ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" квітня 2011 р. cправа № 2а-678/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.
представника позивача: управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області –Мельничука В.О.
представника відповідача: старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області Галуги В.Я., відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області –Галуги В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області до старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області Галуги В.Я., відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови від 15.01.2011 року, -
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області (далі –позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області Галуги В.Я., відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області (далі –відповідач) про визнання неправомірними дій та скасування постанови від 15.01.2011 року.
Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення вимог статей 32, 33, пункту 10 статті 34, статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" при примусовому виконанні виконавчого листа за №2а-2002/2009, виданого Галицьким районним судом Івано-Франківської області 04.06.2010 року, старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області Галугою В.Я., неправомірно винесено постанову від 15.01.2011 року про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн. Вказав, що відповідач, при винесенні постанови про накладення штрафу на управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області, не врахував поважність причин невиконання рішення суду, яке зумовлено неможливістю його фактичного виконання безпосередньо позивачем. ОСОБА_4 з 01.01.2007 року по даний час перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області і отримує пенсію, як інвалід дитинства та основну пенсію, а тому позивач не може виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, так як це призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду України. У зв’язку з цим, позивач 21.08.2010 року звернувся із заявою до Галицького районного суду Івано-Франківської області про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвалою від 07.10.2010 року в задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України Галицькому районі Івано-Франківської області відмовлено, після чого 11.10.2010 року позивач оскаржив вказану ухвалу до Апеляційного суду Івано-Франківської області, однак справа по даний час не розглянута. Вважає, що з урахуванням даних обставин у позивача не було правових підстав для виконання в повному обсязі судового рішення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та пояснив суду, що постанова старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області Галуги В.Я. про накладення штрафу в сумі 340,00 грн. від 15.01.2011 року є безпідставною та незаконною, оскільки у позивача були поважні причини невиконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010 року. Зазначив, що у відповідності до статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 10.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року за № 74/5 зобов’язаний був зупинити виконавче провадження за вищевказаних обставин.
Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що на підставі виданого Галицьким районним судом Івано-Франківської області виконавчого листа за №2а-2002/2009 від 04.06.2010 року, ним було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.06.2010 року та зобов’язано позивача в термін до 23.06.2010 року нарахувати та виплатити ОСОБА_4 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням частини 1 статті 28 "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" і виплачених сум. Однак позивачем у наданий термін постанову суду виконано не було, внаслідок чого винесено постанову про накладення штрафу від 15.01.2011 року та видано розпорядження про зобов’язання боржника виконати постанову суду в термін до 22.01.2011 року. За умови чинності судового рішення апеляційної інстанції, а також виконавчого листа за №2а-2002/2009, виданого Галицьким районним судом Івано-Франківської області 04.06.2010 року, та з урахуванням вимог статті 124 Конституції України, вважає свої дії законними, тобто такими, що вчинені в порядку та у спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження".
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Судом встановлено, що 05.05.2010 року за наслідками перегляду в апеляційному порядку постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області, ухваленої в адміністративній справі за №2а-2002/2009 від 27.03.2009 року, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області задоволено частково та скасовано постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області. Даною постановою апеляційної інстанції визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області щодо невиплати підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області нарахувати і виплатити ОСОБА_4 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням частини 1 статті 28 "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум (а.с. 11-12).
04.06.2010 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист за №2а-2002/2009 за постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010 року (а.с. 68).
10.06.2010 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача із вказаним виконавчим листом за №2а-2002/2009, згідно якого позивача зобов’язано нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням частини 1 статті 28 "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум (а.с. 69).
16.06.2010 року на підставі статей 3, 18, 24 Закону України "Про виконавче провадження" постановою підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області відкрито виконавче провадження за №19804371, якою позивачу надано строк для добровільного виконання постанови суду до 23.06.2010 року (а.с. 14-15). У зв’язку із невиконанням позивачем судового рішення відповідачем 15.01.2011 року винесено постанову про накладення штрафу, якою застосовано до управління пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області штраф розмірі 340 грн. (а.с. 21).
У відповідності до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є обов’язковість судових рішень.
Частина 5 статті 124 Конституції України визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Аналогічні норми Основного закону кореспондовані у частину другу статті 14 Кодексу адміністративного судочинства, згідно вимог якої постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України.
Як встановлено в судовому засіданні, за наслідками апеляційного перегляду постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області, ухваленої в адміністративній справі за №2а-2002/2009 від 27.03.2009 року, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області задоволено частково, скасовано постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області та прийнято відповідне рішення зобов’язального характеру, виконання вимог якого необхідно здійснити управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області.
Відповідно частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Таким чином, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010 року, у відповідності до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набрала законної сили з моменту проголошення, тобто з 05.05.2010 року.
Стаття 258 Кодексу адміністративного судочинства України вказує підстави для звернення судових рішень в адміністративних справах до примусового виконання, згідно частини першої якої за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 3 цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами.
