ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2011 р. Справа № 2а/0270/1425/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Прокуратури Шаргородського району Вінницької області в інтересах держави та органу державної влади, який уособлює - Пенсійний фонд України, який представляє управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі
до: державного підприємства "Мурафський кар'єр"
про: стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ :
Прокуратура Шаргородського району Вінницької області в інтересах держави та органу державної влади, який уособлює - Пенсійний фонд України, який представляє управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі звернулась до суду з адміністративним позовом до державного підприємства "Мурафський кар'єр" про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані наступним. За результатами перевірки управління Пенсійного фонду України з питань дотримання вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", проведеною прокуратурою Шаргородського району Вінницької області, встановлено порушення порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування державним підприємством "Мурафський кар'єр".
Підприємством не сплачено борг по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з листопада по грудень 2010 року в розмірі 32735,98 грн. Внаслідок несвоєчасної сплати страхових внесків підприємству було нараховано штраф і пеню відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до ч. 13 ст. 106 цього ж Закону направлено рішення №14 від 01.02.2011 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 729,70 грн. та 5978,41 грн. пені.
Загальна сума заборгованості становить 39444,04 грн. Рішення платником не оскаржувалося та сума заборгованості не погашена.
Відповідачу надсилалась вимога від 03.03.2011 року про сплату боргу, в якій було включено загальну суму заборгованості. Дану вимогу платник отримав 09.03.2011 року, про що свідчить повідомлення про отримання.
Оскільки, заборгованість в добровільному порядку не погашена, УПФ України в Шаргородському районі звернулось до суду з позовом про стягнення коштів.
08.04.2011 року через канцелярію суду надано заяву від представника прокуратури та позивача про відкладення судового засідання на іншу дату.
Представник відповідача надав до суду заяву, якою позовні вимоги визнає повністю та просить здійснити розгляд справи за його відсутності.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладення судового засідання та вирішив здійснити розгляд справи за наявними матеріалами справи у письмовому провадженні.
Частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи відсутність перешкод у розгляді справи та потреби у виклику свідків чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
При цьому, відповідно до положень статті 41 КАС України технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Державне підприємство "Мурафський кур'єр" включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 00371943, місцезнаходження: вул. Зарічна, 1, с. Мурафа, Шаргородський район, Вінницька область, згідно довідки АБ №197412 від 10.08.2010 року (а.с.7).
Відповідач 19.06.2001 року зареєстрований як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду у м. Шаргороді, що підтверджується заявою(а.с.12).
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Закону, визначено принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків, їх права та обов'язки порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Статтею 15 вищевказаного Закону передбачено, що платниками внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору ( контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно з п.6 ч. 2 ст. 17 Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Так, п. 6 ч. 2 ст.17 Закону та п. 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.004 №64/8663 передбачено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески у строк до 20 числа наступного за звітним місяцем.
Однак, в порушення вищевказаних положень, за відповідачем на дату подання позовної заяви рахується заборгованість до Пенсійного фонду України у сумі 39444,09 грн., зокрема: недоїмка по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - 32735,98 грн., по штрафних санкціях - 729,70 грн., по пені - 5978,41 грн.
Так, відповідно до звіту розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за листопад 2010 року (а.с. 5) та за грудень 2010 року (а.с.6), розрахованих відповідачем самостійно, підписані керівником і головним бухгалтером та скріплених печаткою державного підприємства "Мурафський кур'єр", заборгованість по внескам складає 32735,98 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 106 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
На виконання п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону УПФ у Шаргородському районі прийнято рішення №14 від 01.02.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 729,70 грн. та нараховано пеню в розмірі 6708,11 грн. (а.с. 10).
Судом встановлено, що, відповідач дане рішення отримав, про що свідчить повідомлення про вручення (а.с.11).
Відповідно до п. 3 ст. 106 Закону та п. 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, позивачем вживались заходи для погашення відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків, а саме: направлялась вимога про сплату боргу №Ю 1 від 03.03.2011 року (а.с. 8). Відповідач дана вимога отримана, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (зворотній бік а.с.9), проте, станом на час розгляду даної адміністративної справи не оскаржував їх та заборгованість перед позивачем не погасив, чим порушив п.3 ст. 106 Закону.
У силу ч. 3 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державна пенсійне страхування" страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 3 ст. 106 вищевказаного Закону, орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статтею 23 Закону встановлено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Оцінюючи визнання позову відповідачем суд виходить з наступного.
Частиною третьою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з частиною 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Згідно статті 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняють ся у відносинах між ними або з державою
За сукупністю наведених обставин, дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, визнаються відповідачем, а відтак підлягають задоволенню в загальній сумі 39444,09 грн.
Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з державного підприємства "Мурафський кар'єр" (вул. Зарічна, 1, с. Мурафа, Шаргородський район, Вінницька область, код 00371943, р/р 26007301151356 Промінвестбанк, МФО 302322 м. Жмеринка) на користь управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі заборгованість по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 39444,09 (тридцять дев'ять тисяч чотириста сорок чотири грн. 09 коп.) грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна