Справа №  2-а-223/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2011 року  суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Дюженко Л.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду  України   в   Ленінському    районі м. Запоріжжя  про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу як «Дитині війни», -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати протиправною відмову відповідача здійснити їй щомісячну виплату соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «Дитині війни», зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недоплачену   щомісячну   державну соціальну допомогу за період часу з 01 січня 2007 року по день розгляду справи, а також  зобов’язати відповідача нараховувати і виплачувати її  в подальшому.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006р. по день розгляду справи має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України, якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 і 2008 роки», в тому числі й щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Відповідач  повідомлений про розгляд справи в порядку скороченого провадження, заперечень проти позовних вимог або заяви про визнання позову, у встановлений ст. 183-2 КАС України строк, не надав.   

Оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності,  суддя дійшов висновку про можливість продовжити розгляд справи у порядку скороченого провадження, встановивши наявність достатніх підстав для задоволення позову частково виходячи з наступного.

Позивачка має  статус    «Дитини війни»,    що підтверджується   пенсійним посвідченням.        

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.

Законом України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був викладений в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”, який  втратив чинність, як такий, що  є  неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008р.

Таким чином, рішенням Коституційного Суду України за N 10-рп/2008 від 22.05.2008р. було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" у  редакції  від  18.11.2004, якою встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком, та яка у 2010 році  не була обмежена у дії.  Постанова КМУ від 28.05.2008 року №530 є підзаконним нормативним актом і не повинна була застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, який має вищу юридичну силу та відповідно до ст. 9 КАС України судом застосовуються до спірних правовідносин Закон України "Про соціальний захист дітей війни".

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач сплачує щомісячно позивачці, як дитині війни, підвищення  до   пенсії,    починаючи з 22 травня 2008 року,    згідно до постанови КМУ від 28.05. 2008р. року № 530 в розмірі  10 % від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Питання про поновлення строку при відкритті провадження судом не вирішувалося.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

Позивачка звернулася до суду 15.11.2010 р. з вимогами про здійснення нарахувань та виплати щомісячної грошової допомоги як «Дитині війни» з пропуском встановленого законом строку на звернення з даним позовом до суду.

Позивачкою пропущений  шестимісячний строк позовної давності для звернення до суду без поважних причин, тому суд не вбачає підстав для його поновлення.  

Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 КАС звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким   чином,   обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 Закону України  „Про   соціальний    захист     дітей   війни" покладено на УПФУ у Ленінському районі м. Запоріжжя, за місцем проживання позивачки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка дізналася про порушення права на виплату 30 % надбавки до пенсії з відповіді Управління ПФУ в Ленінському  районі м. Запоріжжя   від  08.11.2010 р. Також з відповіді УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя  вбачається, що свої дії щодо виплати соціальної допомоги дітям війни відповідач аргументує з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008, № 530, якою встановлені виплати пенсіонерам, які мають статус «Діти війни» допомогу в розмірі 49,80 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню  частково в межах встановленого КАС України шестимісячного строку звернення до  суду, в іншій частині підлягають залишенню без розгляду відповідно до ст. 100 КАС України.   

Вимоги позивачки про зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати надбавку до пенсії в подальшому не можуть бути предметом розгляду в суді, оскільки виходячи зі змісту ст.ст. 104, 6 КАС України право звернення особи до суду виникає у разі порушення її прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність УПФУ у Ленінському   районі   м. Запоріжжя,   по    невиконанню за  період   часу з   08 травня 2010 року по день розгляду справи, тобто по 25 лютого 2011 року, приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії, а також зобов’язати відповідача зробити позивачці перерахунок пенсії та здійснити  їй виплати у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  та ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", починаючи 08 травня 2010 року по день розгляду справи, тобто по 25 лютого 2011 року, з відрахуванням отриманих нею сум.

Керуючись ст.ст. 64,92,124,152 Конституції України, ст.ст. 3,6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14,71, 99, 104, 159-163,167, 183-2, 186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.          

Визнати   протиправною    бездіяльність    Управління     Пенсійного  фонду   України    в   Ленінському районі м. Запоріжжя щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії «Дітям війни» ОСОБА_1 за  період   часу з  08 травня 2010 року по день розгляду справи, тобто по 25 лютого 2011 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «Дитині війни».

Зобов’язати  Управління       Пенсійного       фонду       України      в    Ленінському    районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період часу з 08 травня 2010 року по день розгляду справи, тобто по 25 лютого 2011 року, з відрахуванням отриманих ОСОБА_1 сум.

В задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати надбавку до пенсії в подальшому – відмовити.

В іншій частині позовні вимоги залишити без розгляду.

Постанова  за  результатами  скороченого  провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії до   Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.   

Суддя:                                                                                          Дюженко Л. А.