Справа №  2-а-2625/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2011 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого    судді  Турбіної Т.Ф., при секретарі  Кривицькій К.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі  адміністративну справу за  позовом  ОСОБА_1 до  інспектора  ДПС роти №1 взводу №2 м. Запоріжжя   старшого лейтенанта міліції Козирєва Ігоря Сергійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі,

у с т а н о в и в :

У листопаді 2010 року позивач за своїм зареєстрованим місцем проживання звернувся до суду з позовом, у якому вказує, що 17.11.2010р. відповідачем відносно нього було складено протокол   про адміністративне правопорушення про те, що позивач 17.11.2010р. о 11-39 год., керуючи автомобілем ДЕУ Ланос, н.з. НОМЕР_1, рухаючись по а/д Харків-Сімферополь, проїхав на заборонений  (жовтий) сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3   ПДР.     

Розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, відповідач виніс постанову серія АР1 №004107 про притягнення позивача  до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП і накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.  

З даною постановою позивач не згоден з тих підстав, що в дійсності   порушення  п.8.7.3 ПДР   він не вчиняв, постанова є незаконною, не відповідає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з грубим порушенням законодавства.  

З  наданого йому для ознайомлення  відеозапису, зробленого з ручної побутової відеокамери, вбачається виключно те, що він їхав на дозволяючий зелений мигаючий сигнал світлофора. В порушення вимог законодавства в протоколі про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові не зазначено дані про використання спеціальних технічних засобів, серійного номера, до  постанови не прикладені матеріали, на яких зафіксовано   вчинення правопорушення, не наведено дані про допуск даного приладу для застосування.  

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.  

Відповідач у судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином,  заперечень проти позову не надав. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Дослідивши доводи заявника, ознайомившись з матеріалами справи, суд  приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом,  17.11.2010р.  відносно ОСОБА_1 було складено протокол АР1 №133630 про адміністративне правопорушення про те, що він 17.11.2010р. о 11-39 год., керуючи автомобілем ДЕУ Ланос, н.з. НОМЕР_1, рухаючись по а/д Харків-Сімферополь, проїхав на заборонений  (жовтий) сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3   ПДР.     

Інспектор  ДПС роти №1 взводу 32 м. Запоріжжя   старший лейтенант міліції Козирєв І.С. розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення,  виніс постанову серія АР1 №004107 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП і накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.  

Відповідно до ст. 251 КУпАП  доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення, в тому числі, зазначаються пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з протоколу від 17.11.2010р.,  позивач  з порушенням ПДР  не згоден, пояснив, що проїхав перехрестя на мигаючий зелений сигнал світлофора.  

Відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови  зазначені  у протоколі від 25.11.2010 року заперечення та пояснення позивача досліджені та оцінені не були. В протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, за допомогою якого технічного засобу здійснювалася фіксація правопорушення. Відеозапис порушення ПДР   до протоколу про адміністративне правопорушення та до оскаржуваної постанови не додані.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст.252 КУпАП). Оскаржувана постанова вказаним вимогам не відповідає.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого додержання законності.    

Відповідно до ст. 268 КУпАП на особу, яку звинувачують у скоєні правопорушення не покладається обов’язок доказування, цей обов’язок покладається на органи та посадових осіб, які складають протокол та розглядають справу. Це право особи закріплено у ст. 62 Конституції України, яка встановлює, що  обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.   

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи  бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок   щодо доказування  правомірності  свого  рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем  не надано заперечень проти позову і будь-яких доказів в спростування пояснень позивача, у зв’язку з чим суд приходить до висновку про недоведеність вини позивача у скоєнні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що  постанову по справі про адміністративне правопорушення від 17.11.2010р. не можливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.   

Вимоги позивача про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п.3 ч.2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів  не поширюється на публічно-правові спори про накладення адміністративних стягнень.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 69-71, 158-163, 167 КАС України, суд, -   

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Постанову інспектора ДПС роти №1 взводу №2 ДПС ВДАІ м. Запоріжжя старшого лейтенанта  міліції Козирєва Ігоря Сергійовича, серія АР1 №004107, від 17.11.2010р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, визнати неправомірною та скасувати.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Ленінський  районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.   

Суддя:                                                                                          Турбіна Т. Ф.