Справа №  2-550/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

                                                       ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ                     справа № 2-550/11                                             

          03 лютого 2011 року  Ленінський районний суд у складі:

          головуючого судді      Козлової Н.Ю.,

          при секретарі               Оникеєнко К.Г.

   за участю адвоката       ОСОБА_1

   розглянувши  у  відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом     ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні особистою власністю та орендованою земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, 3-тя особа: Запорізька міська рада про визнання договору оренди землі недійсним та стягнення оплати за надання послуг    

                                                       ВСТАНОВИВ

До Ленінського районного суду м.Запоріжжя звернувся ОСОБА_2 з позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні особистою власністю, а саме: земельною ділянкою, площею 0.0789 га, на якої розташований металевий ангар по АДРЕСА_1. В позові позивач зазначив, що  26 вересня 2007 року, він як приватна особа, купив у гр. ОСОБА_3 металевий ангар для зберігання автозапчастин, розташований в АДРЕСА_1, позначений літ. «О», загальною площею 366,9 кв.м, за 47 240 гривень. Договір купівлі - продажу було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 1334. 12.10.2007 року   право власності на вказане складське приміщення було зареєстроване в реєстрі ОП ЗМБТІ за № 20623251. Земельне питання при купівлі-продажу не вирішувалося, оскільки земля не була у власності продавця, ми домовилися всі питання вирішувати мирним шляхом. Спочатку  відповідачі не перешкоджали йому у  користуванні складським приміщенням, в порядку сервітуту дозволяли проїзд по їх території, за що він  платив їм гроші. Однак, у 2008-2009 роках між нами стали постійно виникати конфлікти на підґрунті користування складським приміщенням та прилеглою територією. Відповідачі постійно стали вимагати  за користування ангаром та проїздом до нього додаткової плати. Тому, для уникнення конфліктів із-за проїзду по території ОСОБА_3, вони підготували металеві ворота для проїзду з АДРЕСА_1 до його складу, отримали всі дозволи, тощо. При цьому, відповідачі не заперечували проти встановлення воріт, але потім, відповідачі заварили ці ворота та взагалі заборонив з'являлися на території мого складу.  Звернення до міліції на протиправні дії відповідачів результатів не принесли. Восени 2009 року він  звернувся до Запорізької міської ради з заявою про надання йому  в оренду, у відповідності до вимог ст. 93 ЗК України, земельної ділянки для здійснення права власності на моє складське приміщення. Рішенням сесії Запорізької міської ради № 113/16 від 19.05.2010 року «Про передачу в оренду гр. ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розташування ангару по збереженню автозапчастин» мені передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:020:0134), площею 0, 0789 (землі комерційного та іншого використання) по АДРЕСА_1 для розташування ангару по збереженню автозапчастин за рахунок земельної ділянки, право оренди якої припиняється приватному підприємцю ОСОБА_3, раніше переданої їй в оренду рішенням сесії Запорізької міської ради від 01.08.2005 року № 37/254 (стор. 13 Договору оренди землі).

У відповідності до вищевказаного рішення 14.07.2010 року позивач уклав  з Запорізькою міською радою Договір оренди землі. Згідно до відповідного договору, йому  передано в оренду на 10 років земельну ділянку загальною площею 0.0789 га. На даній ділянці розташовані об'єкти мого нерухомого майна - будівлі і забудови. На кадастровому плані орендованої земельної ділянки вказані її межі. Згідно вказаного плану більша частина межі ділянки від А до Б - це міська територія, передана йому  в оренду, межа ділянки від Б до В в оренді у ПП ОСОБА_6, межа ділянки від В до А в оренді у ПП ОСОБА_3  

Таким чином, виготовлені  ворота розташовані на орендованій   території і він може  без згоди відповідачів користуватися ними.

Однак відповідачі   забороняють проїзд по вказаній  території, чим порушують  права орендаря, передбачені Договором оренди землі від 14.07.2010 року,  що спонукало його  звернутися до суду.

