Справа № 2-а-22/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

головуючого судді   Гандзій Д.М.

при секретарі           Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт.Овідіополь справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області, за участю 3-ої особи ОСОБА_3 про визнання нечинними рішень органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку і зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

       У листопаді 2010 року, позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив та в якому зазначив, що 26.12.2005 р., на підставі нотаріально-посвідченого договору, укладеного між ним та ОСОБА_4, він став власником незакінченого будівництвом житлового будинку (готовністю 73%), розташованого на земельній ділянці фактичного користування ОСОБА_4 розміром 0,10 га, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та який належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом (реєстр. № 3-1923), після смерті ОСОБА_5, якому в свою чергу, належав вказаний будинок на підставі нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу від 22.04.1992 р., зареєстрованого в Овідіопольському РБТІ.

       ОСОБА_4, продаючи позивачу вказаний вище незакінчений будівництвом житловий будинок, згідно рішення Виконкому Новодолинської с/р Овідіопольського району Одеської області № 24 від 24.03.2005 р., крім іншого, передала позивачу схематично-ситуаційний план, згідно з яким земельна ділянка, площею 0,10 га, на якому розташований зазначений будинок, передана у користування  ОСОБА_4 для будівництва житлового будинку та господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка).

       04.12.2006 р., позивачем було отримано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами незавершеного будівництва, готовністю 73% за адресою : АДРЕСА_1

       12.07.2007 р., позивач, звернувшись до Новодолинської с/р з заявою про передачу у власність спірної земельної ділянки площею 0,10 га, отримав відмову сільради з посиланням на те, що рішенням Новодолинської сільради № 105-ІІ від 25.07.2003 р. було надано спірну ділянку ОСОБА_3 та дозволено будівництво житлового будинку та господарчих будівель та споруд. Крім цього,               рішенням Новодолинської с/р № 145-ІІ від 29.12.2003 р. було додатково надано ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0172 га, яка прилягає до садибної ділянки, наданою згідно рішення № 105-ІІ від 25.07.2003 р. та закріплено за ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1172 га, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 і в цей же день, сільська рада приймає рішення № 148-ІІ від 29.12.2003 р., яким передає ОСОБА_3 безкоштовно у приватну власність раніше надану в постійне користування земельну ділянку площею 0,1172 га за вказаною вище адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку.

       Про вказані рішення сільради, позивач дізнався лише після отримання відповіді сільради про відмову у передачу йому у приватну власність ділянки площею 0,10 га.

       Також, позивач зазначає, що 03.09.2007 р., на підставі рішення Новодолинської с/р № 148-ІІ від 29.12.2003 р., ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку.

       Вважаючи порушеними свої законні права, інтереси та свободи, як законного власника будинку, який знаходиться на земельній ділянці фактичного користування, на яку він претендує - прийняттям оскаржуваних рішень а також отриманням на підставі вказаних рішень державного акту про право власності на земельну ділянку, позивач просив суд, визнати нечинним та скасувати рішення Новодолинської с/р Овідіопольського району Одеської області № 105-ІІ від 25.07.2003 р. про надання ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,10 га, розташовану за адресою : Одеська область, Овідіопольський район,                 АДРЕСА_1 № 145-ІІ від 29.12.2003 р. про надання додатково ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0172 га, яка прилягає до присадибної ділянки, наданою Новодолинською сільрадою від 25.07.2003 р. № 105-ІІ, площею 0,10 га, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 та закріплення за ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0,1172 га, розташовану за адресою : АДРЕСА_1, рішення Новодолинської с/р Овідіопольського району Одеської області № 148-ІІ від 29.12.2003 р. про безкоштовну передачу у приватну власність ОСОБА_3, раніше надану в постійне користування земельної ділянки площею 0,1172 га, розташовану за адресою : АДРЕСА_1, визнати нечинним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 03.07.2007 р., зареєстрований за № 010752900474 на ім.`я ОСОБА_3 на підставі рішення 12-ої сесії ІІ скликання Новодолинської с/р Овідіопольського району Одеської області № 148-ІІ від 29.12.2003 р. на земельну площею 0,1172 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за вказаною вище адресою та зобов`язати Відділ Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області скасувати реєстраційний запис № 010752900474 від 03.09.2007 р. про реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 03.09.2007 р., виданий на прізвище ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1172 га з цільовим призначенням –для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою : АДРЕСА_1, кадастровий № 5123783200020010106.

     В судовому засіданні, позивач підтримав свої уточнені позовні вимоги та просив суд поновити йому, пропущений  з поважних причин строк для звернення з вказаним адміністративним позовом до суду, який був поновлений позивачу ухвалою суду від 16.11.2010 р., як пропущений з поважних причин.

     Представник відповідача ОСОБА_6 с/р позов визнав повністю, посилаючись на незаконність та безпідставність рішень сільради, якими були порушені законні права та інтереси позивача.

     Представниця відповідача Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі позов визнала повністю.

     3-тя особа ОСОБА_3, який був залучений до участі у справі у якості 3-ої особи ухвалою суду від 18.04.2011 р. та його представниця просили суд, відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові матеріали справи та матеріали цивільної справи № 2-530/10, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

     Згідно із ст. 2 КАСУ –завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

     Відповідно до статті 9 КАСУ, суд вирішує справи відповідно до Конституції України та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону, суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

    Частиною 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється  на публічно-правові  спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

  Частиною 1 статті 18 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін –є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним окружним адміністративним судам.

  Згідно із рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2010 по справі № 1-6/2010 від 01.04.2010 р., Конституційний Суд України вважає, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності –належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

  В аспекті конституційного подання : положення частини 1 ст. 143 Конституції України, згідно з якими, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворення ними органи місцевого самоврядування «вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції», слід розуміти так, що при вирішенні цих питань, органи місцевого самоврядування –діють як суб`єкти владних повноважень ; положення пунктів «а», «б», «в», «г»ст. 12 Земельного Кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності - треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень; положення  пункту 1 частини першої статті 17 КАСУ, стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності»- слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

    Згідно із ст. 70 КАСУ, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

    Приписами ст. 71 КАСУ передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

    Стаття 81 ЗК України передбачає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у постійне користування.

    Умовами статті 116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами, здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема - у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом, один раз по кожному виду використання.

    Стаття 118 ЗК України зазначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної  або  комунальної  власності для ведення фермерського господарства, ведення  особистого селянського  господарства,  ведення  садівництва,  будівництва і обслуговування  жилого  будинку,  господарських будівель і споруд (присадибної  ділянки),   індивідуального   дачного   будівництва, будівництва   індивідуальних  гаражів  у  межах  норм  безоплатної приватизації,  подають   клопотання   до   відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або
сільської,  селищної,  міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.  У  клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на  яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки,  погодження землекористувача (у разі вилучення  земельної ділянки,  що  перебуває  у  користуванні  інших  осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки  для  ведення фермерського господарства).

    Частиною 2 статті 120 ЗК України передбачено –якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти –до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

    Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження : підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів. Реєстрація суб`єктів права власності на землю, реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі, видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею. Організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

    Як вбачається зі ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

    Статтею 114 Конституції України передбачено форми та засоби реалізації  права територіальних громад на місцеве самоврядування та зазначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання  на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законом України зупиняється у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

     Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 р. із змінами, внесеними з постановою Пленуму ВСУ від 19.03.2010 р. № 2 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді справ»- при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов’язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

     У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

     Також, ст. 378 ЦК України передбачає, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

      Суд встановив, що 26.12.2005 р., на підставі нотаріально-посвідченого договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_1 став власником незакінченого будівництвом житлового будинку (готовністю 73%), розташованого на земельній ділянці фактичного користування ОСОБА_4 розміром 0,10 га, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та який належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом (реєстр. № 3-1923), після смерті ОСОБА_5, якому в свою чергу, належав вказаний будинок на підставі нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу від 22.04.1992 р., зареєстрованого в Овідіопольському РБТІ, згідно якого ОСОБА_5 купив у                        ОСОБА_7 зазначений житловий будинок, розташований на присадибній земельній ділянці колгоспу                ім. Фрунзе (а.с. 38-50,55,87-88).

