ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2011 р. Справа № 2а/0270/663/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
при секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2- за довіреністю
відповідача : Данільцева Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4
до: Іллінецької міжрайонної державної інспекції
про: визнання протиправним та скасування рішення
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_4 (надалі - позивач) до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (далі – МДПІ, відповідач) про визнання протиправними дій та скасування рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.10.2010р. Іллінецькою МДПІ було прийнято рішення № 0002632308 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким до ОСОБА_4 було застосовано штрафну санкцію в сумі 3326,70 грн. за порушення п. 12 ст. 3 ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПА у Вінницькій області та до ДПА України. Скарги позивача були залишені без задоволення, за таких обставин вона звернулась до адміністративного суду із позовом.
На думку позивача, рішення про застосування до неї штрафних фінансових санкцій є незаконним та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові.
Представник відповідача в судовому засіданні не погодився з заявленими позовними вимогами з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях (а.с.36). Крім того, зазначив, що працівники Іллінецької МДПІ, приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій, діяли згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні у якості свідків були допитані головні державні податкові ревізори-інспектори ОСОБА_5 та ОСОБА_6
За клопотання позивача в судовому засіданні також було допитано у якості свідка ОСОБА_7, яка працює продавцем у магазині позивача.
Заслухавши пояснення представників сторін, свідків у справі, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
ОСОБА_1 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа.
Відповідно до направлень Іллінецької МДПІ № 243 та № 244 від 27.09.2010 року, головним державним податковим ревізорам – інспекторам ОСОБА_5. та ОСОБА_6 доручено провести перевірку за дотриманням ФОП ОСОБА_1 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, наслідки якої знайшли своє відображення в акті від 27.09.2010р.
Згідно вказаного вище акту перевірки, службовими особами Іллінецької МДПІ проведено перевірку магазину, розташованого по АДРЕСА_1 де здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_1
Визначаючись щодо підстав проведення даного виду перевірки, суд зокрема виходив із наступного.
У відповідності до ст. 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до ст. 16 вказаного Закону, контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Перевіркою виявлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
На підставі п. 3.1 вказаного акту перевірки, Іллінецькою МДПІ прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002632308 від 06.10.2010р., яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме за не забезпечення ведення у порядку передбаченому законодавством обліку товарних запасів на складах та місцем їх реалізації та здійснення продаж товарів які не відображені в такому обліку, до ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію на суму 3326,70 грн.
Як вбачається із акту перевірки, вищезазначені порушення полягали в тому, що на момент перевірки у магазині були відсутні накладні на товар та книга обліку доходів та витрат.
У своїй позовній заяві позивач заперечує дані обставини, вказуючи на те, що були відсутні накладні тільки за 18.09.10 р. та за 25.09.10 р., так як вони знаходились дома у ОСОБА_1, разом із товаром, придбаним за цими накладними. Позивач у судовому засіданні пояснила що має дві торгівельні точки, а тому здійснює облік товару у себе вдома.
Як вбачається із п.4.3 акту перевірки, позивачу було запропоновано надати накладні на наступний день, для чого їй потрібно було з’явитися до органу ДПС для надання вмотивованих пояснень та для ознайомлення з матеріалами справи.
У судовому засіданні позивач пояснила суду, що на наступний день вона з’явилась до органів ДПС та надала відповідні накладні на товар, проте перевіряючими ці документи не були взяті до уваги.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що на час проведення перевірки у магазині були наявні всі накладні на товар, свідок ОСОБА_6 стверджувала що взагалі накладні на товар були відсутні, а свідок ОСОБА_5 з даних обставин взагалі не зміг надати пояснень.
До матеріалів справи позивачем було надано копії відповідних накладних.
Таким чином, визначаючись щодо обставин наявності або відсутності підтверджуючих документі про походження товару, суд не може взяти до уваги покази свідків, так як вони суперечать одне одному, та бере до уваги накладні, які були надані до матеріалів справи.
Ще однією підставою для тверджень відповідача про неналежний облік товару позивачем, був факт відсутності книги обліку доходів і витрат.
У судовому засіданні були досліджені докази щодо ведення такої книги, проте суд вважає , що ведення такої книги позивачем у даному випадку не є для неї обов’язковим, з огляду на наступне.
Згідно п.12 ст. 3 ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Ст. 6. Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Визначення поняття книги обліку доходів і витрат дано у Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 N 637 , згідно якого книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України.
Відповідно цього ж Положення - оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Таким чином, із аналізу вищезазначених норм закону, вбачається, що книга обліку доходів і витрат призначена для відображення саме руху та обліку готівки, а не для обліку товару.
Відповідно до цього ж Положення, книга обліку – це касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій. Таким чином, за своєю природою всі вищезазначені книги є різновидами книги обліку готівкових коштів.
Як вбачається і матеріалів справи, позивач здійснює торгівлю підакцизним товаром із застосування реєстратора розрахункових операцій та веде у встановленому порядку книгу обліку розрахункових операцій. Таким чином, позивач уже веде одну із вищезазначених книг.
рім того, як вбачається із акту перевірки, жодних порушень щодо порядку ведення книги ОРО та порядку проведення розрахунків , перевіряючими виявлено не було.
Таким чином, враховуючи викладене, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.10.2010р. за № 0002632308, являються не обґрунтованим, а тому протиправним та підлягає скасуванню.
При вирішенні справи суд також керувався наступним.
Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позвні вимоги -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції №0002632308 від 06.10.2010 року
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя/підпис/ Жданкіна Наталія Володимирівна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: