаріаті визнати позивача учасником бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка.
Зважаючи на наведені норми чинного законодавства України та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, як безпідставні та такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову –відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 11.04.2011р.
Суддя підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Т.М. Кармазина