ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2011 р. Справа № 2а/0270/659/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
при секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1-за довіреністю, ОСОБА_2- за довіреністю
відповідача : не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_3
до: Могилів-Подільського міжрайонного прокурора Вінницької області радника юстиці Гулька Андрія Васильовича
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовом звернулася ОСОБА_3 до Могилів-Подільського міжрайонного прокурора Вінницької області, радника юстиції – Гулька Андрія Васильовича про визнання дій протиправними визнання незаконними рішень, дій, бездіяльності та стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 січня 2011р. вона звернулась до Могилів-Подільського міжрайонного прокурора Вінницької області Гулька Андрія Васильовича з письмовим проханням здійснити представництво та захист її інтересів в Могилів-Подільському міськрайонному суді у справі № 63/1991 за її позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Обґрунтовувала своє право на таке представництво тим, що вона є особою похилого віку (82 роки), являється учасником Великої Вітчизняної війни та отримує мізерну пенсію. Крім того, позивачка зазначає, що завідуючою міською державною нотаріальною конторою Коріляк Л.М. та секретарем Грушанської сільської ради Григораш Н.Г. їй було відмовлено у посвідченні довіреності на її представників. За таких обставин вона вимушена була звернутися до органів прокуратури із заявою про здійснення її представництва у суді , проте Могилів-Подільським міжрайонним прокурором у задоволенні її заяви було відмовлено.
Відповідачів в судовому засідання не з’явився, проте надав суду свої заперечення та заяву про розгляд справи без його участі.
У своїх заперечення позивач не визнає позовні вимоги позивача, посилаючись на те, що прокурор відповідно до вимог ст.. 36-1 Закону України “Про прокуратуру” самостійно приймає рішення про представництво інтересів в суді, це є його право а не обов’язок. Крім того, він зазначає, що на момент звернення позивачки до адміністративного суду, у неї уже були законні представники.
Суд, вислухавши доводи позивача, надавши оцінку письмовим запереченням відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
20 січня 2011р. ОСОБА_3 звернулась до Могилів-Подільського міжрайонного прокурора Вінницької області Гулька Андрія Васильовича з письмовим проханням здійснити представництво та захист її інтересів в Могилів-Подільському міськрайонному суді у справі № 63/1991 за її позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Так, в ході судового розгляду справи встановлено, що 20.01.2011 року, на час звернення позивачки з заявою до Могилів-Подільського міжрайонного прокурора, у представників позивачки дійсно закінчився термін дії довіреності на представлення її інтересів у суді. ( а.с.16-17).
Як вбачається із матеріалів справи, на час надання відповіді Могилів-Подільського міжрайонного прокурора про відмову у представництві позивачки у суді, у неї уже були законні представники, що підтверджується матеріалами справи. (а.с. 18)
У своїй відповіді від 28.01.11 року № 453 Могилів-Подільська міжрайонна прокуратура відмовила позивачці у представленні її інтересів у суді , посилаючись на те, що згідно інформаційного листа Могилів-Подільського міськрайсуду від 26.01.2011 року № 1302 про те, що її представляють ОСОБА_2 та ОСОБА_1 згідно довіреності від 21 січня 2011 року, посвідченою приватним нотаріусом ОСОБА_8
Визначаючись зокрема щодо підстав про часткове задоволення позову, суд керувався наступними нормами права.
Відповідно до ст. 121 Конституції України - Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Так, відповідно до вимог ст.. 4 Закону “Про прокуратуру” завдання прокурорського нагляду спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:
1) закріплених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;
2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;
3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.{ Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 }
Відповідно до ст..20 Закону “Про прокуратуру” при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право: звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Згідно ст..36-1 Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.{ Частина друга статті 36-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2267-IV ( 2267-15 ) від 17.12.2004 }
Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Наказом Генеральної прокуратури України від 29.11.2006р. №6гн “Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень” Генеральний прокурор України зобов'язав міських та прирівняних до них прокурорів “забезпечити активне та ефективне застосування представницьких повноважень щодо захисту інтересів громадянина або держави в суді”(п.1) та наказав “Основними завданнями представництва в суді вважати реальний захист прав і законних інтересів осіб, які не спроможні з будь-яких причин самостійно захистити свої права або реалізувати процесуальні повноваження, невизначеного кола осіб, права яких одночасно порушуються, а також захист інтересів держави, що порушуються чи можуть бути порушені внаслідок протиправних діянь фізичних або юридичних осіб” (п.2), “Здійснювати представницькі функції шляхом участі у розгляді судами справ”(п.З), “Вважати пріоритетним захист соціальних і майнових прав неповнолітніх, інвалідів...”(п.4).
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що Могилів-Подільський міжрайонний прокурор Вінницької області повинен був виконати основне завдання при представництві в суді – реально захистити права і законні інтереси осіб, які неспроможні з будь-яких причин самостійно захищати свої права.
Послання відповідача у своїй відмові на те, що у позивачки є уже законні представники, є необґрунтованим, так як такі підстави не передбачені нормами чинного законодавства. Крім того, законодавством не передбачено обмеження щодо кількості представників особи у суді. Таким чином відповідач порушив її право на справедливий суд зазначене в ч.1 ст.6 Європейської конвенції про права людини та основні свободи.
Вимога ст..36-1 Закону України “Про прокуратуру” в частині повноваження прокурора самостійно визначати підстави для представництва у судах, форму його здійснення, на яку посилається відповідач у своїх запереченнях - не може застосовуватись у випадку звернення ОСОБА_3 до відповідача, оскільки ст..36-1 передбачає конкретну підставу представництва інтересів громадянина у разі неспроможності через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що єдиним вірними способом захисту порушеного права позивачки буде зобов’язання відповідача розглянути та вирішити питання про можливість представництва інтересів ОСОБА_3 в Могилів-Подільському міськрайонному суді Вінницької області відповідно до норм ст..36-1 Закону України “Про прокуратуру”.
Щодо задоволення позовних вимог про зобов’язання Могилів-Подільського міжрайонного прокурора прийняти рішення, щодо представництва позивачки у Могилів-Подільському міськрайонному суді, то суд відмовляючи у задоволенні цієї вимоги виходив із наступного.
Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, Законом України "Про прокуратуру". У своїй діяльності органи прокуратури керуються Регламентом Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України №53 від 30.09.2005, Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, введеної в дію наказом Генерального прокурора України №9гн від 28.05.2005 (зі змінами, внесеними наказом Генерального прокурора України №62 від 19.09.2007), та іншими підзаконними актами.
На суд жодним чином не покладено повноваження перебирати функції державних органів щодо прийняття ними відповідних рішень. Відповідно до процесуального закону суд дає правову оцінку обставинам під час розгляду та вирішення конкретної справи.
На ряду з цим, “суд не може підміняти відповідний орган рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належить до компетенції такого суб’єкта владних повноважень”.
В силу ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку. .
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Могилів-Подільського міжрайонного прокурора Вінницької області Гулька А.В.
Зобов"язати Могилів-Подільського міжрайонного прокурора Вінницької області Гулька А.В. вирішити питання про можливість представництва інтересів ОСОБА_3 в Могилів-Подільському міськрайонному суді Вінницької області.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна