Україна

Господарський суд    Чернігівської  області

Іменем України

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

м.Чернігів,пр.Миру,20                                                                                                                                                      Тел.178-853

25 вересня 2006р.                                                                                                 справа  № 12/235

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал”

вул. Гусенко, 12, м.Дніпропетровськ,  49005,

поштова адреса: 49000 м. Дніпропетровськ, а/с 37 (для адвоката Лихопьока Д.П.)

До відповідача: Державного підприємства „Прилуцький завод протипожежного і спеціалізованого машинобудування „Пожспецмаш”

вул. Миру, 100-а с. Ладан, Прилуцький р-н., 17583

Про  стягнення   16155 грн. 76 коп.

Суддя  Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача:   не з’явився   

Від відповідача:   не з’явився   

СУТЬ СПОРУ

          Позивачем подано позов про стягнення з відповідача  суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 14 748 грн. 30 коп. та три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 1 407 грн. 46 коп. згідно договору купівлі-продажу № 17/09-03пр. від 17.09.2003 року та  специфікації № 2 від 19.09.2003 року до нього, а  також судові витрати, пов’язані з захистом прав позивача.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив, вимог, викладених в ухвалах суду від 25.07.2006 року, 05.09.2006 року, 19.09.2006 року, в судові засідання не надав. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідач вважається належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, оскільки ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надсилалися відповідачеві за адресою зазначеною у позовній заяві і отримувались ним , що підтверджується  поштовими  повідомленнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали,  дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, господарський суд встановив:

17.09.2003р. між позивачем та Прилуцьким орендним заводом „Пожмашина”  було  укладено договір купівлі-продажу №17/09-03пр.

Відповідно до п.1.1. договору продавець (позивач по справі) взяв на себе зобов”язання   відпустити, а покупець (Прилуцький орендний завод  „Пожмашина” ) - прийняти і оплатити в установлений строк продукцію.

Специфікацією , яка є додатком до договору , сторони  визначили , що поставці підлягають  шпали дерев’яні   просочені  тип 2  в кількості 800 штук  на суму 44803 грн 20 коп.

На виконання умов договору згідно специфікації №2 від 19.09.03р. позивач поставив, а  покупець (Прилуцький орендний завод  „Пожмашина” ) прийняв  товар –шпали дерев’яні просочені тип 2 на суму 48389 грн 08 коп,  в яку включена також  вартість залізничного тарифу і додаткових зборів перевізника. Факт отримання відповідачем товару  та включення в його вартість залізничного тарифу і додаткових зборів перевізника,  підтверджується  актами приймання-передачі продукції від 07.10.03р., від 16.10.03р., 20.10.03р., та загальним актом приймання передачі  від 31.10.03р., які підписані сторонами.

28 серпня 2004р. між позивачем,  відповідачем  та Прилуцьким орендним заводом  „Пожмашина”   було  підписано угоду про  поступку договору .

У відповідності  до п.1 зазначеного договору  , Прилуцький орендний завод  „Пожмашина” передав , а відповідач  прийняв на себе  права  та обов”язки першого  і став  стороною  по договору  № 17\09-03пр. від 17.09.03р. між Прилуцьким орендним заводом  „Пожмашина” і  товариством з обмеженою відповідальністю  „Глобал”.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних  положень Цивільного кодексу України  передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується  до цивільних відносин , що виникли після набрання  ним чинності. Щодо цивільних  відносин, які виникли  до набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу  застосовуються  до тих прав і обов’язків, що виникли або  продовжують  існувати  після набрання  ним чинності. Аналогічна норма міститься і в п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Оскільки взаємовідносини по договору від 17.09.2003 р. № 17\09-03пр продовжують існувати  між сторонами і після 01.01.2004р., моменту введення в дію Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, то суд при розгляді даної справи керується Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Підписаний сторонами договір  про поступку договору по своїй правовій природі є договором переведення боргу , і відповідно  до ст. 520 Цивільного  кодексу України сторонами була здійснена  заміна боржника  у зобов”язанні.

Відповідно до відповідача  по справі перейшли всі права і обов”язки  покупця - Прилуцького орендного заводу  „Пожмашина” по договору № 17\09-03пр. від 17.09.03р.

Відповідно до п.5.2. договору  № 17\09-03пр. від 17.09.03р. умови і порядок оплати товару визначаються в додатках до договору. Згідно специфікації №2 від 19.09.03р. умови оплати товару –попередня оплата в розмірі 100% від вартості товару.

Як свідчать  матеріали  справи попередня оплата  покупцем здійснена  не була . Поставка товару була здійснена без отримання попередньої оплати. Кінцевий строк оплати  товару сторонами в договорі № 17\09-03пр. від 17.09.03р. не визначено.

Приймаючи до уваги, що сторонами не визначено кінцевий строк виконання зобов’язання по оплаті отриманого товару, тому в силу ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

11.10.2004 року позивач направив відповідачу лист-вимогу  № 04\364 з проханням оплатити заборгованість у сумі 20834 грн. 67 коп. по договору № 17/09-03 пр від 07.09.2003 року. Факт отримання  відповідачем вимоги про оплату підтверджується  поштовим повідомленням про вручення  поштового  відправлення  № 3917709 .

Відповідно , відповідач зобов”язанйи був виконати вимогу позивача протягом семи днів з моменту отримання  вимоги

Як вбачається із матеріалів справи, зобов’язання щодо оплати товару було виконано частково. Прилуцьким орендним заводом  „Пожмашина”  було сплачено 09.01.2004 року –18101 грн. 78 грн., 02.04.2004 року –9 000 грн., 13.05.2004 року –452 грн. 83 коп.

Після  укладення договір про переведення боргу, новим боржником  18.01.05р. було сплачено 12721,58 грн. Відповідно сума заборгованості  становить 8113 грн 09 коп, що також було підтверджено  підписаним сторонами актом звірки розрахунків станом на 01.09.05р.

Зазначення в  договорі про перевід боргу дати укладення договору купівлі-продажу від 17.09.04р. суд вважає помилковим, оскільки  сам договір переведення боргу був підписаний сторонами 28.08.04р.,  при перерахування коштів  18.01.005р.  відповідач у призначенні платежу зазначив , що це оплата  по  договору № 17\09-03 від 17.09.03р,  в акті звірки розрахунків відповідач також підтвердив заборгованість в сумі 8113 грн 09 коп.  Таким чином відповідач своїми фактичними діями визнав, що  перевід боргу сторонами було здійснено саме по договору  від 17.09.03р.  № 17\09-03пр.

          Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України , суб»єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин  повинні виконувати  господарські зобов»язання належним чином  відповідно  до закону, інших правових  актів , договору, а за відсутності  конкретних вимог  щодо виконання зобов»язання  - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона  має вжити усіх  заходів, необхідних  для належного  виконання нею зобов»язання , враховуючи інтереси  другої сторони  та забезпечення загальногосподарського інтересу . За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні  положення  Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей передбачених  цим Кодексом.

Так відповідно до  ст.  526 Цивільного кодексу України,  зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших  актів цивільного законодавства , а за відсутності  таких умов  та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу  або інших вимог , що звичайно ставляться.

За таких обставин позовні вимоги позивача щодо стягнення  8113,09грн. підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочку оплати 3% річних в сумі 1407  грн. 46 коп. за період з 07.10.03р.  по 14.07.2006р. та  інфляційні втрати за період з листопада 2003 року по червень 2006 року у розмірі  -     6635 грн 21 коп.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати отриманого товару, але враховуючи, що вимога про оплату була  направлена позивачем 11.10.04р., а отримана  відповідачем 19.10.04р, відповідно  семиденний термін оплати сплинув 26.10.04р, а тому суд доходить висновку, що 3% річних  за прострочку оплати підлягають стягненню за період з 27.10.04р. по 14.07.2004р. в сумі 503 грн 55 коп   та інфляційні втрати  у сумі 2056 грн .

Оскільки відповідач в порушення ст.525,526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов’язання не виконав, за отриманий товар своєчасно та в повній сумі не розрахувався, суд з урахуванням вищезазначеного  прийшов до висновку , що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу  в сумі 8113 грн 09 коп , трьох відсотків річних в сумі 503 грн 55 коп  та інфляційні втрати в сумі 2056 грн, в решіт позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог  з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 106 грн 73 коп  та 77 грн 95 коп  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено склад судових витрат, до яких віднесено витрати по оплаті послуг адвоката.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати за послуги адвоката у сумі 3000грн.

Частиною 3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №0954, виданого на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від  14.09.00р., Лихопьок Д.П. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та адвокатом Лихопьок Д.П. укладено договір про надання юридичної допомоги від 01.06.06р., метою якого є сприяння захисту і відновлення прав позивача та представництво його в суді у зв’язку з невиконанням ДП „Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування „Пожспецмаш” обов’язків, пов’язаних з виконанням зобов’язань за договором купівлі-продажу №17/09-03пр. від 17.09.03р. Відповідно до п.3.1. договору гонорар адвоката складає 3000грн. Згідно акту прийому-передачі виплати по договору від 01.06.06р., який підписаний позивачем та адвокатом 11.08.06р.,  вартість послуг адвоката згідно договору від 01.06.06р. становить 3000грн.  Факт сплати позивачем адвокатських послуг в сумі 3000 грн підтверджується  видатковим  касовим ордером  від 11.08.06р. Позивачем також надано суду  розрахунок вартості послуг адвоката.

Дослідивши зазначені докази, суд доходить висновку, що позивачем надано належне документальне підтвердження понесення ним судових витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, а тому згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених  позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1981 грн 98 коп витрат на послуги адвоката.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 520,525,526 , 530,625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33,44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Прилуцький завод протипожежного і спеціалізованого машинобудування „Пожспецмаш” 17583, Прилуцький р-н., с.Ладан,  вул. Миру, 100-а (р/р 26005051480760 в Чернігівській філії КБ „Приватбанк”, МФО 353586, код  ЄДРПОУ 33004117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал” 49005, м. Дніпропетровськ,  вул. Гусенко, 12, (р/р 2600511160001 в КБ „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ, МФО 305299) 8113 грн 09 коп боргу, 2056 грн інфляційних втрат , 503 грн 55 коп  трьох відсотків річних, 106 грн 73 коп держмита,  77 грн 95 коп  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1981 грн 98 коп витрат на послуги адвоката

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.  В решті позову відмовити.

           Суддя                                                                             Л.М.Лавриненко