Судове рішення #14599727

    справа №2-3068/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 грудня 2008 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області

в складі:    головуючого судді     Андрєєва П.Ф.

при секретарі     Солдатенко О.М.

за участю позивача     ОСОБА_1

представника позивача     ОСОБА_2

адвоката     ОСОБА_3

представника відповідача     Кузь В.М.

адвоката     ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута-Плюс" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Рута-Плюс" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 2 грудня 2005 року вона отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5,27 га. 23 червня 2006 року їй була видана технічна документація та встановлені межі володіння земельною ділянкою в натурі.

1 грудня 2004 року між нею та ТОВ „Рута-Плюс" був укладений договір на оренду земельного паю на підставі сертифікату на право на земельну ділянку(пай). В 2006 році вона звернулась до керівника ТОВ "Рута-Плюс" Кузь В.М. з проханням розірвати діючий договір оренди з метою самостійного використання своєї земельної ділянки. Однак, керівник підприємства Кузь В.М. не тільки згідно законодавства не рішив виникле питання, але і перешкоджав їй самостійно обробляти належну їй на праві власності земельну ділянку. Убрав встановлені межі і зорав її ділянку, хоча згоди вона на це не давала, більш того з письмовою заявою про укладення нового договору оренди земельної ділянки до ТОВ „Рута-Плюс" не зверталась, а керівництво ТОВ „Рута-Плюс" не зверталося до неї з проханням про переукладання договору оренди землі згідно з вимогами закону.

Вона була змушена звернутися до суду з позовом про розірвання договору земельного паю у зв'язку з отриманням державного акта та встановлення на місті межі земельної ділянки.

Рішенням Верховного Суду України від 2 квітня 2008 року рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 3 вересня 2007 року та Ухвала апеляційного суду Донецької області від 27 листопада 2007 року скасовані, ухвалено нове рішення.

У своєму рішенні суд вказав, що сертифікат на право на земельний пай є дійсним до виділення власнику земельного паю у натурі земельної ділянки та видачі йому державного акту на право приватної власності на землю. Тому вона з моменту отримання державного акту на право приватної власності на землю, отримала статут власника конкретної земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди і статут орендатора, а сертифікат на підставі якого був укладений спірний договір втратив чинність, у зв'язки з чим договір оренди земельного паю від 1 грудня 2004 року є припиненим.

Тобто, її право на користування своєю земельною ділянкою було встановлено судовим рішенням лише у 2008 році, вона була з вини відповідача позбавлена можливості користуватися земельною ділянкою, засівати її, обробляти та отримувати відповідний врожай у період з вересня 2006 року по грудень 2007 року.

Вважає, що незаконними діями керівництва відповідача їй була спричинена матеріальна та моральна шкода.

У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги. Земельна ділянка була засіяна її зятем з її дозволу, але врожай з цієї ниви буз зібраний та присвоєний ТОВ „Рута-Плюс". Просила суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду ( упущену вигоду) в розмірі 8684грв.73коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000грв., сплачені судові витрати та затрати на правову допомогу адвокату в розмірі 550 грн.

Представник позивача, адвокат підтримали вимоги своєї довірительці. Просили суд задовольни позовні вимоги.

Представник відповідача - керівник ТОВ "Рута-Плюс" Кузь В.М., діючого на підставі протоколу № 1 зборів засновників від 3 жовтня 2004 року, позов не визнав і пояснив, що ніякої вини підприємства у користуванні земельною ділянкою позивача за вказаний період з вересня 2006 року по грудень 2007 року немає, оскільки вона використовувалась зі згоди позивача на підставі діючого договору оренди. Позивачу пропонувалось переукласти договір оренди, надсилались письмові повідомлення, але позивач ніяк не реагував, тому він вважає, що позивач своїми діями не припинив дію договору. Крім того, у 2007 році, він зібрав свій врожай та позивач отримав орендну плату за 2006 рік. Дійсно, у вересні 2006 року та у липні 2007 року між ним та представником позивача ОСОБА_2 виникали конфлікти по поводу проведення посівної компанії і збирання врожаю на даній земельній ділянці, але по даному факту він звертався в правоохоронні органи, тому що сіяв і збирав свій врожай. . У зя'язку з відсутністю вини, позовні вимоги вважає безпідставними та просить у задоволенні їх відмовити.

Представник позивача ОСОБА_2 суду пояснив, що за згодою позивача у вересні 2006 року став обробляти приналежну їй земельну ділянку, проводив засів озимої пшениці. На неодноразові звертання до керівника ТОВ „Рута-Плюс" Кузь В.М. розірвати договір оренди, останній не реагував, тому він став засівати земельну ділянку. На поле приїжджали представники Добропільської держадміністрації, але перевіривши у нього документи державний акт на право приватної власності на землю, нічого не сказав уїхали. Земельна ділянка ним була засіяна озимою пшеницею. При збиранні врожаю в липні 2007 року між ним та Кузь В.М. виник конфлікт по поводу збирання врожаю, внаслідок чого, Кузь В.М. скориставшись виниклою конфліктною ситуацією, самовільно зібрав посіяний ним врожай. За даними фактами він звертався в правоохоронні органі. Вважає дії Кузь В.М. незаконними, оскільки до нього зверталися з питанням розірвання договору оренди так як був отриманий державний акт на право приватної власності і земельна ділянка була виділена в натурі. Однак, Кузь В.М. договір навмисно не розривав.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що у вересні 2006 року до нього та ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернувся ОСОБА_2 з проханням допомоги засіяти земельну ділянку. Під час посівної посів було припинено у зв'язку з приїздом на поле представників влади. Перевіривши документи у ОСОБА_2 вони уїхали, після чого вони продовжили посів. Поле було ними засіяно.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 дали аналогічні пояснення, що і свідок ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_9 начальник відділу по маркетингу управління агропромислового розвитку Добропільської райдержадміністрації суду пояснила, що у вересні 2006 року, по усному запрошенню керівника ТОВ „Рута-Плюс", виїжджала на земельну ділянку для вирішення спору між Кузь В.М. та ОСОБА_2 по поводу посіву озимої пшениці. На земельній ділянці був ОСОБА_2 з людьми та технікою. Вважає, що ТОВ „Рута—Плюс" на законній підставі користувався земельною ділянкою на підставі договору оренди.

Вислухавши доводи сторін, пояснення свідків, вивчив матеріали справи, суд приходить до наступного.

Встановлено, що 2 грудня 2005 року позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5,27 га. 23 червня 2006 року йому була видана технічна документація та встановлені межі володіння земельною ділянкою в натурі.

Раніше, 1 грудня 2004 року між ним та відповідачем був укладений договір на оренду земельного паю на підставі сертифікату на право на земельну ділянку.

Рішенням Верховного Суду України від 2 квітня 2008 року рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 3 вересня 2007 року та Ухвала апеляційного суду Донецької області від 27 листопада 2007 року скасовані, ухвалено нове рішення.

У своєму рішенні суд вказав, що сертифікат на право на земельний пай є дійсним до виділення власнику земельного паю у натурі земельної ділянки та видачі йому державного акту на право приватної власності на землю. Тому вона з моменту отримання державного акту на право приватної власності на землю, отримала статут власника конкретної земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди і статут орендатора, а сертифікат на підставі якого був укладений спірний договір втратив чинність, у зв'язки з чим договір оренди земельного паю від 1 грудня 2004 року є припиненим.

Тобто, саме з цієї дати 23 червня 2006 року встановлена можливість ОСОБА_10 користуватися належною їй земельною ділянкою на свій розсуд як приватного власника.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність вини відповідача у перешкоді користуватися позивачем належної йому земельною ділянкою суд виходить з того, що після одержання державного акта на право приватної власності на землю та виділення земельної ділянки в натурі згідно п. 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за №101/4322) зобов'язання сторін за укладеним договором припиняється відповідно до чинного законодавства.

Позивач та його представники довели у судовому засіданні, що вона після 23 червня 2006 року намагалася припинити дію договору оренди, звертаючись до відповідача з метою самостійної   обробки   земельної   ділянки,   але   відповідач безпідставно продовжував утримувати земельну ділянку, договір не розривав, всупереч вимогам обробляв.

Дані доводи позивача найшли своє підтвердження в поясненнях свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 допитаних у судовому засіданні.

Крім того, в матеріалах справи маються копії постанов про відмову в порушення кримінальної справи від 20 вересня 2006 року та 27 липня 2007 року з яких вбачається, що земельна ділянка позивача була предметом конфлікту з відповідачем, тобто на звертання до керівництва ТОВ „Рута-Плюс" про розірвання договору оренди, останнє не реагувало, після чого, позивач не розірвавши договору оренди самостійно стали обробляти виділену землю.

Викладене, дає суду зробити висновок, що керівництво ТОВ „Рута-Плюс" навмисно не розривало з позивачем договір оренди земельної ділянки, перешкоджало користуватися та отримувати від цієї діяльності дохід, а право позивача як приватного власника цієї земельної ділянки настало саме з 23 червня 2006 року, про що знало керівництво ТОВ „Рута-Плюс".

За таких обставин, доводи представника відповідача, на підставі яких позов був не визнаний, а саме те, що позивачу пропонувалось переукласти договір оренди, надсилались письмові повідомлення, але позивач ніяк не реагував, тому він вважав, що позивач своїми діями не припинив дію договору, суд вважає надуманими і не відповідаючими встановленими в судовому засіданні обставинам справи.

Доводи представника відповідача, що позивач отримав орендну плату у 2006 році, чим самим погодився на продовження договору оренди, суд не може прийняти до уваги, оскільки позивач дійсно її отримав у 2006 році, але за використання земельної ділянки відповідачем у період 2005-2006 роки. За 2007 рік позивач орендну плату не отримував.

Згідно ст..41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власність.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, у тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода).

Відповідно до ст. 386 ЦК України, власник , права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди.

На підставі викладеного, суд вважає, що порушення цивільного права ОСОБА_1 у перешкоджанні користуватися своєю власністю, пов'язані з навмисними діями відповідача, тому позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди (упущеної вигоди) обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Сума матеріальної шкоди заподіяної відповідачем позивачу, підтверджується довідками Управління статистики у місті Добропілля про середню урожайність сільськогосподарських культур та середню ціну реалізації пшениці по Добропільському районі в 2007 році, де середня урожайність пшениця озима складала 22,3 центнера. Середня ціна реалізації пшениці за 2007 р. - 73,9грв. за 1 центнер.

Виходячи з цього, сума матеріальної шкоди заподіяної позивачу склала: 22,Зх5,27га=117,52x73,9грв.=8684грв.73коп., що і підлягає стягненню на користь позивача.

Таким чином, суд досліджуючи всі надані докази в їх сукупності дійшов висновку про те, що діями відповідача позивачу заподіяна матеріальна шкода, тому

що його дії знаходилися в прямому причинному зв'язку з настанням шкідливих наслідків для позивача.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю , відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з характеру дії керівництва відповідача, певних моральних страждань та обмежень у нормальному житті позивача, який тривалий час не тільки не в змозі був користуватися своєю власністю, але доводити своє право у судових та правоохоронних органах. Тому, з урахуванням розумності та справедливості, вимоги про відшкодування позивачеві моральної шкоди підлягають частковому задоволенню та стягненню на його користь з відповідача 1000 грн.

В іншій частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути оплату судового збору у сумі 91грв.09коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи 30 грв.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу підлягають задоволенню у відповідності зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця права, несуть сторони.

Згідно довідки адвоката ОСОБА_3 діючої на підставі ордера, вартість послуг за складення позовної заяви та участі у справі склала 550грв., яка була оплачена позивачем.

На підставі ст.ст. 13,41 Конституції України, ст.ст. 22,23,386, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст.5,10,60,84,88,212-215,218 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута-Плюс" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Рута-Плюс» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8684грв.73коп.(вісім тисяч шестисот вісімдесят чотири гривень 73 копійоки), в рахунок відшкодування моральної шкоди 500грв., судові витрати судовий збір у розмірі 91 грв.09коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи 30 грв., оплата послуг адвоката 550грв., а всього 9855грв.82коп. (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 82 копійки).

В іншій частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди -відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд протягом 20 днів після подачі заяви на апеляційне оскарження яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Складено власноручно в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

  • Номер: 22-ц/803/2915/20
  • Опис: про визнання права власності
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 2-3068/08
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Андрєєв П.Ф.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 03.01.2020
  • Дата етапу: 03.01.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація