Справа №  2-216/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-216/2011

Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М                   У К Р А Ї Н И

17 січня 2011 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя  в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Франчук Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Запорізької міської ради, Міністерства Внутрішніх справ України в Запорізькій області, третя особа Запорізька державна нотаріальна контора № 1, ОСОБА_2 про встановлення факту  прийняття спадщини та визнання права власності  в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що квартира АДРЕСА_1  належала на праві спільної сумісної власності  ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до свідоцтва  про право власності  на житло № 565 від 11.03.1994р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3 після якого відкрилась спадщина на частину вищезазначеної квартири. Заповіту ОСОБА_3 не залишив, а єдиним спадкоємцем, яка прийняла  спадщину фактично,  була його дружина ОСОБА_4, оскільки на час смерті спадкодавця вона постійно проживала  в спірній квартирі та продовжувала там мешкати, а крім того саме на її ім’я був укладений договір про сплату послуг за квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла   ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Спадкоємцем першої черги повинна була бути дочка померлої та мати позивача – ОСОБА_5, яка  ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла. Позивач є спадкоємцем по праву представництва після смерті своєї матері ОСОБА_5, який після смерті бабці ОСОБА_6 до державної нотаріальної контори  із заявою про прийняття спадщини не звертався, однак  прийняв спадщину фактично, оскільки  одразу переїхав мешкати в спадкову квартиру та разом зі своїм батьком  поховав ОСОБА_4

Позивач має всі правовстановлюючі документи  на спадкову квартиру та до теперішнього часу користується  належними спадкодавцям речами, а саме меблями  та технікою.

Просить встановити факт прийняття ним спадщини  після ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, яка прийняла фактично спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року та визнати за ним право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1

Під час розгляду справи позивачем була подана уточнена позовна заява щодо обґрунтування свої вимог в якій він зазначив, що ОСОБА_4 як єдиний спадкоємець після смерті свого чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року прийняла спадщину фактичною оскільки на час смерті чоловіка мешкала разом з ним, а також як спадкоємець за законом переоформила особовий рахунок по квартирі на себе та мешкала в ній до часу своєї смерті, а саме до 27.01.2002року.

10 серпня 2001 року ОСОБА_4 склала заповіт відповідно до якого все своє  майно після  смерті заповідала в рівних частках ОСОБА_7 та ОСОБА_1, тобто позивачу по справі. Після смерті ОСОБА_4 позивач фактично прийняв спадщину, оскільки мешкав в спірній квартирі. До теперішнього часу позивач користується побутовими речами  та технікою, що належала спадкодавцеві, а також здійснював комунальні платежі  та платежі за користування телефоном. На сьогоднішній день позивач має оригінали всіх правовстановлюючих документів на спірну квартиру та протягом встановлених шести місяців звертався до Першої Запорізької державної нотаріальної контори  з оригіналом заповіту, що на думку позивача свідчить про те, що він фактично прийняв спадщину після смерті бабці.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, оскільки вони обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами, а тому є законними.

Представник Запорізької міської ради під час розгляду справи  подав заперечення на позов в якому зазначив, що спірна  квартира АДРЕСА_1 рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 22.10.2008 року, яке набрало законної сили,   визнана відумерлою спадщиною,  у зв’язку чим просить в задоволенні позову відмовити.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 було подано заперечення проти позову в якому він зазначив, що квартира  АДРЕСА_1 є комунальною власністю  і на підставі розпорядження голови Орджонікідзевської райдержадміністрації  від 01.03.2010 року № 136р надана йому на сім’ю з двох  осіб, як службове житло.

Протягом восьми років після смерті  колишньої власниці  квартири ОСОБА_4 жоден зі спадкоємців не  прийняв спадщину у встановленому законом порядку, а тому  майно померлого переходить до держави. Саме на таких законних підставах прокурор Ленінського району м.Запоріжжя звернувся до суду із заявою про визнання  спадщини – квартири АДРЕСА_1  відумерлою.

Також, ОСОБА_2. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представники  Запорізької державної нотаріальної контори № 1, Міністерства Внутрішніх справ України в Запорізькій області в судове засідання не з’явились, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно.