Відповідачі, заперечуючи проти позову, звернулися до суду зі зустрічним позовом, в якому вказали, що   12 січня 2008 року між ОСОБА_3  і Запорізькою міською радою в особі міського голови Карташова Євгена Григоровича був укладений договір оренди землі, згідно з яким вона прийняла в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,4716 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1, цільове призначення - розташування ангарів по вберіганню автозапчастин, строк дії договору десять років.

Вказаний договір було зареєстровано 20 лютого 2008 року у Запорізькій регіональній  філії  Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті  України по земельних ресурсах» за номером 040826100353.

26 вересня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу, складеним та посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського округу ОСОБА_5 за номером №1334, вона продала гр. ОСОБА_2, відповідачу по справі, металевий ангар для зберігання автозапчастин площею 366,9 кв.м, розташований на території орендованої 5емельної ділянки і позначений на плані літерою «О».

Вказаний металевий ангар відповідно до ст.. 181 ЦК України не є об'єктом нерухомості, оскільки не має цілісної забудова та може бути переміщений у просторі без свого знецінення  та зміною свого призначення.

Після продажу металевого ангару вони  домовилися з ОСОБА_2  про те, що він буде оплачувати мені за оренду земельної ділянки, на якій розміщено металевий ангар та оплачувати послуги охорони території до того часу, коли він офіційно оформить на себе частину земельної ділянки, на якій розташований ангар. До вересня 2009 року ОСОБА_2 сплачував вказані послуги, а після того, як 02 червня  2009 року надала йому згоду на вилучення частини земельної ділянки під ангаром, він відмовився оплачувати вказані послуги.

У свою чергу  04 січня 2010 року  вона відкликала свою раніше надану заяву, в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань. Вказану заяву того ж дня направлено до Запорізької міської ради, а вже 14 липня 2010 року між ОСОБА_2 та Запорізькою міською радою був укладений договір оренди землі.

Таким чином, вказаний договір було укладено в порушення вимог ст.. 141 ЗК України та умов договору оренду землі, укладеним між мною та Запорізькою міськрадою від 12.01.2008 року, за яким мені передано земельну ділянку в оренду строком на 10 років. За умовами вказаного договору оренди землі передбачена зміна умов договору і припинення його дії лише за взаємною згодою сторін або за рішенням суду. Інше не передбачено.  Отже,  позивачка просить суд  визнати договір оренди землі, укладений 14 липня 2010 року між ОСОБА_2 та Запорізькою міською радою щодо оренди земельної ділянки площею 0,0789 га, розташованій по АДРЕСА_1 – недійсним, та стягнути з відповідача на її  користь 42 000 (сорок дві тисячі) гривень за рахунок надання послуг з охорони території земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Позивач проти зустрічного позову заперечував,  пояснюючи  суду, що  добровільна   відмова   ОСОБА_3   від   права   користування  земельною  ділянкою, площею 789 кв.м  на його  користь у зв'язку з продажем йому  частини нерухомого майна, зареєстрована приватним нотаріусом ОСОБА_8 02 липня 2009 року та яка послужила підставою передачі земельної ділянки мені в оренду, не могла бути відкликаною, так як  цього не передбачає закон. Крім того, відзив добровільної відмови від права користування земельною ділянкою необгрунтована. Дана заява не може бути підставою для відзиву добровільної відмови, так як встановлення огорожі за мої кошти, яка потім буде власністю ОСОБА_3 є кабальною умовою й не може бути виконана. Що стосується оплати за охорону території, то на це  вимагається укладення письмового договору, оскільки в договорі в обов'язковому порядку повинна обумовлюватися ціна, відповідальність сторін за невиконання умов договору, тощо, а це неможливо при укладанні усного договору. Крім того рахунки-фактури № 2 від 28.02.2010 року на 12 000 грн., № З від 28.02.2010 року на 15 000 грн., № 13 без дати на 15 000 грн. виписані від імені ПП «ОСОБА_9» на не ОСОБА_3 Як наслідок, вимоги про стягнення з нього  42 000 грн. незаконні й не можуть бути задоволені, оскільки він з ОСОБА_3 та ОСОБА_9 договору на охорону не укладав, вартість не обговорював.  Що стосується умов договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості, укладеного між мною та ОСОБА_3 від 26.09.2007 року, то всі його умови були виконані.  Крім того, згідно виписки ОП ЗМБТІ з реєстру прав власності на нерухоме майно № 13896867 від 15.03.2007 року за ОСОБА_3, реєстраційний № 1816995 рахуються об'єкти нерухомості літ. М, О, Л, розташовані в АДРЕСА_1. Матеріал споруди літ М - профметал, літ. О, Л - гофрований метал. Таким чином, всі заявлені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зустрічні позовні вимоги позивач за первісним позовом вважає безпідставним просить суд відмовити його позову  у повному обсязі, а його позов задовольнити.