Судом встановлено, що Галицьким районним судом Івано-Франківської області виконавчий лист у вказаній адміністративній справі видано стягувачу –ОСОБА_4 04.06.2010 року з дотриманням вимог статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України і він є виконавчим документом, на підставі якого здійснюється примусове виконання рішення суду.
Главою 8 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок примусового виконання рішень судів у немайнових спорах.
Стаття 76 вказаного Закону встановлює загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, згідно яких після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону.
Стаття 87 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі. У відповідності до норм частини першої та третьої вказаної статті у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово зобов’язував позивача повідомити про хід виконання постанови суду від 05.05.2010 року, що підтверджується листами за №05-12/3143 від 25.06.2010 року та за №05-12/3214 від 15.07.2010 року (а.с. 71, 73).
05.07.2010 року позивач надіслав на адресу відповідача лист за №3218/06, в якому просив відкласти проведення виконавчих дій, а також зупинити виконавче провадження, у зв’язку з тим, що ОСОБА_4 з 01.01.2007 року не перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області (а.с. 72).
Відповідно статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.
Як встановлено судом, державний виконавець рішення про відкладення виконавчих дій не приймав і будь-яких постанов з даного приводу не виносив, оскільки позивачем не наведено державному виконавцю у листі від 05.07.2010 року чітких обставин, що перешкоджали провадженню виконати дії та, які були б підставою для відкладення державним виконавцем виконавчих дій.
Позивач 26.07.2010 року звернувся до відповідача з листом за №3648/06 про зупинення виконавчого провадження, оскільки управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області звернулося до Галицького районного суду Івано-Франківської області із заявою про зміну сторони виконавчого провадження, так як згідно проведених дій встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області і отримує пенсію, як інвалід дитинства, в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, а також основну пенсію. У зв’язку з вказаним позивач зазначив про не можливість виплатити надбавку, оскільки це призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду України (а.с. 74).
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
В судовому засіданні встановлено, що 21.08.2010 року позивач звернувся до Галицького районного суду Івано-Франківської області із заявою про зміну сторони виконавчого провадження. Однак, ухвалою суду від 07.10.2010 року відмовлено в задоволенні даної заяви (а.с. 17-18).
11.10.2010 року управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області оскаржило ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 07.10.2010 року в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції, остаточне рішення яким на час розгляду даної справи не прийнято.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, відповідач 11.11.2010 року звернувся із заявою до Галицького районного суду Івано-Франківської області, в якій просив роз’яснити та змінити порядок виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010 року по справі №2а-2002/2009, так як у боржника відсутні законні підстави та повноваження щодо здійснення перерахунку пенсії і виплати недоотриманої суми (а.с. 75-77).
Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26.11.2010 року відмовлено у задоволенні подання відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, яка обґрунтована тим, що вимоги зазначені відповідачем у поданні взаємно виключають одна одну (а.с. 79-81).
Згідно пункту 1 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Суд зазначає, що звернення із заявою до суду, який видав виконавчий документ про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню та із заявою про відстрочку виконання рішення суду, у відповідності до статей 33, 35 вказаного Закону належить до компетенції державного виконавця і є його правом, реалізація якого зумовлена наявністю встановлених законом обставин. Використання зазначених прав державного виконавця здійснюється за його рішенням, з метою виконання покладених на нього обов’язків, щодо здійснення примусового виконання рішення суду. Аналогічним правом для звернення до суду із заявами про роз’яснення судового рішення, про відстрочку або розстрочку виконання, а також зміну способу і порядку виконання судового рішення наділені сторони виконавчого провадження, в тому числі боржник, яким є позивач. Використання даного права боржником Законом не визначено безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження. Такі підстави визначені статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження", а рішення про зупинення виконавчого провадження приймає державний виконавець за їх наявності у відповідності до статті 35 вказаного Закону.
Виходячи із системного аналізу статей 34, 35 вказаного Закону зупинення виконавчого провадження з підстав звернення самого державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання, є правом, а не безумовним обов’язком державного виконавця. Звернення ж сторони виконавчого провадження до суду, з вказаних підстав, в жодному випадку також не є підставою для обов’язкового зупинення виконавчого провадження.
Як наслідок, суд вважає, що за умови чинності судового рішення апеляційної інстанції, виконавчого листа за №2а-2002/2009, виданого Галицьким районним судом Івано-Франківської області 04.06.2010 року, та з урахуванням вимог статті 124 Конституції України, відповідачу не було доведено наявних обставин, які б ускладнювали виконання рішення суду або робили його неможливим, а тому не було підстав для зупинення виконавчого провадження. Від так, позивачем рішення суду не виконано в строк на його добровільне виконання, а посилання відповідача на необхідність зупинення примусового виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010 року за умови оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, відхиляється судом як безпідставні.
За таких обставин, суд дійшов до переконливого висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги статей 76, 87 Закону України "Про виконавче провадження" при накладенні на позивача 15.01.2011 року штрафу за невиконання без поважних причин рішення суду в розмірі 340,00 грн., а також висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області до старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області Галуги В.Я., відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови від 15.01.2011 року, – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.
Постанова в повному обсязі складена 13.04.2011 року.