Вислухав пояснення сторін, а також дослідив письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинність з 01 січня 2004 року  він застосовується  до цивільних відносин, що виникли  після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України  застосовуються  також  до спадщини, яка відкрилася, але  не була прийнята  ніким із спадкоємців до набрання  чинності цим Кодексом.

Враховуючи матеріали справи суд приходить до висновку, що при вирішенні цього позову повинно застосовуватись норми ЦК України (ред. 1963р.)

Відповідно до ст.524 ЦК України (ред..1963р.) спадкування здійснюється за законом  та за заповітом.

Відповідно до ст..549ЦК України (ред..1963р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо  він фактично вступив в управління  або володіння  спадковим майном.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а/з № 6977 (а.с.6) та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а/з №1053 (а.с.6)  перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 серпня 1987 року, а/з № 866 зареєстрований відділом РАГС Ленінського  РУЮ м.Запоріжжя (а.с.10). Відповідно до свідоцтва про право власності  на житло № 565 від 11.03.1994р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4  належало на праві приватної сумісної власності  квартира АДРЕСА_1 (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на ? частину квартири АДРЕСА_1. Але із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, жоден зі спадкоємців,  до нотаріальної контори, не звертався. В той же час ОСОБА_4, дружина померлого, прийняла  спадщину фактично, оскільки мешкала в цій квартирі як на час смерті свого чоловіка, так і продовжувала там мешкати. Тобто вступила в володіння та управління спадковим майном, що також підтверджується тим фактом, що саме на неї був переоформлений договір про надання житлово-комунальних послуг на спірну квартиру.

10 серпня 2001 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно де б воно не було  та з чого б воно  не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати  на день її смерті і на що вона за законом  матиме  право, заповіла ОСОБА_7 та ОСОБА_1 – позивачу по справі.

Після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 р. позивач одразу переїхав в квартиру АДРЕСА_1, де мешкає до теперішнього часу. Він також, разом зі своїм батьком, поховав ОСОБА_4 Він до теперішнього часу користується побутовою технікою та іншими хатніми речами, що належали померлій ОСОБА_4 У позивача на руках є документи, які були видані на ім’я померлої, на майно  користування  та володіння яким  можливо лише після оформлення прав не таке майно, а саме всі правовстановлюючі документи на спірну квартиру.

Представник відповідача не погоджуючись із позовом подав заперечення в яких зазначив, що рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 22.10.2008 року, справа № 2-о-56/08, яке набрало законної сили, квартиру АДРЕСА_1  визнано відумерлою спадщиною. Рішенням Запорізької міської ради № 24/15 від 28.01.2010 «Про оформлення  права комунальної власності на  квартиру АДРЕСА_1 та її подальше  використання» на вищезазначену квартиру оформлено право комунальної власності за територіальною громадою  м.Запоріжжя в особі Ленінської райадміністрації  Запорізької міської ради та квартира включена  до числа службової житлової площі головного управління МВС України в Запорізькій області (а.с.19). Просив в задоволенні позову відмовити.

На підставі заперечень відповідача, а також його клопотання було залучено і до участі у справі в якості співвідповідача головне управління МВС України в Запорізькій області. Також під час розгляду справи була подана заява ОСОБА_2  про залучення його в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог, яка судом була задоволена.

ОСОБА_2 заперечуючи проти позову надав письмові  заперечення в яких зазначив, що вважає позов безпідставним і таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки спірна квартира  є комунальною власністю  і на підставі розпорядження  голови Орджонікідзевської райдержадміністрації від 01.03.2010р. № 136р надана йому  на сім’ю з двох осіб, як службове житло.

Після смерті колишньої власниці квартири протягом  восьми років жоден зі спадкоємців не звернувся до нотаріальної контори і не прийняв спадщину, що також було підтверджено повідомленням № 1258 від 27.03.2008 року Першої Запорізької державної  нотаріальної контори в якому зазначається, що після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. спадкові справи не відкривались.

Таким  чином, вважає, що спірна квартира, на законних підставах була визнана  рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя  від 28.10.2008 р. відумерлою. Так,  на підставі рішення суду, яке набрало законної сили та не було оскаржено, рішенням виконкому Запорізької міської ради  від 28.01.10 № 24/15 на спірну квартиру оформлено право комунальної власності за територіальною громадою  за місцем відкриття спадщини, передана в господарське відання КП ВРЕЖО № 13 та на підставі цього ж рішення квартира включена  до числа службової житлової площі  ГУ МВС України в Запорізькій області.

04 березня 2010 року виконкомом Запорізької міської ради ОСОБА_2 видано ордер на службове  житлове приміщення № 10 серія «С» на сім’ю  з 2-х осіб  на право зайняття службового  приміщення за адресою АДРЕСА_1. Вважає, що ордер, який наданий йому,  єдина підстава  для вселення в вищезазначену квартиру, у зв’язку з чим просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2010 року була задоволена частково апеляційна скарга ОСОБА_1  на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 24 жовтня 2008 року  у справі за заявою  прокурора Ленінського району м.Запоріжжя, що діє в інтересах держави  в особі Ленінської райадміністрації Запорізької міської ради  як представника  територіальної громади , третя особа Запорізька міська рада, про визнання спадщини відумерлою та рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя  від 24 жовтня 2008 року скасовано, справу  направлено на новий розгляд до суду першої інстанції у іншому складі (а.с.69).

25 жовтня 2010 року ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя по справі № 2-о-177/10 заяву прокурора Ленінського району м.Запоріжжя в інтересах держави  в особі Ленінської райадміністрації Запорізької міської ради,  як представника  територіальної громади, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду. Ухвала суду набрала законної сили  02 листопада 2010 року (а.с.92).

27 жовтня 2010 року  представником відповідача головним спеціалістом відділу адміністративно-правової роботи  Ленінської райадміністрації Запорізької міської ради, ОСОБА_8, яка діє на підставі довіреності, подана заява  в якій зазначено, що заява прокурора Ленінського району  в інтересах держави в особі Ленінської райадміністрації  Запорізької міської ради  по справі про визнання спадщини за адресою – АДРЕСА_1, відумерлою залишена судом без розгляду, у зв’язку з чим вони не заперечують проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Таким чином проаналізував у сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підтверджені в судовому засіданні, як поясненнями сторін,    так і письмовими доказами, наданими в обґрунтування вимог. Так, в судовому засіданні був досліджений оригінал заповіту (копія якого знаходиться в матеріалах справи, а.с.28) на звороті якого є відмітка державного нотаріуса від 24 липня 2002 року про те, що за наявними в нотаріальній конторі відомостями даний заповіт не скасовувався та не змінювався, що суд розцінює як дії позивача з метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року,  у встановлені законом шість місяців для звернення з заявою про прийняття спадщини. Обґрунтування позовних вимог також підтверджуються квитанціями позивача за житлово-комунальні послуги, оригінали яких також досліджено  в судовому засіданні, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.36-38), наявність у позивача оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру, що також законодавцем визначається, як доказ фактичного прийняття спадщини. Отже, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні було підтверджено фактичне прийняття позивачем спадщини після смерті його бабки ОСОБА_4.

Факт прийняття спадщини ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року після чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року також підтверджений в судовому засіданні як поясненнями вищезазначених свідків, так і письмовими доказами по справі, такими яка довідка КП ВРЕЖО № 13 від 19.03.10 за № 791 (а.с.32) з якої вбачається, що ОСОБА_4  мешкала на час смерті свого чоловіка ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 та після його смерті залишилась там мешкати по день своє смерті.

Враховуючи все вищенаведене позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі  шляхом встановлення факту прийняття ОСОБА_1 спадщини в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла та визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 212, 213, 256 ЦПК України, ст.ст. 524, 534, 548, 549  ЦК України (ред..1963р.), суд  -

В и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла, яка прийняла спадщину фактично, після смерті свого чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1  

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла.

Апеляційна скарга  на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особа, без участі якої було постановлено рішення, має право  подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:          /підпис/

З оригіналом згідно.

Рішення суду набрало законної сили 28.01.2011 року.

Оригінал рішення суду знаходиться у цивільній справі № 2-216/11 в архіві Ленінського районного суду м.Запоріжжя.

Суддя                                                            Н.Ю.Козлова

Секретар Н.С.Франчук

Суддя:                                                                                          Козлова Н. Ю.