Представник 3-тьої особи у судове засідання з”явився, надавши суду письмові заперечення   не погоджується  з позовними вимогами позивачів по зустрічному позову  та  вважає їх необгрунтованими з наступних підстав: договір оренди на земельну ділянку видається тільки на підставі рішення Запорізької міської ради, яке приймається на підставі виконаного у відповідності з вимогами чинного законодавства проекту відведення, що підтверджується п.1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі (далі - Інструкція), затвердженої наказом Держкомзему України від 04.06.99р. №43 та зареєстрованого в Мінюсті України 04.06.99р. за №354/3647.

Таким чином, договір оренди має похідний характер від рішення компетентного органу.

Розробку технічної документації зі складання договору оренди на землю здійснюють суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів, (п.1.15 Інструкції).

Згідно п.3.2 Інструкції договори оренди землі реєструються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Відповідно до ст.. 6 Закону України "Про оренду землі" Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України.

Із зустрічної позовної заяви, вимогами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та Запорізькою міською радою,  які є неправомірним та передчасними на підставі викладених вище норм чинного законодавства. Крім того, направлені до неналежного відповідача - ОСОБА_2, а не до органу, який видав цей документ, тобто в даному випадку невірно визначено суб'єктний склад третьої сторони у справі - Запорізької міської ради.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, вважаю, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний ні з таких підстав:

         Відповідно до  статей  13 та 41  Констітуції України, земля є об”єктом  права власності Українського народу; від імені Українського народу право власника здійснюють, зокрема, органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

           Згідно з приписами Земельного кодексу України,   громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель дер-
жавної або комунальної власності, зокрема, за рішеннями орга-
нів місцевого самоврядування в межах  їх повноважень,   визначених цим кодексом (ч.1 ст. 116 ЗК УК).

           Ст..2 Закону України „Про оренду землі” встановлено, що відносини, пов”язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, Законами України та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

         Частина 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» передба чає, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу міс цевого самоврядування — орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результа тами аукціону.

      Згідно з ч. 1 ст. 648 Цивільного кодексу України зміст догово ру, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місце вого самоврядування, обов'язковою для сторін (сторони) дого вору, має відповідати цьому акту.

          Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України ор гани місцевого самоврядування в межах повноважень, визна чених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до ви конання на відповідній території.

З наведених норм законодавства України випливає, що дого вір оренди земельної ділянки укладається на підставі обов'язко вого до виконання рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та має відповідати вказаному рішенню.

У судовому засіданні підтвердилось, що дійсно на підставі рішення 22 сесії четвертого скликання Запорізької міської ради № 37/254 від 01.серпня 2005 року ОСОБА_3 було передано в оренду земельна ділянка площею 0,4716 га для розташування ангарів по збереженню автозапчастин, яка знаходиться у АДРЕСА_1, і укладено відповідно договір ( а.с. 63 ).

26 вересня 2007 року між: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, укладений  договір купівлі - продажу, за умовам якого ОСОБА_3 продала ОСОБА_2, металевий ангар для збереження автозапчастин загальною площею 366,9 кв.м., розташований у АДРЕСА_1, (а.с. 9). Відповідно до ст.. 328 ЦК України він набув право власності на це майно.