        Згідно із протоколом № 9 зборів уповноважених колгоспу ім. Фрунзе від 03.11.1988 р., було вирішено виділити присадибну ділянку під індивідуальне будівництво ОСОБА_7 у розмірі 0,10 га в АДРЕСА_1 (а.с. 63).

         Також, схематично-ситуаційним планом земельної ділянки ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 згідно рішення зборів від 09.11.1998 р. (протокол № 9) підтверджуються розмірі ділянки, яка була виділена останньому в користування, а саме 40 Х 25 = 0,10 га (а.с. 79).

        Отже, суд вважає, що спірна земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок позивача, перебувала у користуванні ОСОБА_7, ОСОБА_4, як у попередніх власників вказаного будинку на законних підставах, у зв’язку з чим, після набуття права власності на вказаний вище житловий будинок позивачем, до останнього, в розумінні ст. 120 ЗК України –перейшло законне право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщений будинок та частиною ділянки, необхідної для обслуговування жилого будинку та враховуючи умови нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу будинку між позивачем та ОСОБА_4, вказана площа зазначеної ділянки, складає –0,10 га.  

        Згоду на продаж незакінченого будівництвом будинку готовністю 73%, було надано ОСОБА_4 згідно з рішенням Виконкому Новодолинської с/р № 24 від 24.03.2005 р. (а.с. 58).

        При цьому, земельна ділянка, на якій розташований вказаний будинок, залишалась у комунальній власності (а.с. 5).

        Однак, згідно довідкиОвідіопольського РБТІ № 106 від 20.12.2005 р., земля площею 0,10 га, на якій розташований вказаний вище житловий будинок, знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_4 (а.с. 41).

        Суд з`ясував, що у встановленому законом порядку, зазначений договір купівлі-продажу житлового будинку не був визнаний недійсним та право власності ОСОБА_1 на зазначений вище житловий будинок ніким не оскаржено та підтверджено витягом про реєстрацію права власності на вказаний будинок, виданого Овідіопольським РБТІ (а.с. 56).

        Також, як встановив суд і це підтверджено матеріалами справи, позивач сплачує за вказану вище земельну ділянку земельний податок (а.с. 89).

        З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Новодолинської с/р № 105-ІІ від 25.07.2003 р., ОСОБА_3, було надано земельну ділянку площею 0,100 га в АДРЕСА_1 та дозволено будівництво індивідуального житлового будинку та господарських споруд (а.с. 90).

        Після цього, рішенням Новодолинської сільради № 145-ІІ від 29.12.2003 р., було надано додатково ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0172 га, яка прилягає до його присадибної ділянки, наданою Новодолинською с/р від 25.07.2003 р. № 105-ІІ площею 0,10 га і знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та закріплено за ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1172 га, розташовану за тією ж адресою з зазначенням внести землевпоряднику зміни в земельно-облікову документацію (а.с. 91).

        Крім цього, рішенням Новодолинської с/р № 148-ІІ від 29.12.2003 р., було передано безкоштовно у власність ОСОБА_3 раніше надану у постійне користування земельну ділянку 0,1172 га за адресою : АДРЕСА_1 (а.с. 92).

         На підставі вказаного рішення сільради, 03.09.2007 р., ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 33,34).

         Суд виходить з того, що отримання ОСОБА_3 державного акту на право власності на земельну ділянку –є похідним від прийнятих рішень Новодолинської сільради, які оскаржуються позивачем та повинні розглядатися в одному адміністративному провадженні.

         З пояснень сторін, а також матеріалів справи, а саме схематичних-ситуаційних планів на ім.`я ОСОБА_4 та ОСОБА_3, складених землевпорядниками Новодолинської сільради, будівельного паспорту на забудову земельної ділянки на ім.`я ОСОБА_7 державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 вбачається, що до земельної ділянки площею 0,1172 га, яка була передана у власність ОСОБА_3 –входить частина земельної ділянки, на які розташований житловий будинок позивача, чим порушуються законні права та інтереси останнього (а.с. 8,60-61,67,74-76,104,109).

