ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" квітня 2011 р. cправа № 2a-149/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.
представника позивача: управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області –не з’явилася
представника відповідача: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі та м. Калуші Івано-Франківської області –Брезіцької М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі та м. Калуші Івано-Франківської області про стягнення витрат по виплаті пенсій в розмірі 1 360,70 грн. та заборгованості по виплаченій щомісячній адресній допомозі у розмірі 437 376,93 грн. -
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області (далі –позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі та м. Калуші Івано-Франківської області (далі –відповідач) про зобов’язання вчинити дії по включенню в акти звірки витрат по виплаті пенсій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у загальному розмірі 2 783,85 грн. та стягнення заборгованості по виплаченій щомісячній адресній допомозі у розмірі 436 256,15 грн.
В ході судового розгляду справи представник позивача 08.04.2011 року подав заяву про уточнення позовних вимог і просить суд стягнути з відповідача витрати у зв’язку із виплатою пенсій ОСОБА_2, ОСОБА_3 за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року у загальному розмірі 1 360,70 грн. та заборгованість по виплаченій щомісячній адресній допомозі за вказаний період у розмірі 437 376,93 грн. (а.с. 124-125).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Закону України ‘‘Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності’’в період з 01.04.2010 року по 30.11.2011року відмовився від відшкодування сум понесених позивачем витрат на виплату та доставку виплачених пенсій по інвалідності громадянам, що одержали трудове каліцтво за межами України, в тому числі на території республік за період їх входження до складу СРСР, а також відшкодування щомісячної адресної допомоги. Загальна сума такої заборгованості за період з 01.04.2010 року до 30.11.2010 року по виплаченій пенсії ОСОБА_2, ОСОБА_3 становить 1 360,70 грн., по щомісячній адресній допомозі - 437 376,93 грн.
Позивач в судове засідання не з’явився, суду надав клопотання про розгляд справи без участі у справі його представника.
Відповідач позовні вимоги не визнав, подавши до суду письмове заперечення проти адміністративного позову. В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що відшкодування адресної допомоги до пенсії в розмірі 437 376,93 грн. за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не передбачено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Така адресна допомога встановлена Постановами Кабінету Міністрів України за №265 від 26.03.2008 року і за №654 від 16.07.2008 року для підвищення рівня пенсійного забезпечення, її виплати здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Зазначила, що згаданим Порядком визначено механізм відшкодування виплачених пенсій по інвалідності, який здійснюється виключно на централізованому рівні тобто, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним Фондом України. У відділення виконавчої дирекції Фонду відсутні кошти на виплату заявлених позивачем сум, оскільки збір та акумуляція коштів, а також їх розподіл здійснюється на централізованому рівні відповідно до узгодженої довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, а тому стягнення відшкодування такої пенсії по ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в розмірі 1 360,70 грн. на рівні міськрайонних відділень є неможливим.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких мотивів.
Судом встановлено, що позивач та відповідач у період з квітня 2010 року по листопад 2010 року включно кожного місяця підписували акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У зв’язку з виникненням неузгодженості між розрахунками управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі та м. Калуші Івано-Франківської області до кожного акту складено таблицю розбіжностей із зазначенням сум, які не прийняті відповідачем до заліку (а.с. 34-41).
Як вбачається із актів щомісячної звірки, таблиць розбіжностей та розрахунку сум неприйнятих до відшкодування відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі та м. Калуші Івано-Франківської області, спір виник внаслідок непогодження відповідачем актів звірки витрат по державній адресній допомозі на суму 437 376,93 грн. та по відшкодуванню 1 360,70 грн. витрат на виплату та доставку виплачених пенсій по інвалідності ОСОБА_2 і ОСОБА_3, нещасний випадок (трудове каліцтво) з яких стався за межами України, в тому числі на території республік за період їх входження до складу СРСР (а.с. 26-41, 126-127).
Позивач звернувся до відповідача про відшкодування понесених витрат на виплату і доставку виплатою пенсій по інвалідності та щомісячної державної адресної допомоги за період з 01.04.2010 року до 30.11.2010 року відповідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року за № 5-4/4 (далі - Порядок).
Загальна сума не відшкодованих відповідачем позивачу витрат складає 438 737,63 грн. (а.с. 124-125).
Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до статті 10 Закону України ‘‘Про пенсійне забезпечення’’здійснюється органами Пенсійного фонду України, згідно статті 8 даного Закону Пенсійний фонд України як самостійно фінансово-банківська система поряд з іншими надходженнями формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на заходи соціального страхування.
Статтею 1 Закону України ‘‘Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування’’від 14.011998 року за №16/98-ВР встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України за №265 від 26.03.2008 року ‘‘Про деякі питання пенсійного забезпечення’’запроваджена державна адресна допомога, яка сплачується, якщо розмір пенсії не досягає встановленого відсотка прожиткового мінімуму.
Згідно з пункту 4 вищезазначеної Постанови виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
За приписами частини 1 і 2 статті 6 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення, мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
У разі, якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Відповідно до статті 21 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності’’Фонд соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку зобов’язаний у встановленому законодавством порядку, крім іншого, своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, крім іншого, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Підстави відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України видатків Пенсійного фонду України на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання встановлені статтею 24 вищеназваного Закону.
Відповідно до пункту 3 згаданого вище Порядку відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів ‘‘а’’, ‘‘в’’, ‘‘г’’статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 року за №1094.
Відшкодуванню згідно пункту 4 Порядку підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України ‘‘Про пенсійне забезпечення’’, ‘‘Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності’’ та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Таким чином, пунктом 4 Порядку визначений виключений перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Державна адресна допомога не входить до цього переліку, відсутня ця допомоги і в переліку сум, що підлягають виплаті за статтею 21 Закону України ‘‘Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності’’.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача обов’язку відшкодовувати позивачу суми витрат, пов’язаних із виплатою щомісячної державної адресної допомоги пенсіонерам. Від так, позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.12.2010 року у справі №К-2886/10 за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Новоградівці Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Новоградівці Донецької області, а також ухвалі від 07.10.2010 року у справі №К-4867/10 за позовом управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіці Крим до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в смт. Кіровське Автономної Республіці Крим.
Як з’ясовано в судовому засіданні, між позивачем і відповідачем спір виник також внаслідок непогодження відповідачем актів звірки витрат по виплаті пенсії по інвалідності ОСОБА_2 (номер особового рахунку НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (номер особового рахунку НОМЕР_2), нещасний випадок з якими стався у 1969 році та 1999 році за межами України, в тому числі на території республіки колишнього СРСР, на суму 1 209,52 грн. та 151,18 грн. відповідно за період з квітня 2010 року по листопад 2010 року (а.с. 127).
Судом встановлено, що факт страхового випадку на виробництві при виконанні трудових обов'язків та інвалідність підтверджуються відносно ОСОБА_2 актом №6/3 від 08.05.1969 року про нещасний випадок на виробництві форми Н-1, згідно з яким останній, працюючи транспортним робочим на шахті №3 Південно-Джезказганського рудника (Карагандинська область, Казахстан) 08.05.1969 року отримав травму голови. Відповідно до виписки з акту огляду в МСЕК від 11.05.1970 року визнаний інвалідом 2 групи внаслідок нещасного випадку на виробництві та згідно виписки з протоколу №467 від 30.05.1970 року Джезканганським відділом соціального забезпечення йому було призначено пенсію по інвалідності. Відповідно до виписки з акту огляду в МСЕК від 11.05.1973 року ОСОБА_2 встановлено 3 групу інвалідності, та згідно виписки з акту огляду в МСЕК від 20.01.1992 року інвалідність встановлена повічно (а.с. 13-16).
Факт страхового випадку на виробництві при виконанні трудових обов'язків та інвалідність відносно ОСОБА_3 підтверджуються актом №10 від 22.12.1999 року про нещасний випадок на виробництві форми Н-1, згідно з яким ОСОБА_3, працюючи помічником бурильника 5 розряду в управлінні капітального ремонту свердловини відкритого акціонерного товариства «Сибнефть-Ноябрьскнефтегаз»відкритого акціонерного товариства «Сибирская нефтяная компания»(Ямало-Ненецкий автономний округ, м. Ноябрьск) 08.12.1999 року отримав травму правої ноги (відкритий перелом великої правої берцевої кістки і малої серцевої кістки зі зміщенням). Відповідно до виписки з акту огляду в МСЕК від 16.11.2000 року визнаний інвалідом 3 групи внаслідок нещасного випадку на виробництві та згідно з протоколом №5/13 від 11.02.2001 року Калуським міським управлінням соціального захисту населення з 01.02.2001 року йому призначено пенсію по інвалідності (а.с. 17-21).