Крім того, у червні 2009 року ОСОБА_3, як землекористувач орендованої земельної ділянки, дала згоду на вилучення частини цієї діляки з загальної площі 0,4716 га з умови надання її у користування  ОСОБА_2

Таким чином, з вересня 2007року вона використовувала земельну ділянку не за цільовим призначенням.

Відмова від права користування земельної ділянки та її використування не цільовим призначенням відповідно до ст. 141   (п.п. а,г) Земельного Кодексу  України є підставою для припинення права користування земельної ділянки.

Отже, рішенням сесії Запорізької міської ради від 28.10.09 № 72/ 210 ОСОБА_2 затверджено матеріал вибору місця розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1, для розташування ангару по зберіганню автозапчастин.

Враховуючи це, Запорізька міська рада 19.05.2010 року прийняла рішення № 113/16, яким припинено приватному підприємцю ОСОБА_3 право оренди земельної ділянки площею 0,0789 га по АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 передано в оренду строком на 10 років ця ділянка. Решта частина 0,3927 га залишена ОСОБА_3

Запорізька міська рада та ОСОБА_2 14.07.2010 року уклали відповідний договір оренди землі, зміст якого не суперечить вимогам розділу № IV ЦК України і відсутні будь які підстави для визначення його недійсним.

Пояснення відповідачів по первісному позиву у частини відзиву добровільної відмови від права користування земельної ділянки, суд не приймає до уваги, оскільки такі дії не обґрунтовані на законі, а крім того не мають відношення до даного спору (мова йдеться ні об оскарженні акта влади).

Більш того, к часу відкликання раніше видану заяву про відмову від права користування земельною ділянкою (а.с. 46) вже було рішення Запорізької міської ради від 28.10.2009 року № 72/210 "Про затвердження гр. ОСОБА_2 матеріалів вибору місця розташування .... (а.с. 25 ) , а потім і рішення Запорізької міської ради № 113/16, котрі не оскарженні.

Вимоги по зустрічному позову про стягнення з ОСОБА_2 42000 грн. суд взагалі розцінює надуманим, оскільки відповідно до ст.. 11 ЦК України у справі відсутні будь які підстави виникнення цивільних прав та обов 'язків.  Відсутнє і само зобов 'язання   в розумінні ст.. 509 УК України.

Сама по собі заява ОСОБА_2 (а.с. 47) відверто ні є доказом заборгованості будь яких платежів.

Разом з тим відповідачі  по первісному позову не заперечують проти створювання позивачу перешкод у користуванні їм  земельною ділянкою та металевим ангаром.

Тому, відповідно до ст.. 391 ЦК України, ОСОБА_2 має право  вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Таким чином, системний аналіз наведених законодавчих приписів, а також: доказів по справі свідчить про те, що первісний позов обґрунтований  на законі  та  підтверджений доказами і навпаки, зустрічний не обґрунтований і не підтверджений; він не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 60, 212, 213, 224, 233, 294 УПК України та відповідно до ст..ст. 13, 41, 144 Конституції України, ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі ст..141 ЗК України; ст.ст. 11, 202, 203, 215, 386, 391, 509, 626 ЦК України, суд

                                                       В И Р І Ш И В:

  Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні особистою власністю  - орендованою земельною   - задовольнити.

 Зобов”язати  ОСОБА_3, ОСОБА_4  усунути  перешкоди  ОСОБА_2  у користуванні  земельної ділянки, площею 0.0789 га, та на розташованому на даній ділянці металевого ангару по АДРЕСА_1

 У зустрічному позові ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, 3-тя особа: Запорізька міська рада про визнання договору оренди землі недійсним та стягнення оплати за надання послуг       - відмовити.

 Сторони протягом десяти днів  мають право оскаржити   рішення суду,  звернувшись з  відповідною заявою до Апеляційного суду Запорізької області.

Суддя:                                                                                          Козлова Н. Ю.