         Судом не приймаються заперечення 3-ої особи ОСОБА_3 та його представниці, щодо існування нібито домовленості між попередніми користувачами спірної ділянки братами ОСОБА_7 та             ОСОБА_8 стовно відмови останнього від користування спірної ділянки розміром 0,10 га з посиланням 3-ої особи на неіснуючу розписку вказаних осіб, оскільки вказані твердження є безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи і суперечать умовам ст.ст. 70,71 КАСУ, і крім того, спростовуються листом Новодолинської с/р № 02-07/212 від 01.07.2010 р. (а.с. 120).

         Також, суд не приймає як належний та допустимий доказ, передбачений ст.ст. 70,71 КАСУ, посилання ОСОБА_3 на витяг з архівного відділу Овідіопольської РДА стосовно узгодження Виконкому Сухолиманської с/р щодо виділення ОСОБА_8 земельної ділянки для будівництва будинку, так як у вказаній довідці відсутній розмір ділянки (а.с. 64).

         Крім цього, на думку суду, є безпідставними посилання ОСОБА_3 та його представниці на акт виносу в натурі меж земельної ділянки –так як вказаний акт не є належним допустимим доказом по справі, враховуючи відсутність дати у акті та відповідних підписів та печатки (а.с. 77).

         Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначеними вище рішеннями Новодолинської сільради Овідіопольського району Одеської області, були порушені законні інтереси, свободи та права позивача, як законного власника житлового будинку, розміщеного на земельній ділянці фактичного користування площею 0,10 га за адресою : АДРЕСА_1 щодо отримання у користування спірної ділянки або отриманням ділянки у власність, на яку ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на землю, та який був виданий на підставі незаконного рішення сільради № 148-ІІ від 29.12.2003 р., якому передували ще два незаконних рішення              № 105-ІІ від 25.07.2003 р. і № 145-ІІ від 29.12.2003 р., у зв’язку з чим, вказані рішення сільради та державний акт ОСОБА_3 підлягають визнанню нечинними та скасуванню з зобов’язанням Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі скасуванням реєстраційного запису вказаного державного акту.

Керуючись ст. ст.  2,9,10,11,17,18,86,70,71,159-162 КАС України, Конституцією України, ст.ст. 21,328,378 ЦК України, ст.ст. 81,116,118,120 Земельного Кодексу України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області та Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області про визнання нечинними рішень органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку і зобов’язання вчинити певні дії –задовольнити ;

2.          Визнати нечинним та скасувати рішення Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 105-ІІ від 25.07.2003 р. про надання ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,10 га, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 ;

3.          Визнати нечинним та скасувати рішення Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 145-ІІ від 29.12.2003 р. про надання додатково ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0172 га, яка прилягає до присадибної ділянки, наданою Новодолинською сільрадою від 25.07.2003 р. № 105-ІІ, площею 0,10 га, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 та закріплення за ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею                  0,1172 га, розташовану за адресою : АДРЕСА_1;

4.          Визнати нечинним та скасувати рішення Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 148-ІІ від 29.12.2003 р. про безкоштовну передачу у приватну власність ОСОБА_3, раніше надану в постійне користування земельної ділянки площею 0,1172 га, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 ;

5.          Визнати нечинним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії                       НОМЕР_1 від 03.07.2007 р., зареєстрований за № 010752900474 на ім.`я ОСОБА_3 на підставі рішення 12-ої сесії ІІ скликання Новодолинської сільради Овідіопольського району Одеської області № 148-ІІ від 29.12.2003 р. на земельну площею 0,1172 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою : АДРЕСА_1;

6.          Зобов`язати Відділ Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області скасувати реєстраційний запис № 010752900474 від 03.09.2007 р. про реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 03.09.2007 р., виданий на прізвище ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1172 га з цільовим призначенням –для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою : АДРЕСА_1, кадастровий                         № 5123783200020010106.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Одеської області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                  Гандзій Д.М.