Як вже зазначено вище статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, в Україні залежно від страхового випадку є: пенсійне страхування, страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).
Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, відновлення здоров’я та працездатності потерпілого, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним своїх трудових обов’язків, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсія у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відносини стосовно відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат Пенсійного Фонду на виплату пенсій по інвалідності регулюється Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та Законом України ‘‘Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності’’.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності’’у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати в тому числі шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, виплачуючи йому пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Судом вже відзначалося вище, що пунктом 4 вказаного Порядку серед сум, які відшкодовуються із витрат, що виплачуються відповідно до Законів України ‘‘Про пенсійне забезпечення’’, ‘‘Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності’’та інших нормативно-правових актів визначено суми основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Згідно пункту 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України ‘‘Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державні соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності’’, який набрав чинності з 01.04.2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 статті 24 Закону України ‘‘Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності’’закріплене аналогічне правило, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми сфера дії Закону України ‘‘Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності’’поширюється на категорію інвалідів, які отримали інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві, в тому числі, і відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку.
Відповідно до статті 3 Закону України ‘‘Про правонаступництво України’’від 12.09.1991 року закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.
Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.
За змістом вимог статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Статтею 3 вказаної Угоди визначено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.
Підпунктом ‘‘а’’статті 27 Закону України ‘‘Про пенсійне забезпечення’’встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежну від стажу роботи.
Статтями 80 та 85 Закону України ‘‘Про пенсійне забезпечення’’передбачено, що нарахування та виплата пенсій проводиться органами Пенсійного Фонду за місцем проживання пенсіонера.
Згідно приписів частини 2 статті 2 Закону України ‘‘Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності’’особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.
Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.
Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди.
Як встановлено судом за заявлений період позивачем здійснено виплату громадянам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 витрат на виплату пенсій громадянам, яким встановлена інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за межами України в сумі 1 360,70 грн. Фактичне здійснення таких виплат встановлено під час судового розгляду відповідно до списків осіб, яким виплачено пенсію по інвалідності за квітень –листопад 2010 року, підставність їх проведення підтверджено матеріалами справи, зокрема, актами про нещасний випадок на виробництві (а.с. 13, 17, 128-187).
Щодо тверджень відповідача про те, що позивач не наділений повноваженнями звертатися до суду про стягнення витрат на виплату пенсій та витрат на доставку вказаних виплат необхідно зазначити наступне.
Відповідно пункту 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону України ‘‘Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності’’відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України ‘‘Про охорону праці’’, які ліквідуються.
Згідно статті 18 Закону України ‘‘Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності’’робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Пунктами 1.2. та 1.4. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27.04.2007 року за №24, передбачено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений у пунктах 2.7, 2.8, 3.1, 5.3, 6.1.1 цього Порядку, і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.
Таким чином, з врахуванням вищенаведених законодавчих норм органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків, як самостійні юридичні особи, зобов’язані відшкодувати витрати по виплаті та доставці пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві органам Пенсійного Фонду, як самостійним юридичним особам, які проводять відповідні виплати пенсій, тому орган Пенсійного Фонду має право на відшкодування органом Фонду соціального страхування від нещасних випадків сум витрат на виплату та доставку вказаних пенсій. Оскільки відповідач відмовився відшкодувати спірні витрати, позивач правомірно звернувся в суд з позовом про стягнення суми виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 20.01.2011 року у справі №К-34168/10 за позовом управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнути із відповідача витрати по виплачених пенсіях інвалідам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у загальному розмірі 1 360,70 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі та м. Калуші Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 25925437) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 20551096) витрати у зв’язку із виплатою пенсій ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 у загальному розмірі 1 360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень 70 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.
Постанова в повному обсязі складена 15.04.2011 року.