ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2011 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/366/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової І.А.,
при секретарі судового засідання : Чорному В.В.
за участю представників сторін:
представника позивача : Комісарчук М.І.
відповідача : ОСОБА_2
у відсутність прокурора
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Прокурора Калинівського району в інтересах держави - Міністерства транспорту та зв"язку - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про: стягнення фінансової санкції
ВСТАНОВИВ :
Прокурор Калинівського району в інтересах держави - Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області звернувся з позовом про стягнення з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій у розмірі 1700 грн.
Позов мотивовано, зокрема, тим, що до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 1700 грн. за виявлене під час проведення перевірки порушення Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: здійснення вантажних перевезень за відсутності полісу обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Вказаний штраф відповідачем не сплачено у добровільному порядку, що стало підставою для звернення до суду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав посилаючись на протиправність постанови про застосування фінансових санкцій № 101865 від 6 вересня 2010 року.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно завдання на перевірку №062849 від 19.07.2010 року, 20.07.2010 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області було здійснено перевірку дотримання суб"єктом господарювання ОСОБА_2 вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом. За результатами вказаної перевірки складено акт № 021674 від 20.07.2010 року, в якому зафіксоване виявлене порушення вимог статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: здійснення вантажних перевезень за відсутності полісу обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
Як зазначено в акті, від підпису про ознайомлення з ним ОСОБА_2 відмовився.
На підставі акта перевірки, постановою начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області №101865 від 06.09.2010 року до суб"єкта господарювання ОСОБА_2 з посиланням на абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн.
Зазначена постанова відповідачем оскаржена в судовому порядку.
Так, 14.03.2010 року відповідач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправною та скасування постанови №101865 від 6.09.2010 року про застосування фінансової санкції. Однак, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.04.2011 року даний позов повернуто позивачу. Таким чином, станом на день розгляду даної справи постанова, що є підставою для для стягнення штрафу у даній справі є чинною. При цьому, правомірність її прийняття не є предметом розгляду та дослідження у справі.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України “Про автомобільний транспорт” (далі –Закон).
Частинами 1, 3 статті 5 Закону, визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
Статтею 48 Закону, зокрема, встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються фінансові санкції - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567 передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
У встановлені законодавцем строки відповідачем штраф не сплачено.
Несплата фінансових санкцій в добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету, що суттєво порушує інтереси держави.
Згідно статті 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно положень частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
З приписів статей 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані докази, а також беручи до уваги те, що станом на день розгялду даної справи постанова про застосування фінансової санкції не скасована, суд приходить до висновку що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в межах заявлених вимог в сумі 1700 грн.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1.) на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області в дохід Державного бюджету України (р/р №31117106700222, код ЄДРПОУ 34701007, Державний бюджет Калинівський район, 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015) 1700 грн. (одна тисяча сімсот грн.) штрафу.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна